Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування (п. 16ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”) відноситься до загальнодержавних зборів. Правовий механізм цього платежу деталізований Законом України від 26 червня 1997 р.

Призначенням цього різновиду соціальних зборів є форму-вання фінансово обґрунтованих підстав для реалізації певних видів соціальних функцій держави. Особливістю пенсійного забезпечення є застосування збору, що поєднує як використання коштів пенсійного фонду для утримання осіб, які вже перебувають на пенсії, так і формування фондів для утримання осіб пенсійного віку в майбутньому. Саме із цих позицій і можна вважати, що в цьому випадку мова йде про застосування обов’язкового загально­державного збору накопичувального характеру.

Необхідно мати на увазі принципову особливість суб’єктного складу відносин, які регулюють стягнення цього збору. У ньому є певна несхожість із традиційною дворівневою побудовою: держава (як одержувач коштів) - платник (як зобов’язана особа). При сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування відносини виникають і регулюються вже не між двома суб’єктами, а трьома. У цьому випадку мова йде про державу, страхувальника й застраховану особу. На перший погляд, може скластися уявлення про специфічне

ГЛАВА 37. Загальнодержавні збори об’єднання публічних і приватних відносин, об’єднання імперативного й диспозитивного регулювання. Але в цьому випадку природа відносин далека від добровільного режиму страхування, що формується в цивільному праві. Мова йде, насамперед, про реалізацію безумовного, податкового (за правовою природою) обов'язку. Страхування не виступає при цьому як вибір особи, його здійснення є особливою умовою тієї діяльності, або операції, що здійснює представник зобов’язаної сторони.

Треба враховувати при цьому, що в даному разі мова йде про окремий аспект податкового регулювання. “Публічне податкове право встановлює спеціальний режим відносин не тільки між державою та індивідом але й взаємини індивідів одне з одним. Звичайно, при цьому необхідно враховувати певні підсистеми суб’єктів, індивідів, які утворюють владну або зобов’язану сторону податкових правовідносин, і залежно від цього здійснювати деталізацію й характеристику взаємин як суб’єктів підсистеми, так і між ними”^[517]. При цьому важливо мати на увазі, що податкове регулювання передбачає реалізацію публічного інтересу, носієм якого є не тільки державу. Воно здійснюється шляхом реалізації компетенції спеціальних органів. Збіг інтересів держави й ком­петенції органів, які спеціально утворені для податкового регулю­вання, і є головним напрямом реалізації публічного інтересу в оподаткуванні.

Державі як отримувачу коштів протистоять страхувальники й застраховані особи. Але особливо важливо підкреслити, що обов’язок виникає виключно у страхувальників. Важливо наголосити на подвійному змісті цього обов’язку. По-перше, це безумовний обов’язок перед державою щодо сплати відповідного збору, за рахунок якого утворюється відповідний фонд. По-друге, це обов’язок щодо застрахованих осіб - для задоволення потреб яких і формуються в такий спосіб кошти. Саме така складність відносин і спричиняє деталізоване державне регулювання сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення й сплати страхувальниками й застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України страхувальниками виступають роботодавці й інші особи, які сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Під страховими внесками законодавець розуміє кошти відрахувань на соціальне страхування й збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені відповідно до законодавства, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування згідно з чин­ним законодавством.

Як уже підкреслювалося вище, фактично зобов’язану сторону представляють роботодавець і застрахована особа. Саме на роботодавці лежить обов’язок щодо сплати страхових внесків. Роботодавцем виступає власник підприємства, установи, організа­ції або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності й господарювання; фізична особа, що використовує роботу найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної’), філії й представництва, що використовує роботу' найманих працівників, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Під застрахованою особою розуміється фізична особа, що підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню й платить (платила) і/або за яку сплачуються або сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Необхідно звернути увагу на те, що у цьому випадку державою виділяються найбільш значущі напрями діяльності й завдання.

