§ 4. Державна реєстрація, облік кількості та якості земельних ділянок, бонітування ґрунтів, економічна та грошова оцінка земель

Державна реєстрація земельних ділянок являє собою офіційне посвідчення права власності на землю і права землекористування. Відповідно до ст. 202 ЗК вона здійснюється у складі державного ре­єстру земель, який складається з двох частин: 1) книги записів ре­єстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазна­ченням кадастрових номерів земельних ділянок; 2) поземельної книги*, яка містить відомості про земельну ділянку.

На сьогоднішній день механізму здійснення нової системи дер­жавної реєстрації земельних ділянок не розроблено, а проект зако­ну про поземельну книгу знаходиться на розгляді у Верховній Раді. Тому реєстрація земельних ділянок провадиться шляхом занесення відповідних даних до державної земельно-кадастрової книги райо-

* Поземельна книга являє собою єдиний державний реєстр прав на землю та пов'язану з нею нерухомість, а також угод стосовно них. Вона є основним державним реєстром земельних ділянок у деяких країнах Західної Європи (Німеччина, Австрія, Швейцарія).

1394! 385

ну. Такими даними є: найменування юридичної особи або прізви­ще фізичної особи; строк користування земельною ділянкою; вид права на землю; площа земельного наділу з зазначенням виду пра­ва на нього, найменування документа, на підставі якого надана ді­лянка; коротка характеристика режиму використання землі.

Реєстрація зазначених даних провадиться на підставі рішень відповідних органів про надання земельної ділянки у власність або у користування після перенесення меж ділянки в натуру і видачі правовстановлюючих документів. Реєстрації підлягає не тільки встановлення права суб'єкта на землю (власності, користування, оперативного управління тощо), а й припинення або зміна цього права, якщо воно підтверджено документально. Зокрема, об'єктом цієї реєстрації є усі цивільно-правові угоди з землею (купівлі-про-дажу, дарування, міни, спадкування тощо).

Облік кількості та якості земель ведеться за власниками зе­мельних ділянок і за землекористувачами. При обліку кількості зе­мель виділяються землі у межах населених пунктів; за їх межами; за категоріями; формами власності; зрошувані та осушені; надані у користування на умовах оренди; землі, які обкладаються податком, й ті, що не обкладаються ним.

Облік якості земель поширюється на усі категорії останніх. Він відображає: класифікацію усіх земель сільськогосподарського приз­начення за придатністю з виділенням особливо цінних земель; ха­рактеристику земель за товщиною гумусового шару, вмістом гуму­су та рухливих поживних речовин, механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, засоленістю, со­лонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням як продуктами хімізації сільського господарства, так і техногенним, включаючи радіонуклідне; характеристику культур­технічного стану природних кормових угідь; лісотипологічну харак­теристику лісових угідь; класифікацію земель населених пунктів, яка провадиться за їх функціональним призначенням відповідно до містобудівної документації; характеристику земель населених пун­ктів за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості со­ціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфра­структурою, об'єктами оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Дані кадастрового обліку мають важливе господарське і правове значення. Так, зафіксовані площі сільськогосподарських угідь мо­жуть бути змінені або переведені в інші види угідь лише у встанов­леному законом порядку. У разі погіршення якості земель або неп­равильного їх використання дані державного обліку розглядаються як вихідні. Відомості обліку становлять основу різних державних за­ходів, пов'язаних з використанням та охороною земель. Вони є од­нією з підстав встановлення умов цивільно-правових угод із землею та визначення нормативної, договірної або заставної ціни землі.

386

За характером одержання інформації облік кількості та якості земель поділяється на первинний (основний) і поточний (наступ­ний). Первинний облік здійснюється на основі інструментальних зйомок з використанням планово-картографічних та інших матері­алів. Він включає підготовчі, польові та камеральні роботи* і про­вадиться періодично. За допомогою поточного обліку виявляють зміни у стані та використанні земель й те, як вони відображені у даних первинного обліку. Причому констатуються не тільки ці змі­ни, а й їх законність чи незаконність. З цією метою провадяться зйомки, обстеження і спеціальні обмірювання земельних ділянок. Застосовуються два способи відображення облікових даних: графіч­ний (у гшаново-картографічних матеріалах) і текстовий (у книгах, списках тощо).

Бонітування грунтів (від лат. Ьопііах — доброякісність) являє со­бою класифікацію земель за їх природними ознаками. Вона прова­диться на основі даних про природні властивості Грунтів (вміст гу­мусу, поживних речовин, фізико-хімічний склад тощо), які мають сталий характер та істотно впливають на врожайність сільськогос­подарських культур. Така характеристика грунтів дістає вияв в оцінних одиницях (бонітетах).

В результаті бонітування формуються оцінні групи, в яких ґрун­ти розташовуються у порядку зростання або убування їх природної родючості (ранжировані групи). Контрольним показником є показ­ник середньої багаторічної врожайності типових для конкретних ґрунтів сільськогосподарських культур. Залежно від природних якостей кожній групі ґрунтів присвоюється певна кількість оцінних одиниць — балів. Грунтами вищої категорії є ті, яким присвоєно 100 балів. Побудована у такий спосіб шкала оцінок називається шкалою бонітету.

Економічна та грошова оцінки земель являють собою встановлен­ня цінності окремих категорій останніх за їх природним станом з урахуванням можливості економічного впливу на них. Критерієм оцінки є не природні властивості земель, а їх економічна ефектив­ність. Так, економічна оцінка земель різного призначення прова­диться з метою здійснення порівняльного аналізу ефективності їх використання. Одержані при цьому дані стають основою проведен­ня грошової оцінки земельних ділянок різного призначення. Еко­номічна оцінка земель здійснюється в умовних кадастрових гекта­рах або у грошовому виразі, а грошова — на рентній основі.

Згідно з ч. 1 ст. 198 ЗК кадастрові зйомки являють собою ком­плекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж зе­мельних ділянок. Головною вимогою до їх проведення є додержан­ня точності й детальності відображення кадастрових об'єктів. Ка­дастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними землев-

* Роботи по обробленню результатів натурних топографо-геодезичних І землевпорядних дій та формуванню відповідної документації.

13