Сутність та структура грошового забезпечення у системі матеріального забезпечення працівників ОВС

Одне з провідних місць у системі матеріального забезпечення працівників ОВС займає грошове забезпечення, яке вже не один рік викликає невдоволення у переважної більшості працівників ОВС, що насамперед пов’язано із його порівняно незначним розміром [7; 8; 14; 121].

Що стосується категорійного апарату із досліджуваних питань, то зазначимо, що як у нормативних актах, так і в науковій літературі широко вживаними є такі терміни, як „заробітна плата”, „оплата праці”, „грошове забезпечення”, „грошове утримання”. Так, поняття заробітної плати дістало законодавче визначення, зокрема як „винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу” (ст. 1 Закону України „Про оплату праці”) [122]. Крім того, визначення заробітної плати міститься у ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, де під нею розуміється „незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені у грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано” [123]. Науковцями також запропоновано ряд своєрідних теоретичних визначень поняття заробітної плати [59; 63-66; 73], однак, беручи до уваги законодавче його визначення, будемо користуватись саме ним.

Що стосується таких термінів, як „заробітна плата”, „оплата праці”, „грошове забезпечення”, то вони, на нашу думку, є синонімами, і щоб запобігти у подальшому термінологічній плутанині, розглядатимемо їх як такі, що означають одне й те ж саме - винагороду за виконану роботу.

Аналіз нормотворчої практики з досліджуваних питань дозволив зробити висновок про те, що відносно військовослужбовців та працівників інших державних воєнізованих правоохоронних формувань у переважній більшості випадків застосовуються терміни „грошове забезпечення”, а іноді й „грошове утримання”. Зокрема, що стосується терміна „грошове забезпечення”, то він використовується у назві таких нормативних актів: 1) Президента України: „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ” від 4 жовтня 1996 р. № 926 [124]; „Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України” від 14 липня 1999 р. № 847 [125]; „Про впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців” від 16 травня 2000 р. № 685 [126]; „Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців Управління державної охорони України” від 28 березня 2006 р. № 265 [127]; 2) постановах Кабінету Міністрів України: „Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу та членам їх сімей” від 17 липня 1992 р. № 393 [100]; „Про надбавки до грошового забезпечення працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, Служби безпеки і прокуратури” від 21 лютого 1996 р. № 232 [128]; „Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців” від 6 квітня 1998 р. № 452 [101]; „Про грошове забезпечення військовослужбовців” від 22 травня 2000 р. № 829 [105]; „Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ” від 7 лютого 2001 р.

Що стосується терміну „грошове утримання”, то він у назвах нормативних актів зустрічається досить рідко, і то переважно в індивідуальних, наприклад, у Розпорядженнях Кабінету Міністрів України „Про грошове утримання Джиги М.В. та Литвиненка В.І.” від 7 лютого 2001 р. № 38-р. [135], „Про грошове утримання Поважнюка В.Г. та Харламова О.В.” від 13 вересня 2001 р. № 427-р [136]. Хоча є й деякі винятки. Так, цей термін використовується у назві Закону

України „Про внесення зміни до статті 50 Закону України „Про прокуратуру” щодо складових грошового утримання у разі загибелі прокурора або слідчого прокуратур” [137]. Слід зазначити, що такий самий термін використовується у ст.

Аналіз нормативних актів, у яких використовується термін „грошове утримання”, дозволяє дійти висновку, що під ним розуміються посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, надбавка за вислугу років, тобто грошове утримання є лише частиною таких категорій, як „заробітна плата”, „грошове забезпечення” та „оплата праці”. Беручи до уваги поширену нормотворчу практику щодо використання категорій „грошове забезпечення” та „грошове утримання” відносно військовослужбовців та працівників інших державних воєнізованих формувань правоохоронного профілю, в подальшому у роботі ми будемо використовувати саме ці терміни.

