9.1. Поняття капіталу та руху капіталу. Принцип свободи руху капіталу

У праві Співтовариства під "капіталом" прийнят о розуміти грошові кошти (як національну, так і іноземну валюту), цінні папери, вироби з дорогоцінних металів. Водночас право Співто-

1 Директив а 88/361/ЕЕ С від 24 червня 1988 р.

Договору, (O.J. 1988 L178/5).

! Резолюція Ради Міністрів від 10 лютого 1975 р. про заходи, яких має бути вжито

Співтовариством для боротьби з ухиленням від оподаткування (O.J. 1975 С 035).

3 Регламент Європейськог о Парламенту та Ради Міністрів (EC) 1889/2005 від 26 жовтн я 2005 р, про контроль за готівковими коштами , шо ввозяться та вивозяться зі Співтовариства (O.J. 2005 L309).

4 Директив а Європейськог о Парламенту та Ради Міністрів 2005/60/Е С пр о запобіганн я використанн ю фінансово ї системи з метою відмивання грошей та фінансуванн я тероризм у від 26 жовтня 2005 p. (O.J. 2005 L309).

127

вариства відрізняє рух капіталів і рух грошових коштів. У справі Luisi & Carbone1 ЄС П відзначив , що рух капіталу — це всі фінансові операції (трансакції), пов 'язані, в першу чергу, з інвесту- ванням коштів, на відміну від платежів, що є відшкодуванням за надані послуги, виконані роботи або поставлені товари (тобто у зв 'язку з виконанням зобов 'язань сторони за раніше укладеними договорами). Договір про Співтовариство не містить визначен - ня руху капіталу, але практика склалася таким чином , що ЄС П та інші правозастосовні органи ЄС за роз'яснення м його змісту звертаються до Директив и про рух капіталу 1988 р. (див., на - приклад, рішенн я ЄС П у справі Тгиттег та Mayer)2.

Дл я полегшенн я імплементації нор м до Директив и про рух капіталу 1988 р. було долучено Додаток 1, яки й містив класи - фікацію видів руху капіталу. Усі види руху капіталу у Додатку

1 було поділено на наступні групи:

1) "прямі" інвестиції — що передбачають створенн я та ку- півлю вже наявни х підприємств, а також наданн я довгостро- кових кредитів та реінвестування доходів заради підтриманн я тривалих економічних зв'язків;

2) інвестиції в нерухомість;

3) операції з купівлі-продажу цінних паперів, що звичайн о мають результатом обіг на ринка х капіталу (акції, облігації та інші цінні папери);

4) операції з купівлі-продажу акцій чи часток участі в ко- лективни х інвестиційних компаніях;

5) операці ї з купівлі-продаж у іноземно ї та національно ї валюти на внутрішньому валютному ринку;

6) операції з відкриття поточних та депозитни х рахунків у національни х та іноземних фінансови х установах;

7) операції з наданн я короткострокови х (менш е 1 року), середньострокових (від 1 до 5 років) та довгострокових (понад

5 років ) кредитів в операція х за участю резиденті в держав - членів ЄС;

8) наданн я грошових позик ;

9) порука, гарантії та права застави;

10) здійсненн я платежів, пов'язани х зі страхуванням;

11) рух капіталу персонального характеру — позики, пожертви та дотації, отриманн я спадщини , погашенн я боргів емігрантами в країні їх попереднього проживанн я тощо;

1 Див.: Справ и 286/82 & 26/83, Luisi and Carbone v.

2 Див.: Справа C-222/97 , Manfred Trummer and Peter Mayer (1999) EC R 1-1661.

128

12) фізични й імпорт та експор т майн а (цінних паперів та засобів платежу будь-якого виду);

13) інші види руху капіталу (відшкодування шкоди та збитків, компенсації, пов'язан і з заподіяння м смерті, відшкодування за розірванн я договорів, платежі, пов'язан і з авторським и пра - вами тощо).

Попри те, що положення Директиви про рух капіталу 1988 р. було замінен о нормам и ст. 56 Договору про Співтовариство, перелі к з Додатк у 1 до Директив и і до сьогодні не втратив свого значенн я та застосовується на практиці.

