Структура юридичного складу адміністративного правопорушення

Під юридичним складом розуміють передбачену нормами адміністратив­ного права сукупність ознак, за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як правопорушення.

До цих ознак належать: а) об'єкт; б) об'єктивна сторона; в суб'єкт; г) суб'єк­тивна сторона проступку.

Об'єкт складу адміністративного проступку - це суспільні відносини, на які спрямоване посягання.

Залежно від рівня узагальнення виділяють такі об'єкти адміністративного проступку:

- загальний об'єкт, яким є суспільні відносини, що (1) регулюються різними галузями права і (2) охороняються адміністративними санкціями. Такий об'єкт є спільним для усіх видів адміністративних правопорушень;

- родовий об’єкт - однорідні групи суспільних відносин, які сукупно скла­дають загальний об'єкт;

- видовий об’єкт - самостійний складовий різновид родового об'єкта, відо­кремлена група суспільних відносин, загальних для ряду проступків. Вони є відокремленою і досить самостійною частиною родового об'єкта. Як приклад, якщо взяти такий родовий об'єкт, як власність, то її види - це власність приватна, комунальна та державна;

- безпосередній об’єкт - одне або декілька суспільних відносин, яким спричиняється шкода певним правопорушенням. Як приклад, за умови дрібного викрадення держаного майна - це відносини щодо адміністру­вання відповідним об'єктом державної власності; при перевищенні швид­кості - стан безпеки на певній дорозі, при вчиненні насильства в сім'ї - стан здоров'я осіб, які відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України є сім'єю.

Для складів деяких адміністративних проступків обов'язковим є предмет посягання. Так, законодавець виділяє предмет посягання у вигляді майна у ст. 51 КУпАП, заборонених предметів у ст. 188 КУпАП, товарів, транспортних засобів, на що прямо вказується у п. 3 ст. 322 МКУ.

Об’єктивна сторона складу правопорушення - це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку.

- саме протиправне діяння - дія чи бездіяльність (значна більшість пору­шення чинного законодавства, що вчиняється через протиправних дій (як приклад, дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП), псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52 КУпАП)), решта у формі бездіяльності - коли особа для того, щоб не допустити протиправної поведінки, має вчинити позитивні дії, але з якихось причин їх не вчиняє. Це, скажімо, неявка громадянина на виклик до військо­вого комісаріату без поважних причин (ст. 211-1 КУпАП). Необхід­ними умовами бездіяльності є обов'язковість і можливість особи діяти в конкретній обстановці;

- шкідливі наслідки діяння;

- причинний зв’язок між протиправним діянням та шкідливими наслід­ками, що настали;

- час, місце, умови, способи та засоби вчинення правопорушення. Протиправне діяння може характеризуватись як просте та складне.

Просте діяння становить собою єдину однократну (одноактну) дію чи бездіяльність (як приклад - відправлення без дозволу митного органу транспорт­ного засобу, що перебуває під митним контролем тощо).

Складне протиправне діяння утворює різні склади адміністративних право­порушень, зокрема:

- тих, що складаються з альтернативних дій (як приклад, ст. 189-1 КУпАП установлює відповідальність за порушення порядку видобутку, виробництва, використання та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Кожна з альтернативних дій у таких випадках уже сама по собі є достатньою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Однак особа не скоює нового складу правопорушення, якщо вона послідовно здійснює всі зазначені в диспози­ції норми права заборонені дії;

- тривалих правопорушень, тобто таких, які почавшись з якої-небудь проти­правної дії чи бездіяльності, продовжуються потім безперервно через невиконання (порушення) обов’язків (як приклад, порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротех­нічних засобів (ст.

- продовжуваних правопорушень, тобто таких, які складаються з декіль­кох тотожних протиправних дій, зв’язаних між собою і спрямованих для досягнення загальної мети, і які в сукупності своїй утворюють єдине правопорушення. Таке правопорушення скоюється не безперервно, а окремими епізодами, внутрішньо тісно пов’язаними, але відокрем­леними в часі, які стають ніби ланками одного ланцюжка. Прикладами подібних правопорушень може бути багаторазовий випуск (направлення) річкового судна в плавання без документів, що посвідчують належність судна, придатність його до плавання, з неукомплектованим екіпажем, при невідповідності технічного стану судна наявним документам, з порушен­ням установлених правил завантаження, норм пасажиромісткості, обме­жень по району та умовах плавання, а також допуск до керування судном або його механізмами і обладнанням осіб, які не мають відповідного диплома (посвідчення, свідоцтва) (ст. 116-1 КУпАП).

Залежно від наявності шкідливих наслідків виділяють:

- матеріальні склади адміністративних правопорушень (коли такі наслідки у нормі права передбачаються, - як приклад, пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, промисло­вими і комунально-побутовими викидами, відходами і покидьками, що спричиняє його усихання чи захворювання (ст. 72 КУпАП), знищення лісу в результаті підпалу (ст. 77 КУпАП); а також коли описується дія, що обов’язково спричиняє шкідливі наслідки, хоч останні законом і не названі: самовільне користування надрами (ст. 47 КУпАП); перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів (ст. 91-2 КУпАП); марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів (ст. 98 КУпАП) тощо);

- формальні склади правопорушень (коли такі наслідки в нормі права не передбачаються, - як приклад, проживання за недійсним паспортом (ст. 197 КУпАП), неявка за викликом у військовий комісаріат (ст.ст. 210, 211-1 КУпАП), порушення прикордонного режиму, режиму в пунк­тах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду-виїзду (ст.

Більшості правопорушень властиві формальні склади.

Суб’єктами адміністративної відповідальності можуть бути фізичні (осудні особи, які на момент учинення адміністративного проступку досягли шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП) та юридичні особи.

До ознак, що характеризують індивідуального суб'єкта належать загальні та спеціальні. Загальними визнаються такі, які мусить мати будь-яка особа, що піддається адміністративному стягненню. Насамперед до них належать вік і осуд­ність. Вони закріплені статтями 12 і 20 Загальної частини КУпАП. У деяких випадках законодавець указує на загальну ознаку, щоб підкреслити відсутність якоїсь певної особливості, що впливає на оцінку проступку. Так, ст. 126 КУпАП («Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних докумен­тів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки») вказує на таку загальну ознаку, як відсутність в особи прав на керу­вання транспортними засобами. Наводиться вона тут тільки для того, щоб легко можна було відмежувати названий склад від складів проступків, що встановлю­ють відповідальність водіїв транспортних засобів.

Спеціальні ознаки детермінуються й нормативно закріплюються з метою диференціації відповідальності різних категорій осіб, забезпечення справедли­вого правового оцінювання їх неправомірних дій. До них належать: а) ознаки трудової та службової діяльності: посадові (службові) особи; капітани кора­блів; працівники підприємств торгівлі та громадського харчування; водії; підприємці; військовослужбовці та працівники Національної поліції; б) ознаки протиправної поведінки в минулому: особи, які раніше притягалися до адмі­ністративної відповідальності; перебували під адміністративним наглядом; хворі на наркоманію; в) ознаки перебування на спеціальному обліку у військ­коматі: призовник; військовозобов'язаний; резервіст; особа, яка перебуває на військових зборах.

Поряд із загальними та спеціальними ознаками в Загальній частині КУпАП та інших правових актах викладено значну кількість ознак, що характеризують суб'єкта правопорушення, але до складу адміністративного правопорушення не входять.

Наявність особливих ознак може мати для суб’єкта такі юридичні наслідки:

- вони можуть бути обставинами, що пом'якшують або обтяжують відпо­відальність (ст. 34 «Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення» і ст. 35 «Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення»);

- суб'єкти з особливими ознаками не піддаються деяким стягненням (адмі­ністративний арешт не може застосовуватися до військових, неповноліт­ніх, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 12 років, інвалідів 1 і 2-ї груп);

- низка суб'єктів з особливими ознаками за вчинення адміністративних проступків несе відповідальність за дисциплінарними статутами (ст. 15 «Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поши­рюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень»).

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення - це сукупність ознак, які характеризують психічне ставлення суб'єкта до вчиненого діяння та його наслідків. Вона характеризується виною у формі умислу або необережності.

Згідно зі ст. 10 КУпАП проступок визнається умисним, якщо особа, яка його вчинила, (а) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; перед­бачала його шкідливі наслідки; бажала настання цих наслідків; (б) усвідомлю­вала протиправний характер свого діяння; передбачала його шкідливі наслідки; свідомо допускала настання цих наслідків.

Отже, закон називає два види умислу: прямий умисел (dolus directus), коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання шкідливих наслідків; непрямий умисел (dolus indirectus), коли особа усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає шкідливі наслідки і при цьому прямо не бажає, але свідомо допускає їх настання.

При виконанні формальних складів умисел полягає в усвідомленні проти- правності дій і бажанні їх учинити (за навмисності протиправного поводження). Лише в деяких статтях КУпАП (напр., 46 «Умисне приховування джерела зара­ження венеричною хворобою», 162-1 «Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті», 163-9 «Незаконне використання інсайдерської інформації», 164-3 «Недобросовісна конкуренція», 198 «Умисне зіпсуття паспорта чи втрата його з необережності», 211 «Умисне зіпсуття обліково-військових докумен­тів чи втрата їх з необережності») умисел прямо зазначається як ознака складу проступку.

Правопорушення визнається вчиненим з необережності (ст. 11 КУпАП), коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслід­ків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість) або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч мала і могла їх передбачити (недбалість).

Мотив як кваліфікаційна ознака проступку в чинному адміністративно-делік­тному законодавстві відсутній.

Конструктивною ознакою складу в ряді випадків є і підлягає встановленню мета правопорушення. Кваліфікаційне значення вона має у ст. 42-2 (заготівля, переробка з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції), ст. 103-1 (самовільне використання з корисливою метою електричної та теплової енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи в будь-який інший спосіб).

Отже, склад адміністративного проступку - це логічна конструкція, правове поняття про проступок. Як і будь-яке поняття, воно відображає лише істотні ознаки реальних явищ, тобто конкретних протиправних діянь.

Логічна конструкція складу проступку закріплюється в праві та стає правовою категорією, обов’язковою і такою, що забезпечується примусовою силою держави. Перелік ознак, закріплених у складі проступку, є достатньою та потрібною умовою для кваліфікації діяння. Це означає, що діяння тільки тоді визнаються адміністра­тивним проступком, коли воно містить всі ознаки його складу, і відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі. З іншого боку, для кваліфікації діяння як адміністративного проступку достатньо, коли в ньому є всі ознаки, що входять до його складу, інші ж ознаки на кваліфікацію не мають впливу.

3.3