<<
>>

Медичне та санаторно-курортне забезпечення в системі матеріального забезпечення працівників ОВС

Як було зазначено у попередніх підрозділах дисертації, працівники ОВС під час виконання службово-трудових завдань зазнають значних фізичних, психологічних та емоційних перевантажень. Це і стресові ситуації, і реальна небезпека життю та здоров’ю, оскільки служба в ОВС часто пов’язана з фізичним і психічним опором з боку правопорушників, несення служби в нічний час, у вихідні й святкові дні, ненормований робочий час, режимні вимоги до виконання службово-трудових обов’язків тощо. Крім того, працівники органів внутрішніх справ нерідко несуть службу в екстремальних ситуаціях, зокрема під час стихійних лих, оголошення надзвичайного стану, групових порушень громадського порядку.

Як наслідок, до працівників органів внутрішніх справ висуваються підвищені вимоги щодо їх інтелектуального, морального і культурного рівня, професійних, ділових і особистих якостей, стану здоров’я, стилю життя, соціальних зв’язків, а це у свою чергу потребує належного функціонування дієвої системи їх медичного та санаторнокурортного забезпечення.

У цьому підрозділі дисертації плануємо вирішити такі завдання: розглянути систему нормативно-правових актів, які регулюють медичне та санаторно-курортне забезпечення працівників органів внутрішніх справ; проаналізувати понятійний апарат у цій сфері; визначити основні напрямки (елементи) медичного та санаторно-курортного забезпечення працівників ОВС; подати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення медичного та санаторно-курортного забезпечення працівників ОВС.

Система нормативно-правових актів медичного та санаторно-курортного забезпечення працівників органів внутрішніх справ являє собою сукупність законодавчих та підзаконних нормативних актів. У широкому розумінні мова йде про Конституцію України, законодавчі акти України, нормативні акти Президента України та Кабінету Міністрів України, центральних органів влади, які визначають загальні засади медичного та санаторно-курортного забезпечення працівників органів внутрішніх справ, а також відомчі нормативні акти МВС, які передбачають конкретні форми, напрямки та процедури реалізації та забезпечення цього виду матеріального забезпечення працівників органів внутрішніх справ.

Так, у ст. 49 Конституції України зазначено, що „кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально- економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвитку лікувальних закладів усіх форм власності’ ’ [1].

У системі нормативно-правових актів, які регулюють медичне та санаторно-курортне забезпечення працівників органів внутрішніх справ, першочергове значення мають такі з них, як Кодекс законів про працю України [90]; Основи законодавства України про охорону здоров’я [85]; Закони України „Про курорти” [193], „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” [15], „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” [194], „Про статус ветеранів військової служби ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” [195], „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” [138].

Так, наприклад Законом України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що: по-перше, працівникам ОВС створюються необхідні санітарно-гігієнічні та побутові умови з урахуванням специфіки служби та екологічної обстановки; по-друге, вони забезпечуються безоплатною кваліфікованою медичною допомогою; по- третє, працівники органів внутрішніх справ та члени їх сімей мають право на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристичних базах МВС України; по-четверте, працівникам ОВС, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, а також при особливому характері їх служби, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, та учасникам бойових дій і прирівняним до них особам путівки для санаторно-курортного лікування надаються в першу чергу [15].

Нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів влади (крім МВС) містять загальні положення щодо правового статусу та організації діяльності у сфері медичного та санаторнокурортного забезпечення населення, у зв’язку з чим розповсюджуються і на працівників системи МВС.

Відомчі нормативні акти МВС, які регулюють досліджувані нами питання, будуть проаналізовані під час визначення основних напрямків (елементів) медичного та санаторно-курортного забезпечення працівників ОВС.

Аналізуючи такі категорії, як медичне та санаторно-курортне забезпечення, зазначимо, що перша з них є значно ширшою за змістом, оскільки охоплює собою і санаторно-курортне забезпечення. У нормативних актах відсутнє визначення цих понять, хоча вони досить часто зустрічаються як у назві, так і у змістовній частині багатьох з них. На нашу думку, під медичним забезпеченням працівників ОВС необхідно розуміти систему заходів (правових, фінансово-економічних, матеріально-технічних, інформаційних та кадрових), спрямованих на збереження і розвиток фізіологічних і психологічних функцій персоналу ОВС, оптимальної їх працездатності та соціальної активності, сприяння поліпшенню здоров’я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням шляхом проведення відповідних лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і соціальних заходів.