Водночас, ЄС П не розглядає перелік видів руху капіталів Додатку 1 як вичерпни й та тлумачить його розширювально , включаюч и до нього схожі правові інститути. Наприклад , за фактам и вже згадуваної справ и Тгиттег та Mayer уряд Австрії вважав, що , оскільк и іпотека не згадується в Додатк у 1 до Директив и про рух капіталу, то правило національного законо - давства, що забороня є реєстрацію іпотеки в іншій валюті, крім австрійських шилінгів, не є порушення м принцип у вільного руху капіталу. Проте ЄС П вирішив, що хоча, дійсно, іпотека прям о не вміщена в Додатку, він містить дуже близькі поняття: інвестиції в нерухомість (група 2), гарантії та права застави* (група 9), а тако ж визначає , що до руху капіталу належать, зокрема , всі операції, шо здійснюютьс я з метою виконанн я договорів, а тако ж перекази майна. Як наслідок, розтлумачив- ши перелік Додатку 1 розширювально , ЄС П пошири в його і на іпотеку.

Пізніш е ЄС П підтвердив, що положенн я ст. 56 Договору про Співтовариство щодо руху капіталу стосуються як "прямих" інвестицій, тобто, капіталовкладень, здійснюваних шляхом ство- ренн я та купівлі вже наявних підприємств з метою забезпечення ефективно ї участі в управлінні та корпоративном у контролі, так і "портфельних" інвестицій, що здійснюються через придбан-

* У німецькій правовій традиції (яку було сприйнято , зокрема, і в Австрії) застава рухомого майн а (Pfandrecht) та іпотека нерухомості (Hypothek) мають різну правову природу (та в Німеччині регулюються цілком різним и частинам и Цивільного уложення) .

129

ня акцій на фондовом у ринку виключн о з метою фінансовог о інвестування та одержанн я прибутку, без наміру здійснювати контроль або брати участь в управлінні компанією1 .

Відповідно до загального принципу , закріпленого у ст. 56

Договору про Співтовариство, запровадженн я обмежень на рух капіталу і платежі між державами-членами та державами-членами й іншим и країнами заборонено .

Основно ю відмінніст ю свобод и руху капітал у від решт и свобо д (пересуванн я (руху) осіб, товарі в і послуг) є те, що ст. 56 Договору про Співтовариство застосовується незалежно від членства держав и в Європейськом у Співтоваристві. Ти м самим щодо руху капіталу і платежів у ЄС , як загальне правило, встановлен о режи м найбільшог о сприянн я (РНС) , яки й пе - редбачає, що фінансов і поток и з усіх країн регулюються на рівних умовах. Головно ю причино ю дл я запровадженн я цієї ліберальної норм и стала необхідність відкриття ринкі в фінансо - вих послуг (банківського, страхового секторів), а також спро - щенн я процедури іноземног о інвестування. У справі Sanz de

Lera1 ЄС П визначив, що положенн я ст. 56 Договору про Спів-

товариство, та к само, як і ст. 1 Директив и про рух капіталу

1988 p., мають пряму дію і можуть бути застосовані безпосе- редньо в національному суді приватним и особами для захисту своїх суб'єктивни х прав.

Незважаючи на загальну схожість регулювання руху капіталів із регулюванням інших свобод руху Внутрішнього ринку Спів- товариства (товарів, робіт, пересування робочої сили) , уже з самої ст. 56 Договору про Співтовариство випливає очевидна відмінність свободи руху капіталу: "рух капіталу між державами- членами ЄС та між державами-членами й іншими країнами має регулюватися однаково, без будь-яких обмежень".

ЄС П послідовно визнавав порушення м принцип у свободи руху капіталу такі національні заходи, як вимога деномінуван - ня валюти іпотечної застави виключн о у національній валюті3, законодавча заборона придбавати резидентами держави-член а облігації, емітовані за кордоно м в іншій державі-члені4 .

1 Див.: Об'єднан і справи С-282/0 4 та С-283/04 , Commission of the European

Communities v. Kingdom of the Netherlands (2006) ECR I 9141.

2 Див.: Справ и С-163Д65&250/94 , Criminal Proceedings against Lucas Emilio Sanz de Lera and Others (1995) ECR 1-4821.

3 Див. : Справ а C-464/98 , Westdeutche Landesbank Girozebtrale v. Friedrich Stefan

(2001) ECR 1-173.

4 Див.: Справа C-478/98 , Commission v. Kingdom of Belgium (2000) EC R 1-7587.

130