Фінансове законодавство вже використовує різні мінімальні показники, шляхом застосування яких формуються підстави забезпечення тих або інших функцій держави й територіальних громад.

Платники пенсійних внесків. Виходячи із класифікації податкових платежів, на підставі характеру платника даний збір можна віднести до платежів зі змішаним платником. У цьому випадку законодавець пов’язує виникнення податкового обов’язку як у юридичних, так і у фізичних осіб. Причому в багатьох випадках мова Йде про спеціального суб’єкта як платника, про ситуації, коли обов’язок щодо сплати податку пов’язує не взагалі з фізичною або юридичною особою, а з певними особливостями таких платників.

Платниками збору на на обов’язкове державне пенсійне страхування пенсійних внесків є:

1) суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські й інші установи й організації, об’єднання громадян і інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують роботу найманих праців­ників;

2) філії, відділення й інші відокремлені підрозділи платників податків, які не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади;

3) фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують роботу найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності й займаються діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу;

4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), і фізичні особи, які виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів, у тому числі члени творчих спилок, творчі працівники, які не є членами творчих спилок, тощо;

5) юридичні й фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі- продажу валют;

6) суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини й дорогоцінних каменів;

7) юридичні й фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпе­чуються інваліди, і тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом;

8) підприємства, установи й організації незалежно від форм власності й фізичні особи, які купують нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, які купують нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ і організацій іноземних держав, які користуються іммунітетами й привілеями відповідно до законів і міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які купують житло й перебувають у черзі на одержання житла або купують житло вперше.

10) підприємства, установи й організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового мобільного зв’язку, а також оператори цього зв’язку, які надають свої послуги безоплатно. При цьому збір на обов’язкове державне пенсійне страхування не платиться, якщо послугами стільникового зв’язку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі), що мають стаціонарно вбудоване обладнання радіозв’язку, радіонавігації й радіоастрономії, що не може бути відділене від таких засобів без втрати їх технологічних або експлуатаційних якостей або характеристик.

Законодавець визначення платника пов’язує з окремими видами діяльності осіб. Так, платниками виступають особи, які здійснюють послуги стільникового мобільного зв’язку. Під ними розуміються послуги з передачі мережею зв’язку загального користування голосу, сигналів, звуків, зображень, друкованих або письмових матеріалів або символів, призначених для конкретного абонента, у випадку, якщо для їх прийому або передачі використовується обладнання радіозв’язку. У цьому сенсі радіозв’язок розглядається як електрозв’язок, що здійснюється шляхом поширення електромагнітних хвиль у вільному просторі без штучного спрямовуючого середовища. Окреме значення приділяється роумінгу. Це поняття з погляду нарахування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування пов'язується з послугою стільникового мобільного зв’язку, шо забезпечує можливість абонентам здійснювати двосторонній зв’язок без подання будь-якої попередньої заяви або з такою під час переміщення із зони дії одного оператора до іншого як у межах України, так і за її межами.

Об’єкт оподаткування диференціюється законодавством залежно від двох підстав: а) типу платника (фізична або юридична особа); б) характеру діяльності⁵'⁸. Природа об’єкта, шо покладається в основу обрахування сплати збору, свідчить про те, що в цьому випадку мова йде про різновид особистих платежів, які базуються на принциповому визначенні в якості об’єкта доходу й відповідних його частин. Дійсно, поділ на особисті й реальні платежі стосується податків. У першому випадку об’єкт оподаткування орієнтований на доходи, у другому - на майно. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування виступає, у формі платежу, орієнтованого винятково на різновиди доходу. Фактично, у цьому випадку мова йде про використання таких об’єктів, як: фонд оплати праці; дохід (прибуток); вартість реалізації. Виходячи із цього, можна ставити питання про виділення єдиного родового об’єкта оподаткування цього збору, що буде деталізуватися залежно від типу платника й характеру операцій, які ним здійснюються. Таким родовим об’єктом може бути вартість товарів (робіт, послуг) і її елементи. При цьому

⁵¹¹ Ст. 2 Закону України “Про систему оподаткування” H Відомості Верховної Ради України. 1997. Nslb. Ст. 119. ми виходимо з того, що й виплати на заробітну плату, і дохід е саме елементами вартості.

