Стаття 48. Підвищення рівня професійної компетентності державних службовців

1. Державним службовцям створюються умови для підвищення рівня професій­ної компетентності шляхом професійного навчання, яке проводиться постійно.

2. Професійне навчання державних службовців проводиться за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, через систе­му підготовки, перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації, зокрема в галузі знань «Публічне управління та адміністрування», у встановленому законодав­ством порядку в навчальних закладах, установах, організаціях незалежно від форми власності, які мають право надавати освітні послуги, у тому числі за кордоном.

Положення про систему підготовки, перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та ре­алізує державну політику у сфері державної служби.

3. Науково-методичне забезпечення діяльності системи підготовки, перепід­готовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації державних службовців здійснює Національна академія державного управління при Президентові України - вищий на­вчальний заклад з особливими умовами навчання, які визначаються Кабінетом Міні­стрів України.

4. Керівник державної служби у межах витрат, передбачених на утримання відпо­відного державного органу, забезпечує організацію професійного навчання держав­них службовців, підвищення кваліфікації державних службовців на робочому місці або в інших установах (організаціях), а також має право відповідно до закону заку­повувати послуги, необхідні для забезпечення підвищення кваліфікації державних службовців, у підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб.

5. Підвищення рівня професійної компетентності державних службовців прово­диться протягом проходження служби, а підвищення кваліфікації - не рідше одного разу на три роки.

Необхідність професійного навчання державного службовця визначається його безпосереднім керівником та службою управління персоналом державного органу за результатами оцінювання службової діяльності.

6. Керівник державної служби забезпечує професійне навчання державних служ­бовців, вперше призначених на посаду державної служби, протягом року з дня їх призначення.

7. На строк професійного навчання за державним службовцем зберігаються його посада та заробітна плата.

8. З метою підвищення рівня професійної компетентності державного службовця може проводитися його стажування з відривом від служби строком від одного до шести місяців на іншій посаді державної служби в іншому державному органі або за кордоном відповідно до законодавства.

На строк стажування за державним службовцем зберігаються його посада та за­робітна плата.

9. У державних органах з метою ознайомлення з функціонуванням державної служби може здійснюватися стажування громадян з числа молоді, які не перебува­ють на посадах державної служби, строком до шести місяців у порядку, визначеному керівником державної служби.

10. Порядок стажування державних службовців визначається центральним ор­ганом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є визначення порядку підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, їх кваліфікації.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є визначення:

обов’язковості підвищення рівня професійної компетентності державними службовцями;

змісту та форми підвищення рівня їх професійної компетентності, а також ролі та значення керівника державної служби з питань забезпечення організації професійного навчання державних службовців;

системи їх професійного навчання;

порядку стажування.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

Стаття повністю враховує рекомендації (стандарти) міжнародних орга­нізацій, зокрема Рекомендації № R (2000) 6 та (2000) 10 Комітету Міністрів Ради Європи з питань регулювання державної служби в країнах Європи.

Згідно з пунктом 15 Рекомендації № R (2000) 6 Комітету Міністрів Ради Європи про статус публічних службовців у Європі, постійне нав­чання є однією з важливих запорук ефективної діяльності системи публічної адміністрації.

Завдання уряду полягає у пропонуванні публічним службовцям можли­вості для належного навчання в рамках відповідної політики та принципів їх підготовки.

Публічні службовці повинні мати право та бути зобов’язані проходити належне навчання (за відсутності дискримінації).

Проходження навчання також може бути однією з умов їх призначення на вищу посаду.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Основні терміни, що використовуються у статті, а саме «професійна компетентність» і «професійне навчання», визначені в частині першій статті 2 Закону (див. коментар).

Зміст інших термінів розкривається в актах КМУ, які визначають меха­нізм реалізації коментованої статті.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Частина перша коментованої статті визначає, що державним служ­бовцям створюються умови для постійного підвищення рівня професійної компетентності шляхом професійного навчання.

5.2. Згідно з частиною другою коментованої статті, професійне навчання державних службовців проводиться за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Професійне навчання здійснюється через систему підготовки, перепід­готовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації, зокрема в галузі знань «Публічне управління та адміністрування», у встановленому законодавством порядку в навчальних закладах, установах, організаціях незалежно від форми власності, які мають право надавати освітні послуги, у тому числі за кордоном.

У перспективі доцільно законодавчо врегулювати, що підвищення рівня професійної компетентності державних службовців проводиться шляхом:

самостійного навчання (самоосвіти);

участі у професійних програмах, спеціальних курсах, тематичних семі­нарах, тренінгах, заходах з обміну досвідом в Україні та за кордоном тощо, які проводяться організаціями державної служби, громадськими об’єднан­нями, закордонними та міжнародними організаціями за рахунок коштів таких суб’єктів та коштів міжнародної технічної допомоги;

навчання (професійної підготовки, підвищення кваліфікації, інших видів навчання) за рахунок коштів державного бюджету, інших джерел, не забо­ронених законодавством, у навчальних закладах, установах, організаціях незалежно від форми власності, які мають право надавати освітні послуги, у тому числі за кордоном;

стажування.