Необхідно розрізняти два аспекти грошового забезпечення працівників ОВС: економічний і правовий. Так, економічний аспект грошового забезпечення працівників ОВС виражається у вартості або ціні праці у грошовій формі. Сутність правового аспекту грошового забезпечення працівників ОВС полягає у тому, що правовими нормами визначаються розмір та порядок його виплати, у нормативно закріпленому обов’язку роботодавця виплачувати працівникові винагороду за його працю, з одного боку, і наявності у працівника ОВС суб’єктивного права на одержання цієї винагороди за попередньо встановленими нормами праці, - з другого.

Значення грошового забезпечення працівників ОВС визначається його завданнями та функціями. Так, до завдань грошового забезпечення ми відносимо: забезпечення достатніх та належних матеріальних умов для життя та відпочинку працівників ОВС; комплектування якісного особового складу ОВС; диференціацію умов і характеру праці; стимулювання праці; компенсування фізичних та інтелектуальних затрат; профілактику службових правопорушень, особливо тих, які вчинюються з корисливою метою.

Правове регулювання грошового забезпечення працівників ОВС здійснюється за допомогою декількох методів: державного; локального та індивідуально-договірного. Так, метод державного регулювання грошового забезпечення працівників ОВС означає, що органи державної влади загальної компетенції (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ та інші) своїми нормативними актами, які є обов’язковими для виконання, регулюють такі питання: встановлення мінімального розміру оплати праці та інших державних норм і гарантій; визначення правил оплати праці за особливих умов (наприклад, оплата роботи у понаднормовий час, у вихідні й святкові дні, оплата праці працівників, які виконують оперативно-розшукові функції), встановлення окладів працівникам органів внутрішніх справ та багато ін. Сутність локального методу правового регулювання грошового забезпечення працівників ОВС полягає у встановлені тих чи інших надбавок, доплат, преміювань тощо, які мають право встановлювати керівники органів і підрозділів внутрішніх справ у межах фонду оплати праці. Індивідуально-договірний метод грошового забезпечення працівників ОВС полягає у визначенні умов оплати праці з окремим працівником. Він має допоміжний характер, конкретизує положення законодавства, локальних актів, що діють у системі органів внутрішніх справ України.

Джерелами фінансування грошового забезпечення працівників ОВС є кошти державного і місцевих бюджетів, а також кошти, які надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян (кошти спеціальних фондів). Наприклад, у ч.2 ст. 19 Закону України „Про міліцію” зазначено, що „місцеві ради можуть провадити для працівників міліції додаткові виплати понад встановлені Кабінетом Міністрів України розміри” [11]. Як правило, такі додаткові доплати встановлюються органами місцевого самоврядування за досягнення певних успіхів у правоохоронній діяльності (розшук викраденого муніципального майна, розкриття резонансного злочину, затримання злочинця, попередження (недопущення) масових порушень громадського порядку тощо). Більше того, підрозділи дорожньо-патрульної служби, патрульно-постової служби, служби дільничних інспекторів міліції, а також персонал приймальників-розподільників для неповнолітніх, приймальників-розподільників для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальників для осіб, що відбувають адміністративний арешт, які входять до складу місцевої міліції, утримується за рахунок коштів місцевих бюджетів (ст. 7-1 Закону України „Про міліцію”) [11].

За структурою грошове забезпечення працівників ОВС можна поділити на основне та додаткове. Так, до основних видів грошового забезпечення працівників ОВС віднесено: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим (спеціальним) званням; 3) надбавка за вислугу років; 4) надбавка у розмірі 100 відсотків посадових окладів, окладів за звання та надбавки за вислугу років. Виплата цих видів грошового забезпечення проводиться незалежно від можливостей бюджетного фінансування. Додатковим грошовим забезпеченням є винагорода за працю понад встановлені норми, успіхи у службово-трудовій діяльності, винахідливість та особливі умови праці. До них відносяться різного роду надбавки, підвищення, доплати, преміювання тощо, які мають як обов’язковий характер, так і можуть встановлюватися на розсуд керівників органів і підрозділів внутрішніх справ у межах фонду оплати праці.

