Поділ УIII. Реєстрація й облік руху людности.

Розділ I. Особові посвідки.

Арт. 247.

Виключається.

Арт. 248.

За документи, що посвідчують особовість приймається:

а/ особові посвідки, згідно з формою, що встановило Міністерство Внутрішніх Справ;

б/ випис із актів громадянського стану або із старих метричних книг;

в/ довідку про домівку: в містах і селищах міського типу від домоуправлінь, а по селах – від сільської ради;

г/ службову посвідку;

д/ обліковий військовий документ;

є/т/ж/ виключається;

з/ інші відповідні документи, що їх видали інші установи та організації.

Арт. 249.

Особові посвідки видають начальники міської, округової і районової поліції, селищні та сільські ради за формою, що встановило Міністерство Внутрішніх Справ. Особові посвідки містять такі графи:

а/ прізвище, імя, імена, коли їх декілька та ще й по батькові, коли цього бажає заявник;

б/ рік, місяць і день народження;

в/ місце постійної домівки;

г/ рід праці /основна професія/;

д/ відношення до відбування військової повинности;

є/ родинний стан;

ж/ перелік недолітків до 18 років і інших недієздатних осіб, що їх вноситься до посвідки на підставі арт. 251.

з/ фотографічну картку засвідчену в належний спосіб або відтиск пальця й особистий підпис одержувача посвідки;

і/ місце і час видачі посвідки, підпис відповідальної особи, що видає посвідку й печатка /з державним гербом/.

Сільські та селищні ради видають особові посвідки на реченець до трьох років тим громадянам, що постійно мешкають на території даної сільської та селищної ради.

Арт. 250.

Органи поліції зобовязані негайно видавати такі посвідки, коли особовість заявника і певність відомостей, що їх належить внести до посвідки, підтверджується за відповідних випадків документами, що подав заявник.

Арт. 251.

Недолітків до 18 років і осіб визнаних за душевно хворих, вноситься до особової посвідки тієї особи, що на її утриманні вони є.

Увага: Особи, визнані встановленим порядком за душевно хворих, можуть одержати особові посвідки тільки на прохання особи або установи, що ними опікуються.

Арт. 252.

Недоліткам віком від 16 до 18 років можна видавати окрему особову посвідку за таких випадків:

а/ на прохання батьків або осіб, що їх заступають;

б/ на прохання недолітка, коли нема батьків або осіб, що їх заступають за згодою на це місцевого опікунського органу.

Арт. 253.

Коли громадянин не може посвідчити свою особовість одним із способів, зазначених в арт. 248, особовість його посвідчує Народній Суд, що встановлює його прізвище, імя й по батькові, час народження, родинний стан.

Арт. 254.

Особову посвідку, що залишилася після померлого, домоуправління в місці останньої його домівки або відповідна сільрада надсилає до поліції. Поліція, зробивши помітку про смерть особи, зазначеної в посвідці, надсилає документа до органу, що видав його.

Арт. 255.

Видаючи особову посвідку, стягається суму не більшу від собівартости бланку /книжки/ особової посвідки, що зазначена на самому бланкові. Заяви громадян про видачу їм особових посвідок або про відмітки на особових посвідках, що їх роблять органи поліції, жадними оплатами не оплачується.

Розділ 2. Відновлення втрачених документів.

Арт. 256.

Особи, що втратили особові посвідки або обліковий військовий білет, обовязані негайно, як виявлять втрату, заявити про це органові поліції в місці осідку або тимчасового перебування, про що орган поліції складає відповідного протокола.

Увага: Коли зазначені в цьому артикулі документи буде втрачено підчас проїзду по залізниці чи на водяних шляхах, треба заявити про втрату орагнові транспортного відділу поліції.

Арт. 257.

Копію протокола видається на руки заявникові, що своїм коштом обовязаний зробити публікацію в місцевому офіційному органові друку або в іншому органі друку на вказівку належного адміністративного відділу.

В публікації треба зазначити назву втраченого документу, орган що видав його, по змозі й дату видачі і нумер документа, особу, що їй видано документ /якщо документ іменний/.

Арт. 258.

Особи, що втратили інші документи, крім зазначених в арт. 256, які можуть правити за особову посвідку /арт. 248/ можуть заявити про це й опублікувати порядком зазначеним в арт.арт. 256, 257 цього Кодексу.

Арт. 259.

Як мине 7 день, відколи оголошено публікацію, особі, що втратила документа, по предявленні публікації, та копії протоколу відповідна особа може видати другий документ замість утраченого з тим, що на видаваному документі обовязково робиться надпись "Дублікат видано замість утраченого".

Арт. 260.

Особа, що знайшла втрачені документи, обовязана негайно подати їх до місцевого органу поліції для надіслання до округового органу поліції, орган поліції пересилає документи на адресу особи, що його втратила, як що адреса її відома.

Коли домівка особи, що втратила документи невідома, то документи надсилається до центрального органу тієї установи, що видала їх.

Розділ 3. Реєстрація людности.

Арт. 261.

Щоб провадити точну реєстрацію і облік людности в містах і селищах міського типу, домоволодіння зобовязані вести домові книги. З цією ж метою та для видачі адресних довідок, як державним установам, як і приватним особам, в містах засновується адресові столи.

Арт. 262.

Адресові столи засновується при органах поліції.

Арт. 263.

В містах Києві, Дніпропетрівському, Одесі та Харкові засновується адресові столи 1-го розряду, в округових містах адресові столи 2-го розряду. В інших містах засновується адресові столи на підставі спеціяльних постанов управ округових рад за належністю.

