Стаття 92. Патронатна служба

1. До посад патронатної служби належать посади радників, помічників, упов­новажених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патро- натних служб Прем’єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових кон­сультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

2. Працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

3. Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначе­ний. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.

Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за іні­ціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівни­ка патронатної служби.

4. На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про пра­цю, крім статей 39¹, 41-43¹, 49² Кодексу законів про працю України.

Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи право­суддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

5. Час роботи на посадах патронатної служби зараховується до стажу держав­ної служби та враховується при присвоєнні державному службовцю рангу в межах відповідної категорії посад, якщо до призначення на посаду патронатної служби він перебував на державній службі та після звільнення з посади патронатної служби по­вернувся на державну службу.

6. Працівник патронатної служби, який виявив бажання вступити або поверну­тися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному цим Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, з обов’язковим проведенням конкурсу.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є патронатна служба.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є додаткове закріплення відокремлення посад патронатної служби від посад державної служби, визначення зв’язків патронатної служби з державною службою, а також установлення певних гарантій для працівни­ків патронатних служб.

Фактично включення зазначеної статті до Закону мало на меті закріпити компроміс з противниками виведення патронатної служби за межі держав­ної служби, а також мінімізувати правову невизначеність для громадян, що є працівниками патронатних служб, надати їм можливі компенсатори від втрати статусу державних службовців.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, OECP)

Одними з ключових принципів державної служби є професіоналізм та політична неупередженість. Цілком очевидно, що неможливо забезпечити дотримання цих принципів щодо службовців, які обслуговують осіб, що займають політичні посади (члени Уряду, народні депутати України тощо).

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Патронатною службою є трудова зайнятість осіб, які працюють поміч­никами, радниками та іншим допоміжним персоналом осіб, що займають державні політичні посади. В Україні до патронатної служби, відокремленої від державної служби, відповідно до Закону також віднесена діяльність осіб, які працюють помічниками та іншим допоміжним персоналом суддів.

Ключовими ознаками патронатної служби, зокрема у «політичних кабі­нетах», є: призначення на посади без кваліфікаційних вимог на розсуд керів­ника («патрона») та звільнення з посади на розсуд керівника; обмеженість максимального строку перебування на посаді строком повноважень керівника.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та підзакон- ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1.

Відмежування патронатної служби від державної служби необхідне з ряду причин.

По-перше, патронатна служба пов’язана з наданням консультативно-до- радчих послуг політичного характеру особам, що займають політичні посади. Через цю особливість посади патронатної служби нерідко називають «поса­дами політичних службовців», а самі патронатні служби у західних країнах ще називають «політичними кабінетами». Зокрема, патронатні службовці допомагають політичним діячам у комунікації із ЗМІ, у комунікації з вибор­цями, надають політичні поради своїм «патронам». Однак посади патронатної служби не належать до політичних посад, оскільки відповідні посадові особи не мають самостійних владних повноважень, а лише допоміжні.

По-друге, працівники патронатних служб довільно добираються поса­довими особами, що займають політичні посади. Отже, відсутність конкурс­ної процедури призначення, а також повна залежність виконання робочих функцій від волі політичного керівництва, засвідчують цілковиту відмін­ність патронатної служби від державної служби. До працівника патронатної служби не висувається жодних формальних кваліфікаційних вимог (зокрема, щодо рівня освіти, стажу та досвіду роботи). Таким чином, на відміну від державних службовців, працівники патронатних служб призначаються полі­тичними посадовцями за власним бажанням необмеженим вибором та під особисту відповідальність.

У цьому контексті слід зауважити, що за попереднім нормативним регулюванням такі особи (радники, помічники, консультанти, прес-секре- тарі тощо) наділялися статусом державних службовців, хоча й добирались довільно.

Варто зауважити, що в силу специфіки посадових функцій суддівських посад, дискусійним питанням було віднесення посад помічників і наукових консультантів суддів КСУ та помічників суддів до посад патронатної служби. На відміну від політичних посад, до суддів висуваються кваліфікаційні вимоги та вимоги щодо політичної неупередженості. Крім того, судді, як і переважна більшість державних службовців, призначаються безстроково. У зв’язку з цим, посада судді є досить подібною за своїми характеристи­ками (професійність і політична нейтральність) до посад державної служби. Так само і посади помічників та консультантів суддів дещо відрізняються за колом посадових обов’язків від працівників патронатних служб, що працюють з посадовими особами, посади яких віднесені до політичних. Вони виконують роботу професійного характеру. Наприклад, помічник судді здійснює підбір актів законодавства та матеріалів судової практики, які необхідні для роз­гляду конкретної судової справи, бере участь у попередній підготовці судо­вих справ до розгляду тощо. До патронатних службовців, які добираються суддями, висуваються й кваліфікаційні вимоги. Так, відповідно до частини другої статті 157 Закону «Про судоустрій і статус суддів», помічником судді може бути лише громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів ВСУ повинні також мати стаж професійної діяльності у сфері права не менше трьох років.