Розглянемо більш детально окремі види грошового забезпечення працівників ОВС, які складають його систему, і, як було зазначено вище, можуть бути основними та додатковими (обов’язковими чи необов’язковими). Так, одним із видів основного грошового забезпечення працівників ОВС є посадові оклади, які виплачуються у розмірах, зазначених у штатах органів внутрішніх справ, що затверджуються відповідними наказами МВС України. Посадові оклади особам рядового і начальницького складу виплачуються з дня початку виконання обов’язків за посадою, але не раніше дня, зазначеного в наказі, або дня підписання наказу про призначення, якщо дата призначення на посаду не вказана. Якщо за посадою передбачені мінімальний і максимальний оклади, оклад конкретній особі начальницького складу, призначеній на цю посаду, встановлюється начальником органу внутрішніх справ залежно від ділових якостей особи, досвіду роботи за спеціальністю, складності й обсягу виконуваних обов’язків за посадою, яку вона обіймає, у межах зазначених мінімального й максимального розмірів і фонду оплати праці. Розміри окладів оголошуються наказом по органу внутрішніх справ.

Слід зазначити, що деякими нормативно-правовими актами за певних умов передбачено обов’язкове підвищення посадових окладів, завдяки чому утворюються нові розміри посадових окладів, на які нараховуються надбавки, доплати тощо. Так, посадові оклади осіб рядового і начальницького складу підрозділів, які за штатами визначені як підрозділи спеціального і особливого призначення, підвищуються на 15%. На 15, а у деяких випадках — на 25% підвищуються посадові оклади деяких медичних працівників із числа осіб начальницького складу, зокрема: за роботу в туберкульозних лікарнях і санаторіях, а також у туберкульозних відділеннях, палатах та кабінетах лікувальних установ закритого типу; за роботу у відділеннях і палатах для інфекційних хворих, хворих на грибкові захворювання та в кабінетах інфекційних захворювань - 15%; за роботу в лікувальних закладах, відділеннях, палатах, кабінетах, призначених для утримування й лікування психічно хворих; у наркологічних відділеннях, кабінетах і палатах - 25%. Крім того, посадові оклади осіб рядового і начальницького складу підвищуються: а) працюючим у гірських районах - на 25%; б) зайнятим охороною та наглядом у психіатричних лікарнях (відділеннях з режимом посиленого догляду) - на 15%; в) особам рядового і начальницького складу, які несуть службу на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються в порядку, передбаченому ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” [138].

Особам рядового та начальницького складу ОВС, які обіймають штатні посади в органах внутрішніх справ, виплачуються оклади за персонально присвоєними їм спеціальними званнями рядового і начальницького складу. Виплата окладів за спеціальними званнями рядового і начальницького складу провадиться з дня підписання наказу про присвоєння спеціального звання у розмірах, які передбачені Указом Президента України від 29 січня 1999 р. „Про підвищення окладів військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за військовими (спеціальними) званнями” [139].

Одним із видів основних виплат, які складають систему грошового забезпечення працівників ОВС, є відсоткова надбавка за вислугу років до посадових окладів та окладів за персонально присвоєними спеціальними званнями з дня призначення на посаду. Зокрема, від 1 до 2 років - 5%; від 2 до 5 років - 10%; від 5 до 10 років - 20%; від 10 до 15 років - 25%; від 15 до 20 років - 30%; від 20 до 25 років - 35%; від 25 і більше років - 40%. У разі прийняття окремих рішень Уряду про зарахування до стажу служби в органах внутрішніх справ роботи на вільнонайманих посадах, віднесених у подальшому до категорії посад, що заміщуються особами начальницького складу, якщо оголошення цих рішень проводиться відповідними наказами МВС України, відсоткова надбавка за вислугу років обчислюється з урахуванням цього зарахованого стажу.