Звідси, основними напрямками (елементами) медичного забезпечення працівників ОВС є: 1) збереження і розвиток фізіологічних і психологічних функцій персоналу ОВС; 2) розвиток оптимальної працездатності та соціальної активності персоналу ОВС; 3) сприяння поліпшенню здоров’я, підвищення санітарної культури персоналу ОВС; 4) надання різних видів медичної допомоги; 5) проведення періодичних медичних оглядів та диспансеризації в лікувально-профілактичних закладах МВС України; 6) запобігання захворюванням шляхом проведення відповідних лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних та реабілітаційних заходів; 7) забезпечення персоналу ОВС лікарськими засобами.

Медичне та санаторно-курортне забезпечення працівників органів внутрішніх безпосередньо здійснюється закладами охорони здоров’я МВС, серед яких: 1) лікувально-профілактичні заклади (госпіталь; лікарня; медико- санітарна частина; медичний центр; лікарня відновного лікування; психоневрологічний диспансер; амбулаторія; поліклініка; пункт охорони здоров’я; фельдшерський пункт; курортна поліклініка; санаторій; 2) санітарно- епідеміологічні заклади; 3) фармацевтичні (аптечні) заклади; 4) інші заклади охорони здоров’я, наприклад, військово-лікарські комісії.

Право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров’я МВС України мають: 1) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та такі, які прикомандировані до інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій для виконання спеціальних робіт чи обов’язків із залишенням у кадрах МВС України; особи офіцерського складу, прапорщики, військовослужбовці дійсної строкової, надстрокової служби та військової служби за контрактом внутрішніх військ МВС України (далі - внутрішні війська); 2) працівники органів внутрішніх справ, внутрішніх військ; 3) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнені в запас або відставку за віком, через хворобу, за скороченням штатів або обмеженим станом здоров’я, які мають вислугу 20 років і більше (у пільговому обчисленні); 4) інваліди I та II груп, які відповідно до Закону України „Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист” [195] визнані ветеранами військової служби і ветеранами органів внутрішніх справ; 5) особи, які відповідно до Законів України „Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці і інших громадян похилого віку в Україні” [196], „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” [197], „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” [138], мають право на користування при виході на пенсію та зміні місця роботи (служби) поліклініками, до яких вони були прикріплені під час роботи або проходження служби; 6) члени сімей осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, осіб офіцерського складу, прапорщиків, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом внутрішніх військ; 7) члени сімей осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнених у запас або відставку за віком, через хворобу, за скороченням штатів або обмеженим станом здоров’я, які мають вислугу 20 років і більше (у пільговому обчисленні) (п.2 Інструкції про порядок медичного обслуговування в закладах охорони здоров’я МВС України) [117].

Необхідно зазначити, що особи, звільнені за негативними мотивами або засуджені за вчинення злочину, не мають права на медичне обслуговування в закладах охорони здоров’я МВС України.

Оформлення прикріплення на медичне обслуговування до амбулаторно- поліклінічних закладів МВС України проводиться за місцем розташування органу внутрішніх справ чи військової частини внутрішніх військ. Кожному прикріпленому видається перепустка для відвідування поліклініки. Медичні документи осіб, які не підлягають подальшому медичному обслуговуванню в закладах охорони здоров’я МВС України, передаються в лікувальні заклади за місцем проживання, а перепустка вилучається підрозділами роботи з персоналом.

Одним із основних елементів медичного забезпечення працівників ОВС є проведення періодичних медичних оглядів, які визначено як „активне спостереження за фізичним станом, збереженням здоров’я осіб рядового і начальницького складу, працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців, працівників внутрішніх військ МВС України, вивчення та поліпшення умов праці і побуту, а також запобігання захворюванням шляхом проведення відповідних лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і соціальних заходів” (п.1.2 Інструкції про організацію проведення періодичних медичних оглядів та диспансеризації в лікувально-профілактичних закладах МВС України) [198].

Відповідно до п.2.3 цієї ж Інструкції, періодичним медичним оглядам підлягають: 1) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовці внутрішніх військ; 2) державні службовці, які перебувають на посадах в органах внутрішніх справ відповідно до спільного наказу Міністерства охорони здоров’я України, Головного управління Державної служби України, Державного управління справами від 18 лютого 2003 р. № 75/24/1 „Про проведення щорічного профілактичного медичного огляду державних службовців” [199]; 3) працівники органів внутрішніх справ, які працюють зі шкідливими речовинами і несприятливими промисловими факторами або діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення відповідно до наказів Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. № 45 „Про затвердження Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій” [200], „Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб” від 23 липня 2002 р. № 280 [201]; 4) особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” [138]; 5) ветерани війни відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 9 грудня 2002 р. № 463 „Про затвердження Положення про порядок проведення профілактичних оглядів, медичної реабілітації ветеранів війни” [202].

