Стаття 58. Щорічні додаткові та інші відпустки державних службовців

1. За кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу держав­ної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної до­даткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток ви­значається Кабінетом Міністрів України.

2. Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпуст­ки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються дер­жавним службовцям відповідно до закону.

3. Державному службовцю надається відпустка без збереження заробітної плати на час участі у виборчому процесі у порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є встановлення особливостей надання додаткових відпусток державним службовцям.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є:

1) встановлення тривалості і порядку надання щорічних додаткових від­пусток державних службовців (частина першої коментованої статі);

2) визначення особливостей надання інших відпусток відповідно до закону (частина друга коментованої статі);

3) визначення надання відпустки без збереження заробітної плати на час участі у виборчому процесі (частина третя коментованої статі).

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

3.1. Конституційною основою положень коментованої статті є:

- частина перша статті 45 Конституції, що встановлює право кожного на відпочинок;

- частина друга статті 45 Конституції, яка передбачає право кожного на відпочинок, що забезпечується, зокрема, наданням оплачуваної щорічної відпустки.

3.2. Положення коментованої статті базуються на нормах міжнародних договорів, ратифікованих Україною, які є частиною її національного зако­нодавства і обов’язкові для виконання на території України, в тому числі на пункті «d» статті 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, в якому держава визнає право кожного, зокрема, на оплачувану періодичну відпустку.

3.3. Безпосередньо не пов’язані із спеціальними нормами коментованої статті і застосовуються окремо в частині відносин, не врегульованих Зако­ном, норми законодавства про працю:

- стаття 77 КЗпПУ, яка встановлює творчі відпустки для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передба­чених законодавцем;

- частини перша, друга статті 179 КЗпПУ і стаття 17 Закону «Про від­пустки», які встановлюють порядок надання відпусток у зв’язку з вагітністю та пологами;

- частини третя, четверта, шоста статті 179 КЗпПУ і стаття 18 Закону «Про відпустки», які встановлюють порядок надання відпустки для догляду за дитиною;

- стаття 182 КЗпПУ і стаття 18¹ Закону «Про відпустки», які встановлю­ють відпустку у зв’язку з усиновленням дитини;

- стаття 182¹ КЗпПУ, яка встановлює порядок надання додаткової від­пустки працівникам, які мають дітей;

- стаття 19 Закону «Про відпустки», яка встановлює додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Термін «додаткова відпустка» означає усі види відпусток, що надаються державним службовцям понад щорічну основну відпустку.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Відповідно до частини першої коментованої статті за кожний рік державної служби після досягнення п’ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день щорічної додатко­вої оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Додаткова оплачувана відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток, передбачених статтею 4 Закону «Про від­пустки». Право на таку відпустку у перший рік роботи державного служ­бовця настає за наявності права на основну відпустку повної тривалості.

Виникнення у державного службовця права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість перебувають у прямій залежності від наявно­сті у нього відповідного стажу державної служби.

5.1.1. Порядок надання державним службовцям додаткових оплачува­них відпусток передбачено постановою КМУ «Про затвердження Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток» від 6 квітня 2016 р. № 551.

Відповідно до зазначеного Порядку державним службовцям, які мають стаж державної служби понад п’ять років, надається додаткова відпустка тривалістю один календарний день. Починаючи з шостого року стажу дер­жавної служби ця відпустка збільшується на один календарний день за кож­ний наступний рік. Тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

5.1.2. У перший рік державної служби в державному органі державному службовцю, який має стаж такої служби понад п’ять років, додаткова від­пустка надається після закінчення шести місяців безперервної служби в цьому органі, якщо інше не передбачено законодавством.

5.1.3. Додаткова відпустка надається державним службовцям одночасно із щорічною основною оплачуваною відпусткою або окремо від неї за згодою між державним службовцем і керівником державної служби в державному органі відповідно до затвердженого графіка відпусток.

5.1.4. Додаткову відпустку на прохання державного службовця може бути поділено на частини будь-якої тривалості.