П.2.1 Указу Президента України „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ” було встановлено особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ щомісячні надбавки в розмірі 100 відсотків посадових окладів, окладів за звання та надбавки за вислугу років (так звана 100- відсоткова надбавка).

Тепер розглянемо додаткові види грошового забезпечення: надбавки, підвищення, доплати, преміювання тощо, які залежать від фонду оплати праці. Так, нормативно-правовими актами для атестованих працівників ОВС передбачено й інші, крім основних (надбавка за вислугу років, 100-відсоткова надбавка) надбавки. Розглянемо їх більш детально. Так, щомісячна надбавка до окладів грошового утримання (посадового окладу та окладу за спеціальним званням) за службу на посадах слідчих у слідчих підрозділах, дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та осіб начальницького складу підрозділів адміністративної служби міліції з керівництва дільничними інспекторами виплачується у таких розмірах: понад 3 роки - 10%; понад 5 років - 15%; понад 10 років - 20%; понад 15 років - 25% (п.5 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 р. № 926 „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ”; Указ Президента України від 12 січня 2004 р. № 27 „Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності служби дільничних інспекторів міліції”) [124; 140].

П.2 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 р. № 926 „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ” передбачено щомісячну надбавку міліціонерам-водіям та інспекторам дорожньо-патрульної служби у розмірах до посадового окладу, а саме: за перший клас - 10%; за другий клас - 5% [124].

Постановою Кабінету Міністрів України „Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв’язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці” від 15 червня 1994 р. № 414 передбачено щомісячну обов’язкову надбавку за роботу в умовах режимних обмежень згідно з формами допуску в розмірах 20, 15, 10 відсотків до посадового окладу залежно від ступеня секретності інформації [141].

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 1995 р. № 1037 передбачено щомісячну надбавку за шифрувальну роботу: особам начальницького складу, які перебувають у штатах шифрувальних служб органів внутрішніх справ і зайняті безпосередньо на шифрувальній роботі, виплачується щомісячна надбавка (у відсотках) до посадового окладу в таких розмірах: від 1 до 3 років - 10%; від 3 до 5 років - 15%; понад 5 років - 20% [142].

П.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 334 „Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” передбачено, що особам, які мають почесні звання, встановлюється надбавка до посадових окладів у розмірі „народний” - 40%, „заслужений” - 20% [143]. Надбавки за почесні звання „народний” і „заслужений” виплачуються особам рядового і начальницького складу, якщо виконання ними службових обов’язків згідно з посадами збігається за профілем з наявним почесним званням.

У п.п.3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2000 р. № 1170 „Про надбавки до посадових окладів військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально- виконавчої системи, які мають спортивні звання” передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають спортивні звання, виплачується надбавка до посадового окладу в розмірі „Заслужений тренер”, „Заслужений майстер спорту” - 20%; „Майстер спорту міжнародного класу” - 15%; „Майстер спорту” - 10%. Надбавка за спортивне звання зазначеній категорії осіб виплачується, якщо вони є чи були членами національних збірних команд СРСР, країн СНД та Балтії не менш ніж один рік і їх діяльність за профілем відповідає спортивним званням. У разі наявності двох або більше звань надбавка до посадового окладу виплачується за одним (вищим) званням [144].

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 р. № 1879 „Про встановлення надбавки за несення служби вахтовим методом особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ”, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які несуть службу вахтовим методом, виплачується надбавка за день несення служби вахтовим методом у розмірі до 100% добових витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України [145]. Розміри надбавок за день несення служби встановлюються наказами керівників органів внутрішніх справ у межах кошторису виділених асигнувань на рік. Оплата провадиться на підставі табелів обліку робочого часу.