Виходячи із цього й виділяються законодавцем певні різновиди об’єктів, до яких відповідно й застосовуються специфічні ставки нарахування збору:

1) для суб’єктів підприємницької діяльності (як юридичних, так І фізичних осіб), їхніх філій, відділень і інших відокремлених підрозділів об’єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників. Вони включають в себе витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати й інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються відповідно до нормативно-правових актів, прийнятих згідно із Законом України “Про оплату праці” (крім сум виплат, які не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків), а також винагороди, які виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру. Для платників збору цього типу, які використовують роботу найманих працівників, але не здійснюють витрат на оплату їх, об’єкт оподаткування становить сума коштів, що визначається шляхом розрахунку як добуток визначеного законом мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати;

2) для платників збору фізичних осіб - суб’єктів підпри­ємницької діяльності об’єктом оподаткування виступає сума оподатковуваного доходу (прибутку), що обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України;

3) для платників збору - фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору або виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів, об’єктом оподаткування виступає сукупний оподатковуваний дохід, обчислений відповідно до законодавства України;

4) для платників збору, які здійснюють операції з купівлі- продажу валют об’єкт оподаткування обчислюється вихо­дячи із суми операції з купівлі-продажу валют;

5) для платників збору - суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини й дорогоцінні камені об’єкт оподаткування обраховується виходячи з вартості реалізо­ваних ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини й дорогоцінних каменів;

6) для платників збору при відчуженні легкових автомобілів в основу об’єкта оподаткування покладається вартість легко­вого автомобіля;

7) для платників збору, які придбали нерухоме майно, об’єктом

оподаткування виступає вартість нерухомого майна, зазна­чена в договорі купівлі-продажу такого майна;

8) для платників збору, які користуються послугами стільни­кового мобільного зв’язку, об’єкт оподаткування формується за рахунок визначення вартості будь-яких послуг стільникового мобільного зв’язку, сплаченої споживачами цих послуг операторові, що їх надає, включаючи вартість вхідних і вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового задатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового мобильного зв’язку; При продажі прав на тимчасове користування послугами стільникового мобільного зв’язку у вигляді магнітних карт, мікросхем або чипів об’єктом оподаткування є вартість їх продажу. У разі, якщо оператор стільникового зв’язку надає послуги із цього зв’язку безоплатно, об’єктом оподаткування є вартість таких послуг, визначена за звичайними розцінками (тарифами) такого оператора. У випадку надання засобів, споруд або мережі зв’язку в оренду (лізинг), передачі цих об’єктів в інші види користування іншій особі, що виконує функції оператора щодо третіх осіб, об’єктом оподаткування є тільки послуги, які надаються такою другою особою таким третім особам.

Ставки збору. Розміри страхових внесків на загальнообов’яз­кове державне пенсійне страхування встановлюються згідно зі ст. 4 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”. Система ставок диференційована залежно від типу платника й операції або характеру діяльності, яку він здійснює. Наприклад, розмір ставок збору до Пенсійного фонду становить:

1) з фізичних осіб, що працюють на умовах трудового договору (контракту), і з фізичних осіб, що виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів, збір до Пенсійного фонду стягується в розмірі 1% від сукупного оподатковуваного доходу, обчисленого відповідно до Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р., якщо такий дохід не перевищує 150 грн, і 2% - якщо такий дохід перевищує 150 грн;

2) з юридичних і фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі-продажу валюти за гривні, збір до Пенсійного фонду стягується із суми операцій з купівлі-продажу валюти в розмірі 1%;

3) із суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок, гладко-шліфованих і з алмазною обробкою), платини й дорогоцінних каменів, збір до Пенсійного фонду стягується в розмірі 5% від вартості реалізованих ювелірних виробів;

4) з юридичних і фізичних осіб, що відчужують легкові автомобілі

(крім тих, котрими забезпечуються інваліди, і тих, що отримані у власність як спадщину), збір до Пенсійного фонду стягується в розмірі 3% від вартості легкового автомобіля.