Періодичні медичні огляди проводяться на поточних лікарських прийомах при зверненні в лікувальний заклад з приводу хвороби, під час попередніх медичних оглядів під час приймання на роботу, направлення на навчання, медичних оглядів при оформленні санаторно-курортних карт, медичних довідок у будинки відпочинку, учбові заклади і т. ін., пов’язаних із спортивно-масовими заходами, при обстеженні осіб, які перехворіли на інфекційні захворювання або були з останніми в контакті, при проходженні стаціонарного, реабілітаційного і санаторно-курортного лікування. Для огляду осіб рядового і начальницького складу працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців, працівників внутрішніх військ, які проживають у районах, де відсутні поліклініки МВС України, використовуються можливості державних та комунальних закладів охорони здоров’я.

На підставі результатів періодичного медичного огляду складається висновок про стан здоров’я та щодо можливості допущення осіб рядового і начальницького складу, працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців, працівників внутрішніх військ до роботи на конкретному виробництві за професією. Працівники лікувально-профілактичних закладів МВС України несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я особи. Особи рядового і начальницького складу, працівники органів внутрішніх справ, військовослужбовці, працівники внутрішніх військ, які не пройшли обов’язкові попередні або періодичні медичні огляди в установлений термін, до роботи не допускаються.

Відповідно до п.5.2 Інструкції про організацію проведення періодичних медичних оглядів та диспансеризації в лікувально-профілактичних закладах МВС України, для оцінки якості й результативності організаційних заходів періодичних медичних оглядів та диспансерного обліку обчислюються і аналізуються такі показники: а) повнота (відсоток) охоплення періодичними медичними оглядами; б) відсоток виявлення захворювань під час періодичних медичних оглядів; в) своєчасність виявлення захворювань на різних стадіях; г) своєчасність узяття на диспансерний облік з числа осіб, які цього потребують; ґ) додержання строків огляду осіб, яких узяли на диспансерний облік; д) повнота, своєчасність і якість проведення призначених лікувально- профілактичних і оздоровчих заходів [198].

На нашу думку, основним критерієм якості й результативності періодичних медичних оглядів має бути не „відсоток виявлення захворювань” чи „своєчасність узяття на диспансерний облік”, що є лише одними із засобів досягнення головної їх мети, а одужання (виліковування) хворих та запобігання захворюванням у майбутньому у відсотковому співвідношенні.

Необхідно відзначити, що окремими нормативними актами врегульовано умови та порядок проведення медичних оглядів кандидатів на службу в органи внутрішніх справ та осіб, які вступають до навчальних закладів МВС України (Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України) [177], а також медичне забезпечення окремих категорій працівників

ОВС, зокрема: 1) осіб рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, які виконують оперативно-службові завдання під час охорони громадського порядку в умовах масових заворушень та проведення масових заходів, а також за умови виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру [203]; 2) особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи [204].

Так, наприклад, медичне забезпечення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів і підрозділів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, які виконують оперативно-службові завдання під час охорони громадського порядку в умовах масових заворушень та проведення масових заходів, а також за умов виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру включає заходи запобігання або зменшення ступеня ураження вказаних осіб, своєчасного надання допомоги постраждалим з числа особового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій при виконанні оперативно-службових завдань. Система медичного забезпечення цієї категорії працівників ОВС включає відомчі лікувально-профілактичні заклади МВС України та позаштатні мобільні медичні формування (мобільні медичні бригади, санітарно-протиепідемічні групи, амбулаторії, спеціалізовані хірургічну та психіатричну бригади), організовані на базі цих закладів.

Що стосується санаторно-курортного забезпечення працівників органів внутрішніх справ, то воно, як вже було зазначено вище, є невід’ємною складовою (елементом) медичного забезпечення, під яким пропонуємо розуміти сукупність усіх видів науково-практичної та господарської діяльності, спрямованих на організацію та забезпечення лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань персоналу органів внутрішніх справ із використанням лікувальних ресурсів курортів та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.

До основних напрямків (елементів) санаторно-курортного забезпечення працівників ОВС відносимо такі: 1) комплексне і повноцінне лікування, медична реабілітація та профілактика захворювань персоналу ОВС з максимальним використанням природних лікувальних ресурсів, традиційних та нетрадиційних методів відновного лікування з метою закріплення результатів, досягнутих на госпітальному етапі, ліквідації залишкових явищ оперативних втручань, травм, скорочення періоду відновлення порушених функцій та запобігання переходу патологічного процесу у хронічний перебіг тощо; 2) організація відпочинку та оздоровлення персоналу ОВС; 3) проведення санітарно-просвітницької роботи серед працівників ОВС.