Особам рядового і начальницького складу, які працюють у приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво та жебрацтво, виплачується надбавка в таких розмірах: начальнику приймальника- розподільника, заступникам начальника, оперативним уповноваженим карного розшуку, міліціонерам-водіям - 10% посадового окладу; інспектору із працевлаштування, старшому інспектору, інспектору, черговому, міліціонерам, міліціонерам-черговим, майстру виробничого навчання, командиру взводу, командиру відділення, інспектору-криміналісту - 15% посадового окладу (Доповнення, погоджені Міністерством праці та Міністерством фінансів України від 10 лютого 1997 р. № 11-454 до Розмірів додаткових видів грошового утримання (надбавок, доплат) стимулюючого характеру осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, погоджених Міністерством праці та Міністерством фінансів України від 26 січня 1994 р. № 08-260/15-203) [146].

Цим же нормативним актом передбачено надбавки: 1) особам рядового і начальницького складу, які працюють в ізоляторах та спецприймальниках, що знаходяться у складі ізоляторів тимчасового тримання адміністративно заарештованих осіб - у розмірі 15%; 2) особам рядового і начальницького складу санітарних підрозділів, які за функціональними обов’язками безпосередньо зайняті транспортуванням трупів у морг, виплачується надбавка до посадового окладу: командиру та заступнику командира - 15%; рядовому і молодшому начальницькому складу - 25%; 3) особам начальницького складу ревізійних служб виплачується надбавка до посадового окладу в розмірі до 20% за проведення ревізій фінансової та господарської діяльності [147].

Особам начальницького складу, які обіймають штатні посади керівного, професорсько-викладацького та наукового складу у вищих навчальних закладах і науково-дослідних установах, виплачується надбавка до посадового окладу в розмірах: тим, хто має науковий ступінь кандидата наук чи вчене звання доцента - 15%; тим, хто має вчене звання доцента чи старшого наукового співробітника та науковий ступінь кандидата наук - 25% (особам

начальницького складу, які мають тільки вчене звання старшого наукового співробітника, процентна надбавка за вчене звання не виплачується); тим, хто має вчене звання професора чи науковий ступінь доктора наук - 40%; тим, хто має вчене звання професора та науковий ступінь доктора наук - 50%. У таких же розмірах зберігається виплата відсоткової надбавки за вчене звання і науковий ступінь особам начальницького складу в період навчання в докторантурі при вищих навчальних закладах та науково-дослідних установах МВС України. Вказані надбавки виплачуються особам рядового і начальницького складу, якщо виконання ними службових обов’язків згідно з посадами збігається за профілем з наявним вченим званням або науковим ступенем.

Старшим дільничним інспекторам та дільничним інспекторам міліції, робота яких пов’язана із систематичними виїздами за межі території, що обслуговується, замість добових виплачується щомісячна надбавка в розмірі 10% посадового окладу, а у разі командирування цих працівників за межі дільниць, що обслуговуються, добові виплачуються на загальних підставах.

Особам начальницького складу, які обіймають посади медичного персоналу, виплачується надбавка до посадового окладу за кваліфікаційну категорію в таких розмірах: а) лікарям-хірургам, які оперують хворих у стаціонарах, якщо вони мають: вищу кваліфікаційну категорію - 20%; першу кваліфікаційну категорію - 15%; другу кваліфікаційну категорію - 10%;

б) зубним лікарям та іншим працівникам з числа середнього медперсоналу, якщо вони мають: вищу кваліфікаційну категорію - 15%; першу кваліфікаційну категорію - 10%; другу кваліфікаційну категорію - 5%; в) лікарям, які обіймають посади начальників установ охорони здоров’я, якщо вони мають: вищу кваліфікаційну категорію - 15%; першу кваліфікаційну категорію - 10%; другу кваліфікаційну категорію - 5%.