Для суб’єктів підприємницької діяльності, що використовують найману працю, ставка збору становить 32% від суми оподатковуваного доходу. При цьому, відповідно до роз’яснень Пенсійного фонду України №04/3278 від 11 грудня 1997 р., при розрахунку суми оподатковуваного доходу цих суб’єктів у складі витрат ураховується сума заробітної плати й прирівняних до неї виплат найманим працівників.

Строки сплати збору до Пенсійного фонду:

1. Суб’єктами підприємницької діяльності з утворенням юридичної особи й фізичними осібами - суб ’єктами підприємницької діяльності з найманням робочої сили - сплата провадиться одночасно з одержанням коштів в установах банку на оплату праці. Оскільки приватні підприємці можуть здійснювати свою діяльність без відкриття розрахункового рахунку в установах банку, то й заробітна плата найманим працівником виплачується з виторгу від реалізації продукції або наданих послуг, а збір до Пенсійного фонду повинен бути перерахований наступного дня після виплати заробітної плати найманим працівникам (ці строки сплати щодо приватних підприємцях застосовуються тільки до найманих працівників).

2. Фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяль-ності, що працюють без наймання робочої сили, приватними нотаріусами, адвокатами, а також громадянами, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи й виключно на його праці, - щокварталу. Сплата провадиться із сум фактично отриманого доходу за звітний період (квартал), не пізніше 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня поточного року й 1 лютого року, що слідує за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року провадиться авансом до 15 грудня із сум очікуваного доходу за цей період.

Платники зобов’язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Комерційні банки при відкритті відповідних банківських рахунків зобов’язані вимагати інформацію від таких платників щодо реєстрації. Кошти Пенсійного фонду України не включаються до Державного бюджету України.

Забороняється використання коштів Пенсійного фонду України не за цільовим призначенням, у тому числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок тощо. Тимчасово вільні кошти у разі відсутності заборгованості по виплатах пенсій можуть бути використані Пенсійним фондом України виключно на придбання державних цінних паперів.

Сплата пенсійних внесків

з окремих видів господарських операцій

Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування деталізується з окремих видів господарських операцій. Щодо цього треба керуватися розділом 7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Правлінням Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. №21-1 й Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. №1740 “Про затвердження Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій”. Цей порядок регулює питання сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій відповідно до Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.

37.5.1. Збір до Пенсійного фонду від операцій з купівлі іноземної валюти

Згідно з п. 2 Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування по окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від З листопада 1998 р,, з урахуванням змін і доповнень (далі - Порядок) платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з придбання іноземної валюти є юридичні й фізичні особи, що купують валюту. Ставка цього збору встановлена в розмірі 1% від суми, витраченої на придбання валюти.

При покупці іноземної валюти через уповноважений банк клієнт представляє платіжне доручення, у якому вказує суму коштів, що підлягають перерахуванню з рахунка підприємства на зазначені цілі. Виходячи із суми, що підлягає перерахуванню на покупку валюти, провадиться розрахунок суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. При розрахунку цього збору не враховуються комісійна винагорода й маржа по операціях купівлі-продажу іноземної валюти.

Після придбання іноземної валюти банк самостійно провадить перерахування збору до Пенсійного фонду, виходячи з реально витрачених коштів на покупку валюти. У випадку якщо угода на покупку валюти не відбулася або відбулося не в повній сумі, банк повертає на рахунок підприємства невикористані кошти.

Платниками збору до Пенсійного фонду при покупці іноземної валюти є також і фізичні особи. Фізичні особи при покупці валюти надають касирові обмінного пункту певну суму коштів, необхідних для покупки валюти й сплати збору до Пенсійного фонду.