Арт. 264.

Довідки про адреси видається за плату, що встановлюють управи відповідних рад. Довідки про адресу на вимоги Прокуратури, Судово-слідчих органів, органів поліції та кримінального розшуку і поштово-телеграфних установ видається безплатно й виконується позачергово.

Увага: Поштові установи дістають довідки через спеціяльно відряджених на це сталих поштових робітників, що дістають довідки під керівництвом завідателів адресних столів.

Час і порядок одержання довідок по адресових листах встановлює завідатель адресового стола і завідатель поштово-телеграфної установи за взаємною згодою, залежно від місцевих умовин.

Арт. 265.

Адресові столи постачають домоволодінням домові книги й адресові листки, а там де адресових столів нема, органи поліції самі постачають домоволодінням домові книги. Домові книги й адресові листки відпускаються по собі вартості.

Суми одержані від продажу домових книг, адресових листків і довідкових бланків, передається до каси місцевого фінансового органу і залічується на місцевий бюджет.

За окремою думкою п. Івановича арт. 265 слід скасувати.

Арт. 266.

Кожний громадянин, що прибув до міста або селища міського типу, навіть на тимчасове перебування, зобовязаний негайно заявити домоволодінню або власникові дому про своє прибуття і подає відомості про свою особовість.

Арт. 267.

Для запису громадян, що прибувають на домівку і вибувають з них, домоуправління або володільці домів зобовязані вести домові книги за формою, що встановили управи відповідної ради.

Арт. 268.

На протязі доби з моменту прибуття чи вибуття громадянина, домоуправління або володілець дому зобовязані подати до належного органу поліції на реєстрацію домову книгу з потрібними записами в ній, а там де засновано адресові столи, заповнені адресові листки /як про прибуття, як і про вибуття/.

Увага: Для реєстрації чужоземних громадян треба подати посвідку на перебування, що видав відповідний адміністративний відділ.

Арт. 269.

Адміністративним відділам округових та міських рад міст, що є округові центри, надається право за згодою з належними урядництвами, увільняти від реєстрації загальним порядком військових службовців Армії й Флоти, що перебувають у касарнях[101], дітей, що перебувають у дитячих будинках і колоніях, громадян уміщуваних до лікарень на лікування, породіль, уміщуваних в родильні притулки тощо.

Увага: Коли буде визнано за потрібне зареєструвати громадян перелічених категорій, то реєстрацію їх та реєстрацію взагалі громадян провадиться не стягаючи суми собівартости адресового листка і прописаної оплати.

За окремою думкою п. Івановича слід викреслити слова «і прописаної оплати».

Арт. 270.

На органи поліції покладається обовязок перевірити фактичну відповідальність громадян, що перебувають у домоволодінні, записами домової книги.

Арт. 271.

За неправильні записи в домових книгах та за несвоєчасну реєстрацію громадян, що прибувають та вибувають, домоуправління і володільці домів підлягають відповідальності адміністративним порядком на підставі обовязкових постанов, що їх видають управи відповідних рад.

Арт. 272.

Обовязкову реєстрацію людности, що прибуває та вибуває постановою управ округових рад та міських рад міст, що є округові центри можна поширювати і на інші місцевості, опріч міст і селищ міського типу.

Розділ 4. Пересування людности в межах У.Н.Р.

Арт. 273.

Громадяни У.Н.Р., а так само і чужоземні громадяни, що перебувають на території У.Н.Р., на підставі належних документів, мають право без перешкод пересуватися по всій території У.Н.Р.

Увага: Пересування громадян в межах прикордонної смуги визначається постановами Ради Міністрів.

Арт. 274.

Коли треба тимчасово заборонити вїзд до певних місцевостей і виїзд з них через голод, поширювання пошести і з інших причин, Ради Міністрів, на подання заінтересованих урядництв, зажадавши висновку Міністерства Внутрішніх Справ, може встановити заборонену зону.

Увага: За особливо виняткових подій заборонену зону можуть встановити управи округових рад або міських рад міст, що є округові центри, на подання своїх відділів і з висновком адміністративних відділів. За цього випадку управи негайно повідомляють Раду Міністрів про встановлення забороненної зони, докладно пояснюючи причини її встановлення.

Арт. 275.

Порядок вїзду до заборонених місцевостей виїзду з них на перебування в межах їх регулюється правилами, що їх встановлюється при оголошенні забороненної зони.

Арт. 276.

Загальний нагляд за додержанням правил пересування в заборонених місцевостях та за вїздом і виїздом з них здійснюють органи Міністерства Внутрішніх Справ спеціяльними наказами.

Розділ 5. Посвідки на перебування чужоземцям.

Арт. 277.

Чужоземні громадяни, що перебувають на території У.Н.Р. і прибувають на територію У.Н.Р., зобовязані мати посвідки на перебування, що їх видають адміністративні відділи управ округових рад чи міських, міст, що є округові центри.

Арт. 278.

Посвідки на перебування в У.Н.Р. чужоземним громадянам видається на підставі законодавства У.Н.Р. і на підставі видаваних на розвиток його інструкцій Міністерства Внутрішніх Справ за згодою з Міністерством Закордонних Справ.

Розділ 6. Вїзд у межі У.Н.Р. і виїзд за межі її.

Арт. 279.

Вїзд з чужоземної держави в межі У.Н.Р. і виїзд закордон осіб як чужоземного громадянства, як і громадян У.Н.Р. відбувається на підставі закордонних пашпортів та віз на них, що їх видають і проставляють відповідні органи влади за визначеним для цього в законі порядком.

Арт. 280.

Виключається.