Особам рядового і начальницького складу передбачено такі види доплат: 1) за роботу в нічній час - у розмірі 35% посадового окладу за кожну годину нічної роботи (з 22-ї години до 6-ї години) (ст.2 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 р. № 926 „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ”) [124]; 2) особам, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, установлюється доплата в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем (ст.4 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 р. № 926 „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ”) [124]; 3) за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих - у розмірі 100% суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована в разі виходу на пенсію. Зазначена доплата виплачується без урахування надбавки, встановленої за службу на посадах слідчих (ст.5 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 р. № 926 „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ”) [124]; 4) особам рядового і

начальницького складу, які залучаються місцевими органами охорони здоров’я до роботи в осередках епідемії для лікування, обслуговування та охорони в інфекційних госпіталях, лікарнях, відділеннях, евакуації хворих, участі у подвірних обходах разом з епідеміологічними спецслужбами тощо, виплата додаткового грошового забезпечення провадиться в порядку, який розглядається Міністерством внутрішніх справ України в кожному конкретному випадку епідемії відповідно до чинного законодавства; 5) особам рядового і молодшого начальницького складу міліції, які несуть патрульно- постову й охоронну службу із службовим собакою або працюють з двома службовими собаками (звичайними розшуковими та спеціального призначення: для пошуку наркотичних або вибухових речовин, схованих і заритих трупів, виявлення запаху спеціальних препаратів, що використовуються в хімічних пастках, тощо), провадиться доплата в розмірі 15% посадового окладу за роботу з догляду за собакою, його годування та тренування. При цьому молодшим інспекторам-кінологам згадана доплата провадиться в тих випадках, якщо вони, крім своїх основних службових обов’язків, не менше половини робочого часу зайняті несенням патрульно-постової служби із службовим собакою (з урахуванням роботи за минулий місяць); 6) особам рядового і молодшого начальницького складу стройових підрозділів міліції за роботу з догляду за кіньми та спорядженням провадиться доплата в розмірі 10% посадового окладу;

7) доплата водіям-співробітникам за роботу понад установлений робочий час;

8) водіям-співробітникам легкових автомобілів з числа осіб рядового і молодшого начальницького складу, які обслуговують апарати МВС України, головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті, міських управлінь, за умови служби понад установлений час провадиться доплата за ненормований робочий день незалежно від присвоєного водієві-співробітнику класу в розмірі 10% посадового окладу.

Вище наведені надбавки та доплати повинні виплачуватись незалежно від меж асигнувань, які виплачуються на утримання певних органів внутрішніх справ, тобто вони не залежать від волі (думки) керівника про ефективність службово-трудової діяльності того чи іншого працівника ОВС.

Слід зазначити, що нормативними актами передбачено надбавки та доплати, що виплачуються лише в межах асигнувань, що виділяються на утримання певних органів внутрішніх справ. Так, керівники органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, мають право установлювати та планувати особам рядового і начальницького складу такі надбавки та доплати: 1) надбавку за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик виконання особливо важливих завдань - до 50% окладів грошового утримання (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням) (п.3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 р. № 926 „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ”; Указ Президента України від 16 червня 1999 р. № 650 „Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку”) [96; 124]; 2) надбавку за знання та використання в роботі іноземної мови - до 10% посадового окладу (п.3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 р. № 926); 3) надбавки в розмірі від 20 до 50 відсотків посадових окладів працівникам, які обіймають штатні посади у спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю (Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України) [17]; 4) надбавку за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення працівникам, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби, у таких розмірах: понад 10 років - до 30%; понад 15 років - до 50%; понад 20 років - до 70%; понад 25 років - до 90%; 5) доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути нарахована особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно з чинним законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі (Указ Президента України від 24 квітня 2003 р. № 370 „Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу”) [147].

Одним із видів грошового забезпечення працівників ОВС, які виплачуються лише в межах асигнувань, що виділяються на утримання певних органів внутрішніх справ, є матеріальна допомога, яка виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення на рік, а для працівників юридичних служб розміри матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення - у розмірі двомісячного грошового забезпечення. Фактичні витрати на матеріальну допомогу, відповідно до вимог бюджетного законодавства, проводяться тільки в межах затвердженого фонду оплати праці.