5.1.5. Невикористана додаткова відпустка чи її частина надається дер­жавному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.

5.1.6. За згодою між державним службовцем і керівником державної служби в державному органі додаткові відпустки за попередній і поточний періоди можуть бути надані одночасно.

5.1.7. Додаткова відпустка переноситься на інший період або продовжу­ється у разі:

тимчасової непрацездатності державного службовця, засвідченої в уста­новленому порядку;

відкликання із додаткової відпустки для виконання невідкладних завдань;

виконання державним службовцем державних або громадських обов’яз­ків, якщо згідно із законодавством службовець підлягає звільненню на час виконання ним таких обов’язків від основної роботи із збереженням заробітної плати;

настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

збігу додаткової відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

У разі перенесення додаткової відпустки строк її надання погоджується державним службовцем з його безпосереднім керівником. Якщо причини, що зумовили перенесення додаткової відпустки на інший період, настали під час її використання, невикористана частина додаткової відпустки надається після закінчення дії таких причин або переноситься за згодою між державним службовцем і його безпосереднім керівником на інший період.

5.1.8. Забороняється ненадання додаткових відпусток повної тривалості протягом двох років підряд.

За бажанням державного службовця у разі його звільнення (крім звіль­нення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикорис­тану відпустку в році звільнення з подальшим звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

5.1.9. Під час звільнення державного службовця йому виплачується гро­шова компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки.

5.1.10. За бажанням державного службовця додаткова відпустка або її частина може бути замінена грошовою компенсацією.

5.1.11. Додаткова відпустка не надається державному службовцю за час перебування:

у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; у відпустках без збереження заробітної плати:

у разі, коли дитина потребує домашнього догляду (тривалістю, визна­ченою у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку);

у разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;

у разі, коли дитині встановлено категорію «дитина-інвалід підгрупи А» (до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку).

Додаткова відпустка не надається державному службовцю за час навчання у навчальному закладі, установі, організації незалежно від форми власності, що має право надавати освітні послуги, зокрема за кордоном, для підвищення рівня професійної компетентності з відривом від виробництва.

5.2. Відповідно до частини другої коментованої статті додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються державним службовцям відповідно до закону.

5.2.1. Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисер­таційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбаче­них законодавством (стаття 77 КЗпПУ; частина перша статті 16 Закону «Про відпустки»).

Умови, тривалість, порядок надання та оплати творчих відпусток затвер­джено постановою КМУ «Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток» від 19 січня 1998 р. № 45. Зокрема, творчі відпустки надаються працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності за основним місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо (наукової праці).

Так, творча відпустка для написання підручника чи наукової праці тривалістю до трьох місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою. Ця творча відпустка надається на під­ставі заяви працівника та довідки видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску видань на поточний рік. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка нада­ється одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.

5.2.2. На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана від­пустка у зв’язку з вагітністю та пологами (стаття 17 Закону «Про відпустки»).

5.2.3. Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з поло­гового будинку, надається відпустка з дня усиновлення такої ж тривалості як і відпустка у зв’язку з пологами. У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками зазначена відпустка надається одному з батьків на їх розсуд.

5.2.4. Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досяг­нення нею трирічного віку. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків.

5.2.5. Стаття 18¹ зазначеного Закону передбачає відпустку у зв’язку з усиновленням дитини. Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини трива­лістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя — одному з них на їх розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв’язку з уси­новленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням про уси­новлення дитини.

5.2.6. Суттєві гарантії для реалізації працівниками права на відпустки містять стаття 19 Закону «Про відпустки» та стаття 182¹ КЗпП України, які передбачають додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повно­літню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

5.2.7. Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без ураху­вання святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпПУ).

За наявності кількох підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Зазначена у частині першій статті 182¹ КЗпПУ відпустка надається понад щорічні від­пустки, передбачені статтями 75 і 76 Кодексу, а також понад щорічні від­пустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 КЗпПУ.

