Загальна характеристика національних джерел адміністративного права

Основним видом джерел адміністративного права є нормативно-право­вий акт (нормативний акт) - письмовий документ компетентного суб'єкта владних повноважень, який містить формально обов'язкове правило поведінки загального характеру.

Нормативно-правові акти видаються лише в певній формі й суворо в межах своєї компетенції. Юридична цінність нормативно-правового акта визначається місцем у системі органів держави того органу, який його видав. До нормативно-правових актів належать як закони^[66], так і підзаконні

нормативно-правові акти, ухвалені в ході розпорядчої діяльності адміністра­тивних органів^[67].

Вищими за юридичною силою є Конституція України та інші закони України.

За юридичною силою національні законодавчі документи (нормативно- правові акти) як джерела адміністративного права поділяються на закони (Конституцію та інші закони України) та підзаконні акти. При цьому треба розу­міти, що в юридичній літературі категорії «законодавство» і «нормативно-право­вий акт» розуміються як тотожні.

Закони становлять основну за значущістю частину нормативно-правових актів в Україні, адже саме вони мають регулювати найважливіші суспільні відносини.

Закон - це нормативно-правовий акт, ухвалений Верховною Радою України та (або) на всеукраїнському референдумі в установленому Консти­туцією України та законом порядку, що регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Порядок ухвалення законів Верховною Радою України визначається Консти­туцією України та Регламентом Верховної Ради України. Законом можуть уста­новлюватися особливості розроблення та (або) затвердження окремих видів або форм законів. Закон ухвалюється на всеукраїнському референдумі у випадках та в порядку, установлених Законом України «Про всеукраїнський референдум»^[68].

Закони мають вищу юридичну силу щодо інших нормативно-правових актів, що передбачає такі положення:

Закони як національні джерела адміністративного права класифікуються:

І.

кодексу України;

Закони ухвалюються у формі: закону України (первинний закон);

закону України про внесення змін до кодексу, первинного закону;

закону України про надання згоди Верховною Радою України на обов’яз­ковість або денонсацію міжнародного договору України;

закону України про затвердження: а) Регламенту Верховної Ради України;

- Державного бюджету України;

загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відпо­відно до законів України військових формувань, а також Мініс-

терства внутрішніх справ України; державних символів України;

інших правових актів Верховної Ради України або норм права у визначених Конституцією України та (або) законом випадках;

схвалення чи затвердження нормативно-правових актів інших органів у випадках, визначених Конституцією України:

- указів Президента України про введення воєнного чи надзвичай­ного стану в Україні або в окремих її місцевостях; про загальну або часткову мобілізацію; про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

- рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на терито­рію України;

Конституції Автономної Республіки Крим, змін до неї; інших визначених Конституцією України правових актів.

Кодекс - це закон, що створений через систематизацію норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспіль­них відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання.

Первинний закон - це закон, що системно регулює окрему сферу суспільних відносин. Він ухвалюється Верховною Радою України, як правило, у разі:

1) виникнення нової сфери суспільних відносин;

2) суттєвої зміни суспільних відносин, урегульованих законом;

3) потреби за результатами здійснення правового моніторингу;

4) упорядкування або систематизації інших первинних законів.

Закон про внесення змін - це закон, яким змінюється окремий структурний елемент кодексу або первинного закону. Закон про внесення змін може передба­чати внесення змін до структурного елемента кодексу, первинного закону:

1) у редакції, чинній на день внесення законопроєкту на розгляд Верховної Ради України (із зазначенням закону, що змінив зазначений структурний елемент останнім, якщо до нього вносилися зміни);

2) у редакції, що не набрала чинності, але міститься в кодексі, первинному законі з відтермінуванням набрання чинності, який був опублікований у порядку, установленому законом.

Зміни до постанов Верховної Ради України вносяться постановами Верхов­ної Ради України. Внесення змін до постанов Верховної Ради України законом можливе за сукупності таких умов:

1) здійснюється системний перегляд законодавства України у зв'язку із запровадженням законом нового регулювання суспільних відносин;

2) постанова містить норму права, що стосується предмета нового регу­лювання суспільних відносин, запровадження якого передбачено законопроєктом.

Порядок розроблення проєкту закону про міжнародний договір, його розгляду й ухвалення визначається законом.

Закон про затвердження. У випадках, передбачених Конституцією України та (або) законом, Верховна Рада України затверджує законом Державний бюджет України, Регламент Верховної Ради України, а також інші акти, що містять норми права, або окремі норми права.

Акт Верховної Ради України або окремі норми права, що затверджуються законом, є його невід'ємними складовими і мають силу закону.

Закон про схвалення. У випадках, передбачених Конституцією України, Верховна Рада України схвалює або затверджує законом нормативно-правові акти інших органів¹.

Про правотворчу діяльність : Закон України.

За спрямованістю норм адміністративного права закони поділяються на матеріальні (як приклад, Закон України від 21.05.1997 р. № 280 «Про місцеве самоврядування в Україні») та процесуальні (КАСУ).

При цьому особливістю нормативно-правових актів у галузі адмініст­ративного права є те, що в багатьох законах України поєднуються як мате­ріальні, так і процесуальні адміністративно-правові норми (найбільш наочний приклад - КУпАП).

1.4