37.5.2. Збір до Пенсійного фонду від продажу ювелірних виробів

У спільних листах Пенсійного фонду України, Національного банку України від 11 травня 1999 р. й від 17 травня 1999 р. №25-110/1086-4411 зазначено, що відповідно до п. 21 ст. 1 Закону України від 18 листопада 1997 р. “Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного камення та контроль за операціями з ними”^[519] для ювелірних і побутових виробів із золота встановлюються такі проби: 333, 375, 500, 585, 750. Золоті монети, які випускаються НБУ, мають проби 900, 999,9 і не відносяться до категорії ювелірних виробів.

На відмінну від операцій з придбання іноземної валюти платниками цього збору є не покупці, а продавці ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини й дорогоцінних каменів. Ставка цього збору становить 5% від вартості реалізованих виробів.

Відповідно до п. 9 Порядку продавці ювелірних виробів включають суму збору до Пенсійного фонду у ціну реалізації товару й сплачують його з виторгу від реалізації.

Пунктом 8 Порядку встановлені такі строки сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при продажі ювелірних виробів:

- якщо протягом робочого дня сума збору дорівнює або перевищує 50 грн, то перерахування провадиться протягом наступного робочого дня;

- якщо протягом робочого дня сума збору не перевищує 50 грн, то перерахування варто провадити не пізніше того робочого дня, коли зазначена сума досягне 50 грн.

37.5.3. Збір до Пенсійного фонду при відчуженні легкових автомобілів

Платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з відчуження легкових автомобілів (крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, і автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям) є підприємства всіх форм власності, а також фізичні особи, що здобувають право власності на такі автомобілі. Ставка збору на обов’язкове державне пенсійне страхування по операціях відчуження легкових автомобілів становить 3% від договірної вартості кожного легкового автомобіля.

Сплата збору провадиться покупцями автомобілів (як юри­дичними, так і фізичними особами) через установи банків на рахунки місцевих органів Пенсійного фонду за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Що стосується порядку обліку сум збору до Пенсійного фонду, сплачених юридичними особами при покупці автомобілів, вони відносяться до капітальних витрат на придбання основних фондів і здійснюються за рахунок власних коштів підприємства. Видатки, понесені підприємством на сплату збору, відносяться на збільшення вартості автомобіля. Такий порядок обліку зазначених сум передбачений листом ДПАУ від 21 січня 1999 р. №465/ 5/15-1116. У випадку якщо легковий автомобіль придбаний для використання у виробничій діяльності, такі витрати підлягають амортизації відповідно до норм, передбачених в ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Від сплати збору по операціях відчуження легкових автомобілів до Пенсійного фонду відповідно до Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій від 15 лютого 1999 р. №179 звільняються:

- інваліди, яких забезпечують автомобілями органи соціальної допомоги населенню;

- особи, які успадкували автомобілі за законом, крім осіб, що одержали автомобіль за заповітом;

- у випадку перереєстрації автомобіля внаслідок зміни власником місця проживання, зміни технічних характеристик автомобіля тощо (немає переходу права власності);

- дипломатичні представництва, консульські установи й організації інших держав в Україні.

37.5.4. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування від операцій купівлі-продажу нерухомого майна

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності й фізичними осібами, які купують нерухоме майно. Збір обраховується в розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, які придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів. Виняток поширюється й на установи і організації іноземних держав, які користуються імунітетами й привілеями ⅞⅛ΠOS⅛ftD aθWDH⅛ ї Міжнародних договорів України, а іакиж громадян, які купують житло й перебувають у черзі на одержання житла або купують житло вперше.

Нерухомим майном визнається житловий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована споруда, а також інший об’єкт, шо підпадає під визначення першої групи основних фондів відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:

а) покупцем нерухомого майна є сільськогосподарський товаровиробник, що сплачує фіксований сільськогоспо­дарський податок відповідно до Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок”

б) право власності на житло отримане фізичною особою в результаті його приватизації відповідно до Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”.

Нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється при наявності документального підтвердження сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

37.5.5. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг мобільного сотового зв’язку

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового пересувного зв’язку сплачують підпри-ємства, установи й організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового мобільного зв’язку, а також оператори цього зв’язку, які надають свої послуги безоплатно. Послуги стільникового мобільного зв'язку - послуги з передачі мережею зв’язку загального користування голосу, сигналів, звуків, зображень, друкованих або письмових матеріалів або символів, призначених для конкретного абонента, у випадку, якщо для їх прийому або передачі викорис­товується обладнання радіозв’язку, та роумінг.

У цьому випадку під радіозв’язком розуміється електрозв’язок, що здійснюється шляхом поширення електромагнітних хвиль у вільному просторі. З погляду нарахування цього збору під роумінгом мається на увазі послуга стільникового мобільного зв’язку, що забезпечує можливість абонентам здійснювати двосторонній зв’язок без подання будь-якої попередньої заяви або з такою під час переміщення із зони дії одного оператора до зони дії іншого як у межах України, так і за її межами.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового мобільного зв’язку не сплачується, якщо послугами цього зв’язку користуються річкові, морські, повітряні, космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі). При цьому ці засоби повинні мати стаціонарно вбудоване устаткування радіозв’язку, радіонавігації й радіоастрономії, що не може бути відділене від таких засобів без втрати їх технологічних чи експлуатаційних якостей або харак­теристик.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового мобільного зв’язку сплачується в розмірі 7,5 відсотка вартості будь-яких послуг стільникового мобільного зв’язку, сплаченої споживачами цих послуг операторові, що їх надає. Ця вартість включає в себе вартість вхідних і вихідних телефонних дзвінків, абонентську плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового задатку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазначених у рахунку на оплату послуг стільникового мобільного зв’язку. При продажі прав на тимчасове користування послугами стільникового мобільного зв’язку у вигляді магнітних карг, мікросхем або чипів збір сплачується з вартості їх продажу. Коли оператор стільникового зв’язку надає послуги з цього зв’язку безоплатно, збір сплачується з вартості таких послуг, визначеної за звичайними розцінками (тарифами) такого оператора. У разі надання особою засобів, споруд або мережі зв’язку в оренду (лізинг) або передачі цих об’єктів в інші види користування іншій особі, що виконує функції оператора щодо третіх осіб, об’єктом оподаткування є тільки послуги, які надаються такою другою особою таким третім особам.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового мобільного зв'язку сплачується платниками збору операторові одночасно з оплатою ними зазначених послуг.

Суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, які сплачуються платниками з операцій з купівлі-продажу безготівкової валюти, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини й дорогоцінних каменів й з відчуження легкових автомобілів, з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового мобільного зв’язку (додаткові збори на виплату пенсій), зараховуються у встановленому порядку до спеціального фонду Державного бюджету' й використовуються відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. У випадку неповної або несвоєчасної сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування несплачені суми стягуються з платників із застосуванням фінансових санкцій, передбачених законодавством.

Облік сум збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства. Банки подають 20 числа місяця, що настає за звітним, до органів Пенсійного фонду України, у яких вони зареєстровані як платники страхових внесків, звіт про нарахування й сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій по купівлі- продажу безготівкової валюти.

Оператори стільникового мобільного зв’язку подають 20 числа, яке настає за останнім місяцем звітного кварталу, органам Пенсійного фонду України, у яких вони зареєстровані як платники страхових внесків, звіт про нарахування й сплату збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Платники збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій із продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини й дорогоцінних каменів подають 20 числа, яке настає за останнім місяцем звітного кварталу, органам Пенсійного фонду України, у яких вони зареєстровані як платники страхових внесків, звіт про нарахування й сплату цього збору.

37.6.