Отже, посади помічників і наукових консультантів суддів КСУ та поміч­ників суддів було б доцільно віднести до посад державної служби, що дало б змогу сформувати в кожному суді стабільний корпус професійних помічни­ків.

5.2. Відповідно до частини другої коментованої статті, працівник патро- натної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, праців­ником патронатної служби якої він призначений.

Оскільки посадова особа патронатної служби добирається самостійно своїм керівником (тобто без жодних конкурсних процедур), цілком логічним є припис згаданої норми стосовно неможливості такої особи залишатись на займаній посаді після закінчення строку повноважень її «патрона» (керівника).

5.3. У частині третій коментованої статті визначається момент, з якого повноваження патронатного службовця припиняються, — день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Звільнення патронатного службовця оформлюється актом про звільнення, що приймається керівником державної служби в органі. Такий підхід поясню­ється тим, що самі посадові особи, які займають політичні посади, не мають формальних повноважень щодо управління персоналом та власних служб з питань персоналу. Тому, наприклад, видання наказу про призначення або звільнення прес-секретаря або помічника міністра покладено на державного секретаря міністерства. Хоча фактичне прийняття рішення про призначення на посаду або звільнення з посади працівника патронатної служби здійс­нюється посадовою особою, працівником патронатної служби якої він при­значений. І саме «патрон» (керівник) визначає завдання для патронатного службовця.

5.4. Особливості зайнятості на посадах патронатної служби зумовлюють необхідність застосування ряду винятків щодо поширення окремих статей КЗпПУ до даних службовців. На працівників патронатної служби законо­давство про працю поширюється лише частково. Виняток становлять норми статей, які передбачають можливість продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк (стаття 39¹ КЗпПУ), додаткові підстави розі­рвання трудового договору з ініціативи роботодавця або уповноваженого ним органу (стаття 41 КЗпПУ), переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці (стаття 42 КЗпПУ), переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу (стаття 42¹ КЗпПУ), розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця або уповноваженого ним органу за попе­редньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (проф­спілкового представника) (стаття 43 КЗпПУ), розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілко­вого представника) (стаття 43¹ КЗпПУ), порядок вивільнення працівників (стаття 49² КЗпПУ)).

Так, абсолютно логічним є виняток щодо незастосування до працівників патронатних служб статті 49² КЗпПУ, адже її норми зобов’язують робото­давців попереджати працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. В даному випадку посадова особа, що займає політичну посаду (керівник), самостійно, без жодних конкурсних процедур, добирає для вико­нання допоміжних функцій працівників за власними критеріями. Надалі, якщо робота патронатного службовця не задовольняє суб’єкта його призна­чення, він повинен мати можливість невідкладно звільнити таку особу, та відібрати іншого патронатного службовця на заміну. Нераціонально з точки зору публічних інтересів зобов’язувати посадову особу, що займає політичну посаду, працювати протягом двох місяців з помічником чи консультантом всупереч її волі.

У національному законодавстві досить подібно врегульовано і питання патронатної служби в судах. Так, відповідно до частини третьої статті 157 Закону «Про судоустрій і статус суддів», судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді, а відповідно до частини четвертої статті 157 згаданого Закону, помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.

Умови оплати праці працівників патронатної служби визначаються КМУ^[311].

5.5. Для працівників патронатних служб передбачена можливість зара­хування стажу роботи на посаді патронатної служби до стажу роботи на державній. Водночас висуваються дві умови для такого зарахування:

- до призначення на посаду патронатної служби особа перебувала на посаді державної служби;

- після звільнення з посади патронатної служби особа повернулася на роботу на посаді державної служби.

Цю норму не слід розглядати виключно як компенсаторну. Оскільки сут­тєві відмінності у порядку призначення та функціях патронатної служби та державної, є певні спільні характеристики. Так, працюючи в системі мініс­терства чи іншого державного органу, працівник патронатної служби отри­мує досвід роботи в державному апараті та набуває знань і навиків у сфері урядування.

5.6. Відповідно до частини шостої коментованої статті працівник патро­натної служби, який виявив бажання вступити або повернутися на державну службу, реалізує таке право у порядку, визначеному Законом для осіб, які вперше вступають на державну службу, тобто лише на загальних конкурс­них засадах.

Оскільки норми Закону «Про державну службу» 1993 року поширювались на патронатних службовців, однією з найбільш поширених практик вступу на посади державної служби було позаконкурсне переведення на інші посади після певного часу роботи на патронатній службі. Таким чином, пропрацю­вавши, наприклад, лише кілька тижнів на посаді помічника-консультанта народного депутата України, особа вже могла бути переведеною на посаду директора департаменту міністерства. Це був недобросовісний, але закон­ний спосіб уникнення конкурсної процедури для вступу на посаду державної служби.

Коментована норма спрямована на забезпечення рівних умов відбору для призначення на посади державної служби щодо всіх кандидатів, у тому числі щодо кандидатів, які перебували на посадах патронатної служби. Таким чином, відтепер переведення на посаду державної служби особи, що була призначена без жодних кваліфікаційних вимог та без конкурсу на посаду патронатної служби, стало неможливим.