Стаття 52. Надбавки, доплати та премії

1. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

2. Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається Кабінетом Мі­ністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби.

3. Виплата за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тим­часово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у роз­мірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця.

4. Виплата за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за ва­кантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійс­нено розподіл обов'язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому наванта­женню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.

5. Премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

Типове положення про преміювання затверджується центральним органом ви­конавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Встановлення премій державним службовцям здійснюється керівником держав­ної служби відповідно до затвердженого ним Положення про преміювання у відповід­ному державному органі, погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).

6. Фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.

Частина шоста статті 52 набирає чинності з 01.01.2019 - див. пункт 1 розділу XI

7. Премія за результатами оцінювання службової діяльності та місячна або квартальна премія державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «А», встановлюються суб'єктом призначення відповідно до цієї статті.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є особливості додаткової заробітної плати державних службовців.

2. Цілі статті (мета норми)

Цілями статті є:

1) встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років на державній службі та визначення її розміру;

2) визначення порядку встановлення розміру надбавки за ранг держав­ного службовця;

3) визначення порядку встановлення і розміру виплат державному служ­бовцю за додаткове навантаження;

4) визначення загальної умови преміювання державного службовця, порядку затвердження Типового положення про преміювання та встанов­лення премій державним службовцям;

5) обмеження розміру фонду преміювання державного органу;

6) особливості преміювання державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А».

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, ОЕСР)

Правовою основою регулювання додаткової заробітної плати державних службовців є такі положення законодавства:

- державний службовець одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету (частина друга статті 1 Закону);

- оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України у межах бюджетних асигнувань (стаття 98 КЗпПУ з урахуван­ням положень частини другої статті 1 Закону);

- оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів КМУ в межах бюджетних асигну­вань (частина перша статті 13 Закону «Про оплату праці»).

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

4.1.

4.2. Термін «надбавка за ранг державного службовця» означає система­тичну винагороду понад встановлені норми праці (посадові обов’язки) за вид спеціального звання, яке присвоюється державним службовцям відповідно до вимог статті 39 Закону і стимулює службове просування державного службовця та посилює його заінтересованість (більшою мірою моральну, ніж матеріальну) в офіційному визнанні його службових досягнень.

4.3. Термін «виплата за додаткове навантаження» означає тимчасову винагороду понад встановлені норми праці (посадові обов’язки) за додат­кове виконання норми праці, встановленої для іншого працівника. Виплата за додаткове навантаження стимулює виконання додаткової норми праці і заохочує державних службовців до роботи меншим персоналом, ніж вста­новлено штатним розписом.

Законом встановлено два види виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків:

- тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця (пункт 4 частини другої коментованої статті);

- за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою (пункт 5 частини другої коменто­ваної статті).

4.4. Термін «премії» означає винагороду за результати праці, яка за зміс­том пункту 6 частин другої і третьої коментованої статті може встановлюва­тися державним службовцям.

Преміювання покликане стимулювати досягнення державними службов­цями найкращих результатів службової діяльності і посилювати їх матері­альну заінтересованість у загальних результатах роботи державного органу.

Державним службовцям можуть встановлюватися два види премій:

1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;

2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску дер­жавного службовця в загальний результат роботи державного органу.

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Передбачена частиною першою коментованої статті надбавка за вислугу років на державній службі стимулює тривале перебування держав­ного службовця на державній службі та посилює його матеріальну заінтере­сованість у продовженні подальшої роботи.

Надбавка встановлена на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

5.1.1. Для отримання максимального розміру надбавки необхідно мати стаж державної служби (50 відсотків : 3 відсотки) = 16,6 років або цілих 17 років.

Відносно високий розмір надбавки сприяє тривалому перебуванню дер­жавних службовців із значним стажем на державній службі та продовженню ними подальшої роботи. Разом з тим для кандидатів на державну службу, які не мають стажу державної служби, значно віддаляється перспектива суттєвого (в півтора раза) збільшення розміру заробітної плати.

