Основні національні джерела адміністративного права

На відміну від норм (як приклад, кримінального права), об’єднати всі націо­нальні джерела адміністративного права в одному чи навіть декількох комплек­сних (кодифікованих) кодексах або законах не можна з об’єктивних причин.

Адміністративне право регулює широке коло суспільних відносин. Його норми містяться в численних актах різної юридичної сили. Також правотворчість у публічному адмініструванні характеризується високим рівнем динамічності, виникненням нових норм, що ускладнює зміст і структуру правового матеріалу. Законодавчі акти постійно доповнюються й уточняються, а нормативний мате­ріал потребує систематизації.

Об’єктивно існують чотири групи головних джерел адміністративного права.

По-перше, ті, що регулюють відносини приватних осіб з адміністративними органами. В умовах сьогодення - це насамперед закони України «Про адмініст­ративні послуги» та «Про адміністративну процедуру».

По-друге, власне ті, що визначають внутрішні стандарти професійної діяль­ності та поведінки службових осіб адміністративних органів, втілені в законах України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самовря­дування», «Про запобігання корупції» й наказах відповідних адміністративних органів з питань державної служби.

По-третє - законодавство, що визначає підстави та провадження стосовно притягнення до адміністративної відповідальності. В умовах сьогодення - це КУпАП, два розділи Митного кодексу України та положення деяких інших законів.

По-четверте - це процесуальний закон, який надає можливість приватним особам у судовому порядку оскаржувати дії (бездіяльність) суб’єктів владних повноважень, - КАСУ.

Також норми адміністративного права фіксуються в декількох кодексах, десят­ках законів і тисячах підзаконних нормативно-правових актів.

1.2