8. Державна реєстрація прав на землю

Важливою функцією державного управління земельними ре­сурсами є державна реєстрація прав на землю та іншу неру­хомість. Державна реєстрація прав на землю — офіційне визнан­ня і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав власності, користування, зокрема права орен­ди землі, їх обмежень, земельних сервітутів тощо, що супрово­джується внесенням даних про зареєстровані права до Держав­ного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Формування та ведення в Україні єдиного Державного реєст­ру прав на землю та іншу нерухомість, який базується на дер­жавному обліку земельних ділянок усіх форм власності та роз­ташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна передбачене Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх об­межень» від 1 липня 2004 р. Згідно із ст. 4 Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме май­но, що знаходиться на території України, фізичних та юридич­них осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних орга­нізацій, іноземних держав, а саме:

1) право власності на нерухо­ме майно;

2) речові права на чуже нерухоме майно:

а) право во­лодіння;

б) право користування (сервітут);

в) право постійного користування земельною ділянкою;

г) право користування зе­мельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітев-зис);

ґ) право забудови земельної ділянки (суперфіцій);

д) право користування нерухомим майном строком більше ніж один рік.

Здійснення державної реєстрації прав на землю покладено на систему органів державної реєстрації прав, яку складають цен­тральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері держав­ної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозра­хункова юридична особа з консолідованим балансом (центр дер­жавного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

Важливість державної реєстрації прав на нерухомість поля­гає в тому, що зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна. Крім того, з уведенням у дію Закону України «Про дер­жавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обме­жень» правочини щодо нерухомого майна можуть вчинятися, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.

Державна реєстрація прав є публічною. Це означає, що місцеві органи державної реєстрації прав на землю та іншу не­рухомість зобов'язані надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.

Що стосується прав на землю, які були зареєстровані до вве­дення в дію зазначеного Закону, тобто відповідними місцевими радами, то такі права визнаються державою. Разом із тим, якщо власник зареєстрованої до прийняття Закону земельної ділянки виявить бажання здійснити правочин щодо неї (продати, пода­рувати, передати в оренду, спадщину тощо), то він повинен зареєструвати право на землю відповідно до цього Закону.

Слід зазначити, що до цього часу через організаційні причини не всі норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» реалізуються на прак­тиці. Тому тимчасово державна реєстрація прав на земельні ділянки здійснюється місцевими відділеннями державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» відповідно до Тимчасового порядку ве­дення державного реєстру земель, затвердженого наказом Дер­жавного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 р. № 174і.