За умови тривалого перебування на державній службі та подальшої роботи професійно компетентних і ініціативних державних службовців дер­жавний орган стає більш спроможним ефективно виконувати завдання і функції держави, зберігати інституційну пам’ять і накопичувати корисний досвід. Проте надбавка за вислугу років на державній службі може також уповільнювати процес професійного оновлення персоналу державного органу.

5.1.2. Види діяльності, що зараховуються до стажу державної служби, визначені у статті 46 Закону. Порядок обчислення стажу державної служби затверджено постановою КМУ від 25 березня 2016 р. № 229.

Контроль за встановленням надбавок за вислугу років здійснює служба управління персоналом державного органу (абзац двадцять восьмий пункту 2 розділу ІІ «Основні завдання, функції та права служби управління персо­налом» Типового положення про службу управління персоналом державного органу, затвердженого наказом Нацдержслужби від 3 березня 2016 р.

5.2. Відповідно до частини другої коментованої статті розмір надбавки за ранг державного службовця визначається КМУ під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби.

Частина друга коментованої статті безпосередньо пов’язана із статтею 39 Закону, в якій врегульовані основні положення щодо рангів державних службовців.

5.2.1. Постановою КМУ від 18 січня № 15 розмір надбавок до посадо­вих окладів за ранги державних службовців затверджено в межах від 200 до 1000 гривень (відповідно між 9 і 1 рангом), з різницею 100 гривень між двома сусідніми рангами. Розмір надбавки за ранг збільшується із збільшен­ням розмірів посадових окладів на посадах державної служби, але з деяким відставанням.

Якщо розмір надбавки за ранг спеціаліста державного органу, юрис­дикція якого поширюється на територію одного або кількох районів, міста обласного значення, стосовно розміру його посадового окладу становить (200 гривень : 2000 гривень) х 100 відсотків = 10 відсотків, то керівника державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію Укра­їни, — (1000 гривень : 13000 гривень.) х 100 відсотків = 7,7 відсотка.

Отже, розмір надбавки за ранг державного службовця майже синхронно (з невеликим відставанням) змінюється із збільшенням розміру посадового окладу державного службовця, який за змістом частин першої — третьої статті 96 КЗпПУ і частин першої — третьої статті 6 Закону «Про оплату праці»» має залежати від складності роботи і кваліфікації (і, відповідно, про­фесійної компетентності) працівника. Надбавка за ранг лише у незначній мірі послаблює передбачену частиною другою статті 96 КЗпПУ залежність загального розміру заробітної плати від складності роботи і кваліфікації про­фесійної компетенції державного службовця.

Частиною третьою коментованої статті перебачена виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього дер­жавного службовця, яка встановлюється керівником державної служби дер­жавному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця.

Безпосереднім керівником є найближчий керівник, якому прямо підпо­рядкований державний службовець (пункт 1 частини першої статті 2 Закону).

5.3. Частиною четвертою коментованої статті передбачена виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби, яка встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов’язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.

Відповідно до статті 1 Закону «Про зайнятість населення», вакансія — це вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Вакантною у державному органі є посада державної служби, наявна у його штатному розписі, не зайнята в конкурсному порядку.

Посада державної служби вважається вакантною у двох випадках:

1) після звільнення державного службовця на підставах, передбачених законодавством;

2) у разі введення нової посади державної служби до штатного розпису державного органу.

Виплата за додаткове навантаження встановлюється керівником держав­ної служби за поданням безпосереднього керівника державних службовців, між якими здійснено розподіл обов’язків за вакантною посадою. Це відбу­вається пропорційно їх додатковому навантаженню за рахунок і у межах економії фонду посадового окладу за вакантною посадою.

Слід пам’ятати, що згідно із статтею 24 Закону вакантні посади держав­ної служби, на які протягом одного року не оголошено конкурс, підлягають скороченню.

5.4. В абзаці першому частини п’ятої коментованої статті визначена загальна умова преміювання державного службовця: премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного служ­бовця в загальний результат роботи державного органу.

5.4.1. Типове положення про преміювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (абзац другий частини п’ятої коментованої статті).