З метою реалізації Законів України „Про курорти” [193], „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” [197], „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” [15], „Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист” [195] наказом МВС від 4 листопада 2003 р. № 1296 було затверджено Інструкцію про організацію реабілітаційного та санаторнокурортного лікування у Міністерстві внутрішніх справ України, яка визначає організацію реабілітаційного та санаторно-курортного лікування осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей, працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та членів їх сімей, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнених у запас або відставку за віком, через хворобу, які мають вислугу 20 років і більше (у пільговому обчисленні), та членів їх сімей; осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей, осіб внутрішніх військ та членів їх сімей, пенсіонерів МВС та членів їх сімей [119].

Наказом МВС України від 21 вересня 2005 р. № 803 врегульовано порядок оплати санаторно-курортного лікування та відпочинку в Міністерстві внутрішніх справ України. Так, відповідно до п.4 цього Порядку, путівки на санаторно-курортне лікування видаються:

1. З оплатою 25% їх вартості: 1) особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України; 2) ветеранам органів внутрішніх справ; 3) пенсіонерам органів внутрішніх справ у порядку черги на загальних підставах, але не частіше ніж один раз за два календарних роки.

2. З оплатою 30% їх вартості найманим працівникам.

3. З оплатою 50% їх вартості: 1) членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України; 2) членам сімей ветеранів органів внутрішніх справ; 3) членам сімей пенсіонерів органів внутрішніх справ у порядку черги на загальних підставах, але не частіше ніж один раз за два календарних роки.

4. Право на безкоштовне санаторно-курортне лікування зберігається, відповідно до чинного законодавства, для: 1) учасників бойових дій (щорічно);

2) інвалідів Великої Вітчизняної війни та осіб, прирівняних до них (щорічно);

3) учасників Великої Вітчизняної війни (один раз на 2 роки); 4) членів сімей працівників органів внутрішніх справ, які загинули під час виконання службових обов’язків [205].

Таким чином, місце та призначення медичного та санаторно-курортного забезпечення у системі матеріального забезпечення працівників ОВС полягає у тому, що за його допомогою проводиться комплексне і повноцінне лікування та медична реабілітація і профілактика захворювань працівників ОВС у спеціалізованих відомчих медичних закладах системи МВС на пільгових умовах.

Аналіз сучасного стану медичного та санаторно-курортного забезпечення працівників органів внутрішніх дав можливість виявити ряд недоліків, серед яких: недофінансування цього напрямку матеріального забезпечення; відсутність досконалого економічного механізму діяльності закладів охорони здоров’я системи МВС; зношеність основних фондів; низький рівень менеджменту;

неналежне обслуговування персоналу ОВС; завуальованість процедури видачі путівок на санаторно-курортний відпочинок чи лікування; намагання деяких центральних органів влади передати функцію медичного та санаторнокурортного забезпечення працівників органів внутрішніх від МВС до МОЗ.

На нашу думку, подолання перелічених недоліків можливе за умови: формування відомчої політики і стратегії медичного та санаторно-курортного забезпечення, що повинно бути відображено у відповідній концепції чи програмі МВС; розроблення та впровадження комплексу заходів щодо залучення інвестицій для розвитку медичної та санаторно-курортної справи МВС; удосконалення організації діяльності закладів охорони здоров’я системи МВС, зокрема, зменшення витрат з їх утримання та впровадження сучасних ресурсозберігаючих та природоохоронних технологій; збільшення видів платних медичних послуг у закладах охорони здоров’я МВС України; удосконалення механізмів оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров’я МВС України на основі їхньої кваліфікації, обсягів, якості та результатів роботи; створення надійної системи контролю за якістю надання медичних і санаторно-курортних послуг та фінансово-економічною діяльністю закладів охорони здоров’я системи МВС.

2.6.

<< | >>
Источник: БІДЮКОВА МАРИНА СЕРГІЇВНА. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОВС. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. ХАРКІВ - 2008. 2008

Скачать оригинал источника

Еще по теме Медичне та санаторно-курортне забезпечення в системі матеріального забезпечення працівників ОВС:

  1. ЗМІСТ
  2. ВСТУП
  3. Поняття матеріального забезпечення працівників ОВС
  4. Принципи матеріального забезпечення працівників ОВС
  5. Сучасний стан правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС
  6. Пільги та компенсації як види матеріального забезпечення працівників ОВС
  7. Медичне та санаторно-курортне забезпечення в системі матеріального забезпечення працівників ОВС
  8. Пенсійне забезпечення в системі матеріального забезпечення працівників ОВС
  9. ВИСНОВКИ
  10. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -