Стаття 46. Стаж державної служби

1. Стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

2. До стажу державної служби зараховуються:

1) час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону;

2) час перебування на посаді народного депутата України;

3) час перебування на посадах працівників дипломатичної служби;

4) час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбаче­них Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

5) час перебування на посадах суддів;

6) час перебування на посадах прокурорів;

7) час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання;

8) час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу, крім випадків, установлених законом;

9) період, коли державний службовець не працював з поважних причин, але за­лишався у трудових відносинах з державним органом;

10) час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догля­ду - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медично­му висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку;

11) час перебування на посадах радників, помічників, уповноважених та прес- секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем’єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-кон- сультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також на посадах патронатних служб в інших державних органах.

3.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є визначання стажу державної служби та процедури його обчислення.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є визначення періодів роботи чи служби, які зараховуються до стажу державної служби, що сприятиме професіоналізації державної служби і мотивації державних службовців до тривалого перебування на дер­жавній службі.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, ОЕСР)

Стаття має певний зв’язок з принципом стабільності державної служби, передбаченим пунктом 10 частини першої статті 4 Закону.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Основним терміном у статті є «стаж державної служби», під яким розумі­ється період роботи особи на посаді державної служби на визначених Законом інших посадах, а також час навчання та деякі інші періоди, які дають право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років і додат­кову оплачувану відпустку.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/ інсти­туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Частина перша коментованої статті передбачає за результатами наяв­ного стажу державної служби встановлення державному службовцю над­бавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону, надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більш як 50 відсотків посадового окладу.

Згідно із статтею 58 Закону, за кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Тобто, надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється після досягнення річного стажу державної служби, а щорічна додаткова оплачувана відпустка — п’ятирічного стажу державної служби.

Таким чином, унормовується залежність розміру відповідної надбавки і тривалості додаткової оплачуваної відпустки від стажу державної служби.

5.2. Частина друга коментованої статті визначає періоди роботи (служби, навчання) та деякі інші періоди, які зараховуються до стажу державної служби.

Так, до стажу державної служби зараховується:

- час перебування на посадах:

державної служби відповідно до Закону;

народного депутата України;

працівників дипломатичної служби;

в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування»;

суддів;

прокурорів;

на яких присвоюються військові звання (час проходження військової служби) та спеціальні звання (наприклад час проходження служби на посадах поліцейських);

радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови ВРУ, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем’єр-міністра та інших членів КМУ, помічників-консультантів народних депутатів, помічників та наукових консультантів суддів КСУ, помічників суддів, а також патронатних служб в інших державних органах;

- час професійного навчання державного службовця з відривом від служби, якщо не пізніше ніж через 75 днів після його завершення така особа повернулася на державну службу (крім випадків, установлених законом);

- час, коли державний службовець не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з державним органом;

- час перебування державного службовця у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі коли дитина потребує домашнього догляду — у відпустці без збереження заробітної плати трива­лістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку.

Вбачається, що пункт 11 частини другої коментованої статті потребує узгодження з частиною п’ятою статті 92 Закону, оскільки наявна певна неузгодженість щодо часу роботи на посадах патронатної служби, а отже, пункт 11 частини другої статті 46 Закону доцільно викласти у такій редакції:

«час роботи на посадах патронатної служби, якщо до призначення на посаду патронатної служби особа перебувала на державній службі та після звільнення з посади патронатної служби повернулася на державну службу».

Також доцільно віднести до стажу державної служби час роботи на поса­дах членів державних колегіальних органів.

5.3. Частиною третьою коментованої статті до повноважень КМУ від­несено встановлення порядку обчислення стажу державної служби. Такий Порядок затверджено постановою КМУ від 25 березня 2016 р. № 2 2 9 ^[202].

Згідно із зазначеним Порядком, обчислення стажу державної служби здійснюється службою управління персоналом державного органу.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які від­повідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загально­обов’язкового державного соціального страхування тощо).

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж дер­жавної служби обчислюється на підставі інших документів, виданих за міс­цем роботи, служби, а також архівними установами.

Пункт 4 Порядку містить посилання на частину другу статті 46 Закону, яка визначає періоди, що зараховуються до стажу державної служби.

Порядком передбачено, що стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.