Стаття 90. Пенсійне забезпечення

1. Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до За­кону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

1. Предмет регулювання

Стаття гарантує право державного службовця на пенсійне забезпечення та містить посилання на інший нормативно-правовий акт - Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»^[309].

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є встановлення системи пенсійного забезпечення держав­них службовців, що нині є єдиною для всіх громадян України. Це дає змогу виконати два завдання:

1) змінити підходи у використанні матеріальних стимулів для залучення громадян на державну службу не за рахунок пенсійного забезпечення, а за рахунок заробітної плати;

2) забезпечити соціальну справедливість, коли усі громадяни користу­ються однаковою системою пенсійного забезпечення.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

Правовою основою коментованої статті є стаття 46 Конституції Укра­їни, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у разі втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Коментована стаття враховує пункт 13 «Соціальний захист» Рекомендації № R (2000) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Ради Європи про статус публічних службовців у Європі, відповідно до якого держава має забезпечувати соціальний захист публічних службовців, зокрема їх пенсійне забезпечення, на основі загальної системи чи особливих механізмів соціаль­ного та пенсійного забезпечення.

4. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

4.1. Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загаль­нообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, пере­рахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджет­них та інших джерел, передбачених зазначеним Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим згаданим Законом.

4.2. Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рів­нів. Перший рівень — солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсиду­вання та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Другий рівень — накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного стра­хування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фон­дах — суб’єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одно­разових виплат на умовах та в порядку, передбачених зазначеним Законом. Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, що базу­ється на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недер­жавне пенсійне забезпечення (частина перша статті 2 Закону «Про загаль­нообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення становлять систему загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дру­гий та третій рівні системи пенсійного забезпечення становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення (частина друга статті 2 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»). Згаданий Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’яз­кового державного пенсійного страхування (частина перша статті 5).

4.3. Відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі при­значаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах — суб’єктах другого рівня системи пенсійного забезпе­чення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

У солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг належить допомога на поховання пенсіонера (стаття 9 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інва­лідності, у зв’язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором (стаття 10 Закону «Про загально­обов’язкове державне пенсійне страхування»). Довічна пенсія — пенсійна виплата за рахунок коштів, що обліковуються на накопичувальному пен­сійному рахунку застрахованої особи, а у випадках, передбачених законом, - на індивідуальному пенсійному рахунку учасника недержавного пенсійного фонду, сума та порядок виплати якої визначаються в договорі страхування довічної пенсії, укладеному із страховою організацією, що сплачується особі після досягнення нею пенсійного віку або членам її сім’ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених зазначеним Законом;

4.4. Відповідно до статті 26 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Розмір пенсії визначається виходячи з розміру заробітної плати та мно­ження останнього на коефіцієнт страхового стажу державного службовця. Порядок обчислення стажу державної служби регулюється статтею 46 Закону «Про державну службу» та постановою КМУ «Про затвердження порядку обчислення стажу державної служби» від 25 березня 2016 р. №229^[310]. У згада­ному Порядку, зокрема, зазначено, що обчислення стажу державної служби здійснює служба управління персоналом державного органу. Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавст­ва підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового дер­жавного соціального страхування тощо). За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж державної служби обчислюється на підставі

інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами.

Види зайнятості, які зараховуються до стажу державної служби, визна­чені у статті 46 коментованого Закону.

Стаж державної служби обчислюється у днях, місяцях і роках.

Згідно із частиною третьої статті 27 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», максимальний розмір пенсії (з урахуван­ням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Особі, яка набула право на пенсію за віком, але після досягнення пенсій­ного віку виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 Закону «Про загальнообов’язкове дер­жавне пенсійне страхування», на такий відсоток:

на 0,5 відсотка за кожний повний місяць страхового стажу після досяг­нення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

на 0,75 відсотка за кожний повний місяць страхового стажу після досяг­нення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців (частина перша статті 29 згаданого Закону).

4.5. Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загаль­ного захворювання (в тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інва­лідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (частини перша та друга ст. 30 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»). Страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності, розмір пенсії, період, на який призначається пенсія по інва­лідності, строк виплати пенсії в разі зміни групи інвалідності або відновлення працездатності визначені розділом IV Закону «Про загальнообов’язкове дер­жавне пенсійне страхування».

4.6. Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацез­датним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії за III групою інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»), а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадсь­кого протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), — неза­лежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування (стаття 36 Закону «Про загаль­нообов’язкове державне пенсійне страхування»).

Перелік тих, хто вважаються непрацездатними членами сім’ї, розмір пенсії у зв’язку з втратою годувальника, період, на який призначається пен­сія у зв’язку з втратою годувальника, зміна розміру пенсії, призначення однієї пенсії у зв’язку з втратою годувальника на всіх членів сім’ї, виділення частки пенсії визначені розділом V Закону «Про загальнообов’язкове дер­жавне пенсійне страхування».

4.7. Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії у солідарній системі, призначення, перерахунок та виплата пенсії регулю­ються розділом VI Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійні виплати за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування регулюються розділом VII Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».