Типове положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріа­тів) затверджено наказом Мінсоцполітики від 13.06.2016 р. № 646.

Типове положення складається з трьох розділів: I «Загальні положення»; II «Порядок визначення розміру премії державним службовцям державного органу»; III «Порядок нарахування та виплати премій».

5.4.2. Зазначене Типове положення встановлює порядок визначення роз­мірів, нарахування та виплати премій державним службовцям державних органів, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В» (пункт 1 розділу I Типового положення).

5.4.3. Преміювання державних службовців проводиться з метою матері­ального стимулювання високопродуктивної та ініціативної праці, підвищення її ефективності, якості, заінтересованості у досягненні її кінцевого резуль­тату та посилення персональної відповідальності державних службовців за доручену роботу або поставлені завдання (пункт 2 розділу I Типового положення).

5.4.4. У пункті 3 розділу I Типового положення згідно із частиною тре­тьою статті 50 Закону визначено, що державним службовцям можуть вста­новлюватися такі види премій:

1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;

2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску в загальний результат роботи державного органу.

При цьому зазначено, що вид преміювання, передбаченого підпунктом 2 зазначеного пункту (місячна або квартальна премія), визначає керівник дер­жавної служби у державному органі залежно від особливостей виконання функцій і завдань державного органу.

5.4.5. У пункті 4 розділу I Типового положення відповідно до абзацу тре­тього частини п’ятої коментованої статті визначено, що встановлення премій державним службовцям проводиться керівником державної служби в дер­жавному органі відповідно до затвердженого ним положення про премію­вання, розробленого згідно з Типовим положенням і погодженого з виборним органом первинної профспілкової організації (за наявності).

Зауважимо, що статус первинних мають профспілки чи організації проф­спілок, які діють в установі (у нашому випадку — у державному органі) чи працюють на підприємствах, в установах, організаціях (частина друга статті 11 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).

Свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не утворюються, — через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів проф­спілки, який діє в межах прав, наданих Законом «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статутом профспілки.

Якщо на підприємстві, в установі або організації діє кілька первинних профспілкових організацій, представництво колективних інтересів праців­ників підприємства, установи або організації щодо укладання колективного договору здійснюється об’єднаним представницьким органом, який утворю­ється цими первинними профспілковими організаціями, за ініціативою будь- якої з них. У такому разі кожна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов’язань за колективним договором та відпові­дальності за їх невиконання. Представницький орган утворюється на засадах пропорційного представництва. Первинна профспілкова організація, що від­мовилася від участі в представницькому органі, позбавляється права пред­ставляти інтереси найманих працівників під час підписання колективного договору. У разі відсутності виборного органу профспілки державний орган затверджує Положення самостійно.

5.4.6. Згідно з абзацом третім частини п’ятої коментованої статті у пункті 5 розділу I Типового положення визначено, що розмір премії держав­ного службовця встановлюється керівником державної служби в державному органі шляхом видання відповідного наказу (розпорядження).

5.4.7. У пункті 6 розділу I Типового положення продубльовано положення абзацу четвертого частини третьої статті 50 Закону про те, що загальний розмір місячних або квартальних премій (передбачені пунктом 2 частини третьої), які може отримати державний службовець за рік, не може пере­вищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Ураховуючи те, що відповідно до пункту 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» абзац четвертий частини третьої статті 50 Закону наби­рає чинності через рік з дня набрання чинності Законом (тобто з 1 травня 2017 р.), у Типовому положенні зроблено припис, що його 6-й пункт набирає чинності одночасно з набранням чинності відповідно з абзацом 4 частини тре­тьої статті 50 Закону.

5.4.8. У пункті 7 розділу I Типового положення продубльовано положення частини шостої коментованої статті, відповідно до якої фонд преміювання державного органу встановлюється в розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.

5.4.9. Згідно з пунктом 1 розділу II Типового положення порядок розра­хунку та розподілу фонду преміювання в державному органі визначається у положенні про преміювання відповідного державного органу.