5.2.8. Відповідно до статті 84 КЗпПУ, у випадках, передбачених стат­тею 25 Закону «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

Наприклад, така відпустка надається матері або батьку, який вихо­вує дітей без матері (в тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно; чолові­кові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календарних днів; матері або іншим особам, які фактично доглядають за дитиною, в разі коли дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — не більш як до досягнення дитиною шістнадцятиріч­ного віку.

Стаття 25 Закону «Про відпустки» містить 18 різнопланових підстав обов’язкового надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати, але всі вони є чітким відображенням соціальної спрямованості тру­дового права. Те саме можна сказати і про статтю 26 Закону «Про від­пустки» та статтю 84 КЗпПУ. Згідно із зазначеними нормами за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на строк, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.

5.2.9. Починаючи з 2009 року Закон «Про відпустки» передбачає новий різ­новид відпусток — відпустку для підготовки та участі у змаганнях (стаття 16¹).

Відпустка для підготовки та участі у змаганнях надається працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях.

Тривалість, порядок, умови надання та оплати відпусток для підготовки та участі у змаганнях установлюються КМУ.

Порядок надання та оплати відпусток для підготовки та участі у всеукра­їнських і міжнародних спортивних змаганнях затверджено постановою КМУ від 1 червня 2011 р. № 565.

Відпустки надаються на підставі заяви працівника та листа-виклику на відповідні спортивні змагання, який готується Міністерством молоді та спорту. Відпустки надаються тривалістю не більш як 40 календарних днів на рік. Тривалість відпустки включає час, необхідний для проїзду до місця проведення спортивних змагань та повернення. Відпустки можуть надаватися частинами, про що зазначається в листі-виклику на відповідні спортивні змагання. Відпустки можуть надаватися працівникам окремо від інших від­пусток, передбачених законодавством, і оформляються наказом (розпоря­дженням) власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи та організації. На час перебування у відпустках за працівниками зберігається місце роботи (посада). Оплата відпусток працівникам, зазначеним у пункті 2 згаданого Порядку, здійснюється за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, призначених на оплату праці, або коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

5.2.10. Законами передбачено для окремих категорій громадян також інші види відпусток.

Так, Законом «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (пункт 22 статті 20, частина перша статті 21) передбачено для громадян, віднесеним до категорій 1, 2 отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік.

5.2.11. Відповідно до частини третьої коментованої статті державному службовцю надається відпустка без збереження заробітної плати на час уча­сті у виборчому процесі у порядку, визначеному статтею 10 Закону.

У разі реєстрації державного службовця кандидатом у депутати ЦВК, виборчими комісіями, сформованими (утвореними) в установленому порядку, він зобов’язаний в одноденний строк письмово повідомити про це керівника державної служби.

Державному службовцю за його заявою надається відпустка без збе­реження заробітної плати на час участі у виборчому процесі. Зазначена відпустка надається за рішенням керівника державної служби з дня його повідомлення про участь у виборчому процесі і до дня його завершення відповідно до виборчого законодавства.

Кандидат у депутати до ВРУ, кандидат у депутати до місцевої ради, кандидат на посаду сільського, селищного, міського голови та кандидат на пост Президента України на період передвиборної агітації звільняються від виконання виробничих або службових обов’язків за місцем роботи з наданням їм неоплачуваної відпустки. Відповідно до статті 76 Закону «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 р. № 4061, статті 55 Закону «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 10 липня 2010 р. № 2487, статті 65 Закону «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р. № 474-XIV цим особам не може бути відмовлено у такому звільненні.

Крім того, під час передвиборної агітації зазначені вище особи не можуть бути звільнені з роботи з ініціативи власника підприємства, установи, орга­нізації або уповноваженого ним органу (крім випадків ліквідації), командира військової частини (формування), без їх згоди не можуть бути переведені на іншу роботу, направлені у відрядження чи призвані на військову або аль­тернативну (невійськову) службу, навчальні (перевірні) та спеціальні збори військовозобов’язаних.

5.2.12. Відповідно до статті 16² Закону «Про відпустки» учасникам бойо­вих дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом «Про статус вете­ранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.