5.3.

5.4. Забезпечення організації професійного навчання державних службов­ців покладається на керівника державної служби.

Організація професійного навчання відповідно до частини четвертої коментованої статті здійснюється у межах витрат, передбачених на утри­мання відповідного державного органу.

Отже, керівник державної служби повинен визначити, по-перше, потребу у проведенні тих або інших видів професійного навчання, по-друге, суму, що може бути на це виділена з кошторису державного органу.

Керівник державної служби може прийняти рішення про підвищення кваліфікації державних службовців на робочому місці, в інших установах (організаціях) або шляхом проведення відповідно до закону закупівлі послуг із забезпечення підвищення їх кваліфікації.

5.5. Частина п’ята коментованої статті визначає періодичність підвищення рівня професійної компетентності (протягом проходження служби), а підви­щення кваліфікації — не рідше одного разу на три роки.

Потреба у професійному навчанні державного службовця визначається його безпосереднім керівником та службою управління персоналом держав­ного органу за результатами оцінювання службової діяльності.

5.6. Частина шоста коментованої статті передбачає обов’язок керівника державної служби забезпечити професійне навчання державних службовців, вперше призначених на посаду державної служби. Таке навчання повинне бути здійснено протягом року з дня їх призначення. Проте законом чітко не визначено, який з видів професійного навчання повинні пройти вперше призначені на посаду державної служби.

5.7. Законодавець передбачив юридичну гарантію для тих державних службовців, які проходять професійне навчання, що полягає у збереженні за ними посади та заробітної плати на весь час професійного навчання.

5.8. Частини восьма і десята коментованої статті присвячені такій формі підвищення рівня професійної компетентності державного службовця, як стажування.

Передбачається можливість проходження стажування з відривом від служби з метою підвищення рівня професійної компетентності державного службовця.

Таке стажування здійснюється строком від одного до шести місяців на іншій посаді державної служби в іншому державному органі або за кордоном.

Встановлено юридичну гарантію для тих державних службовців, які про­ходять стажування, а саме збереження посади та заробітної плати на період стажування.

Порядок стажування державних службовців затверджено наказом Нац­держслужби від 3 березня 2016 р. № 4 8 ^[204].

Так, направлення державного службовця на стажування до іншого дер­жавного органу, а також за кордон здійснюється на підставі наказу керівника державної служби державного органу, в якому працює державний службо­вець. При цьому необхідна письмова заява державного службовця та згода відповідного керівника державної служби державного органу за місцем його стажування.

Допуск на стажування, строк та зміна процедури його проходження оформляються наказом керівника державної служби державного органу, де проводиться стажування.

Під час проходження стажування державний службовець зобов’язаний дотримуватись правил внутрішнього службового розпорядку державного органу, в якому проходить стажування.

На період стажування в державному органі за державним службовцем закріплюється керівник стажування з числа керівників структурних підроз­ділів цього органу, в яких проводитиметься стажування.

Зміст стажування визначається індивідуальним планом, що затверджу­ється керівником стажування в державному органі за погодженням з керів­ником державної служби в державному органі, де проводиться стажування.

Після закінчення стажування державний службовець подає керівнику стажування звіт про його результати.

Керівник стажування після подання такого звіту оформляє висновок про результати стажування, що містить негативну, позитивну або відмінну оцінку виконання державним службовцем індивідуального плану стажування та її обґрунтування.

Негативна оцінка виставляється керівником стажування у разі неви­конання державним службовцем більшої половини завдань, визначених індивідуальним планом стажування; позитивна оцінка — у разі виконання державним службовцем половини або більше половини завдань, визначених планом; відмінна оцінка — у разі виконання державним службовцем усіх завдань, визначених індивідуальним планом стажування.

За результатами стажування державному службовцю видається довідка для подання за основним місцем роботи, яка додається до особової справи.

Документи про проходження стажування надсилаються за основним міс­цем роботи державного службовця.

Стажування за кордоном здійснюється відповідно до міжнародних дого­ворів та договорів про співпрацю між державними органами та іноземними державними органами, а також з міжнародними організаціями з визначенням змісту, умов стажування та фінансового забезпечення.

Порядок та зміст стажування за кордоном визначаються правилами проходження стажування у відповідних іноземних державних органах, між­народних організаціях, а також умовами, передбаченими міжнародними дого­ворами та договорами про співпрацю.

Державний службовець, який пройшов стажування за кордоном, складає звіт у довільній формі за його результатами та протягом тижня з дня закін­чення стажування подає його за основним місцем роботи безпосередньому керівнику.

Звіт про стажування та інші документи про проходження стажування за кордоном або їх копії зберігаються в особовій справі державного службовця за основним місцем його роботи.

5.9. Частина дев’ята коментованої статті передбачає ознайомлювальне стажування у державних органах громадян з числа молоді, яка не перебуває на посадах державної служби. Мета такого стажування полягає в ознайом­ленні з функціонуванням державної служби.

Мінімальний строк ознайомлювального стажування не встановлений, максимальним — не більш як шість місяців.

Порядок ознайомлювального стажування визначає керівник державної служби.