5.4.10. У пункті 2 розділу II Типового положення визначено, що розмір місячної або квартальної премії державного службовця залежить від його особистого внеску в загальний результат роботи державного органу з ураху­ванням таких критеріїв:

1) ініціативність у роботі;

2) якість виконання завдань, визначених положеннями про держав­ний орган, самостійний структурний підрозділ, у якому працює державний службовець, його посадовою інструкцією, а також дорученнями керівництва відповідного державного органу та безпосереднього керівника державного службовця;

3) терміновість виконання завдань;

4) виконання додаткового обсягу завдань (участь у провадженні націо­нальних реформ, роботі комісій, робочих груп тощо).

5.4.11. Відповідно до пункту 3 розділу II Типового положення премі­ювання державного службовця за результатами щорічного оцінювання службової діяльності проводиться у разі отримання ним відмінної оцінки за результатами щорічного оцінювання.

Розмір премії за результатами щорічного оцінювання службової діяль­ності встановлюється в однакових відсотках до посадового окладу для дер­жавних службовців відповідного державного органу, які отримали відмінну оцінку за результатами щорічного оцінювання в поточному році.

5.4.12. Згідно з пунктом 4 розділу II Типового положення за періоди від­пусток (основної, додаткової та інших, передбачених законодавством), тим­часової непрацездатності та в інших випадках, коли згідно із законодавством виплати проводяться з розрахунку середньої заробітної плати, місячна або квартальна премія державним службовцям не нараховується.

Відповідно до пункту 1 розділу III Типового положення бухгалтерська служба відповідного державного органу щомісяця або щокварталу розра­ховує фонд преміювання державного органу в розрізі кожного самостійного структурного підрозділу залежно від їх штатної чисельності та доводить зазначену інформацію до відома їх керівників.

Згідно з пунктом 2 розділу III Типового положення керівники самостій­них структурних підрозділів відповідного державного органу або особи, які їх замінюють, на основі розрахунків, наданих бухгалтерською службою, готують обґрунтоване подання щодо встановлення розміру місячної або квар­тальної премії кожному державному службовцю з урахуванням пропозицій безпосередніх керівників державних службовців.

Згідно з пунктом 3 розділу III Типового положення фонд преміювання за результатами щорічного оцінювання службової діяльності визначається відповідним державним органом самостійно в межах фонду преміювання дер­жавного органу.

5.4.13. Відповідно до пункту 4 розділу III Типового положення місячна премія державним службовцям державного органу виплачується не пізніше від терміну виплати заробітної плати за місяць, у якому нараховано премію, квартальна премія — не пізніше від терміну виплати заробітної плати за останній місяць кварталу, за який проводиться преміювання.

Премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності виплачується не пізніше від строку виплати заробітної плати за місяць, у якому затверджено висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності, але не пізніше грудня року, у якому проводиться оцінювання службової діяльності.

5.4.14. Отже, за загальним правилом, питання встановлення премій дер­жавним службовцям категорій «Б» і «В» належать до компетенції керівника державної служби — посадової особи, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов’язків якої належить здійс­нення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у такому органі.

5.5. Відповідно до частини сьомою коментованої статті преміювання вста­новлюється у розмірі:

1) 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік;

2) економії фонду оплати праці.

Премії виплачуються в межах фонду преміювання. Виплати, що переви­щують фонд преміювання, є протизаконними.

5.6. Державні службовці, які займають посади державної служби катего­рії «А» (вищий корпус державної служби), відрізняються від інших держав­них службовців порядком їх призначення.

Тому відповідно до частини сьомої коментованої статті премія за резуль­татами оцінювання службової діяльності та місячна або квартальна премія державним службовцям, які займають посади державної служби категорії «А», встановлюються відповідно до вимог коментованої статті суб’єктом їх призначення — державним органом або посадовою особою, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

Це означає обов’язок суб’єкта призначення затвердити Положення про преміювання підпорядкованих йому державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», керуючись вимогами коментованої статті, і забезпечити його дотримання. При цьому у затвердженому Поло­женні результати роботи державного органу мають відповідати його завдан­ням і функціям.

За кращою світовою практикою, результати роботи державного органу мають бути максимально конкретизовані і кількісно або якісно вимірюваними.