Преміювання як вид грошового забезпечення працівників ОВС, які виплачуються лише в межах асигнувань, що виділяються на утримання певних органів внутрішніх справ, провадиться відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у відсотках до місячного грошового забезпечення в межах фонду преміювання, створеного в розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами (ст.3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 р. № 926) [124]. Місячний фонд преміювання становить 33,3% грошового забезпечення.

Керівники, виходячи з рівня кваліфікації, ступеня завантаженості та якості виконуваної роботи, можуть установлювати працівникам юридичних служб, до обов’язків яких входить здійснення правової експертизи нормативно- правових актів і проектів таких актів, підготовка і редагування нормативно- правових актів та їх візування як юристом чи виконавцем: посадові оклади, збільшені на 50%; розмір премій, збільшений на 20% середнього розміру, що виплачується у відповідному державному органі; надбавку за почесне звання „Заслужений юрист України” - у розмірі 30% посадового окладу.

Керівники, виходячи з рівня кваліфікації, ступеня завантаженості та якості виконуваних оперативно-службових завдань, мають право підвищувати на 50 відсотків посадові оклади штатним працівникам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення.

Особливість перелічених надбавок та доплат, які виплачуються лише в межах асигнувань, що виділяються на утримання певних органів внутрішніх справ, полягає у тому, що вони: по-перше, встановлюються керівниками; подруге, у разі накладення на працівників дисциплінарних стягнень провадиться зниження або повне скасування (залежно від ступеня провини) установлених надбавок і доплат з обов’язковим мотивуванням цього в наказі.

Слід зазначити і те, що нормативно-правовими актами передбачено особливості грошового забезпечення: 1) деяких категорій осіб рядового та начальницького складу ОВС, а саме: слухачів, курсантів, докторантів, ад’юнктів та магістрів; 2) відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ; 3) осіб, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення жителів; 4) працівників окремих підрозділів МВС України (які мають міжгалузевий характер; автогосподарств, їдалень, ЖКГ та побутового обслуговування ремонтно-будівельних організацій, баз, майстерень зв’язку та інших; працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (навчальних закладів, закладів освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, культури); 5) порядок та умови збереження та виплати грошового забезпечення, зокрема, виплата грошового забезпечення:

а) за час початкової підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

б) у разі тимчасового обіймання посади; в) за час хвороби; г) під час зміни штату органу внутрішніх справ; д) за час перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ; е) особам, відстороненим від виконання службових обов’язків (посади) і за час їх перебування під арештом, а також поновленим на службі; є) за час відпустки; ж) при звільненні з органів внутрішніх справ; з) у разі смерті особи рядового чи начальницького складу; и) персоналу України, який бере участь у міжнародних миротворчих операціях; 6) порядок відрахування аліментів із грошового забезпечення працівників ОВС.

Тепер розглянемо процедурні питання виплати грошового забезпечення працівників ОВС, а саме: суб’єктів його отримання; підстави виплати; терміни виплати та ін. Так, грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які: 1) обіймають штатні посади рядового і начальницького складу в Міністерстві внутрішніх справ України, головних управліннях МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті, їх міських, районних, лінійних відділах (управліннях), у підрозділах міліції, слідчих ізоляторах, Державній службі охорони при МВС

України, вищих навчальних закладах, закладах освіти, науково-дослідних установах, на інших підприємствах, установах, організаціях системи МВС України; 2) перебувають у розпорядженні відповідних органів внутрішніх справ; 3) навчаються у навчальних закладах МВС України.

Підставою для виплати грошового забезпечення є: 1) наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить в його номенклатуру; 2) наказ керівника навчального закладу про зарахування на навчання; 3) наказ про зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо.

Виплата особам рядового і начальницького складу грошового забезпечення здійснюється один раз у поточному місяці за повний місяць. Як виняток, виплата грошового забезпечення достроково допускається у випадках: особам рядового і начальницького складу, які вибувають у відпустки, та у зв’язку з переміщенням по службі - за поточний і наступний місяці; особам рядового і начальницького складу, які вибувають у службові відрядження; в інших випадках (у зв’язку із тяжким захворюванням, яке потребує оперативного втручання, смертю близьких тощо).

Грошовому забезпеченню працівників ОВС притаманні загальні та спеціальні ознаки. Так, до його загальних ознак, як правило, науковці відносять такі: це винагорода за працю; може бути основним та додатковим; розмір і умови винагороди визначаються нормативно або угодою сторін; права і обов’язки щодо виплати заробітної плати виникають після укладання трудового договору (контракту) [59; 63-66; 73]. У науковій літературі визначаються і спеціальні ознаки грошового забезпечення працівників ОВС. Так, О.В. Лавріненко до спеціальних ознак відносить: 1) це оплата за виконання співробітником службово-трудової функції, тобто витрачена жива праця; 2) це оплата відповідно до особистого трудового внеску і якості праці; 3) це оплата за заздалегідь визначеними умовами і не нижче встановленого державою мінімуму; 4) це оплата, що має гарантований характер [59, с.193]. На нашу думку, із перелічених О.В. Лавріненком специфічних ознак грошового забезпечення працівників ОВС насправді до таких можна віднести лише першу, „оплата за виконання співробітником службово-трудової функції”, і то лише з великою натяжкою, адже виконання службово-трудової функції характерне для усіх державних службовців, у тому числі й для мілітаризованих.

До специфічних ознак грошового забезпечення працівників ОВС ми пропонуємо віднести такі: 1) регулюється як загальнодержавними, так і відомчими нормативними актами, у системі яких переважають перші; 2) воно переобтяжене значною кількістю його додаткових видів, а основні його види (посадовий оклад, оклад за військове (спеціальне) звання, надбавка за вислугу років та 100-відсоткова надбавка) у загальній сумі (без урахування індивідуальних специфічних надбавок та доплат) становлять лише 10-30 відсотків; 3) призводить до значної диспропорції оплати праці осіб рядового та начальницького складу ОВС; 4) на його розмір значно впливають як бюджетне фінансування, так і воля керівника; 5) джерелами його виплат є як державне фінансування, фінансування органами місцевого самоврядування, так і кошти спеціальних фондів.

Таким чином, вважаємо за доцільне грошове забезпечення працівників ОВС визначити як винагороду, яка виплачується за виконання ними обумовленої трудовим договором (контрактом) службово-трудової функції і складається як із основних виплат, які провадяться незалежно від можливостей бюджетного фінансування, так і інших додаткових його видів, які мають право установлювати керівники органів і підрозділів внутрішніх справ у межах фонду оплати праці.

Підбиваючи підсумок теми цього підрозділу, зазначимо, що чинна структура грошового забезпечення працівників ОВС, а саме осіб рядового і начальницького складу, призводить до значної диспропорції оплати їх праці, що насамперед залежить від фінансових можливостей конкретного органу внутрішніх справ. Така ситуація склалася з тієї причини, що останнім часом підвищення розмірів грошового забезпечення здійснювалось не через збільшення посадових окладів, а шляхом встановлення нових щомісячних

надбавок, причому значних за своїм розміром. Однак, через відсутність достатнього фінансування виплату цих додаткових видів грошового забезпечення вдавалося забезпечити у повній мірі лише незначній частині працівників ОВС, що призвело до утворення диспропорцій у грошовому забезпеченні.

Звідси необхідним є реформування системи оплати праці осіб рядового і начальницького складу ОВС, яке, на нашу думку, повинно передбачати збільшення у 5-7 разів посадових окладів та окладів за військові (спеціальні) звання за рахунок скасування деяких надбавок та доплат, що мають необов’язковий характер. Внаслідок такого реформування обов’язкові виплати, які нині не перевищують 30%, збільшаться до 90% (без урахування індивідуальних специфічних надбавок і доплат).

2.2.