ПЕРЕДМОВА

Одним із показників самостійності, незалежності та територіаль­ної цілісності держави є надійна охорона держаного кордону. Забез­печення безпеки державного кордонів, територіальна цілісність дер­жави завжди були, є і будуть актуальними в діяльності органів держа­вної влади та місцевого самоврядування.

У сучасних трансформаційних процесах, які відбуваються у сві­товому співтоваристві, інтеграція України в європейський правовий простір супроводжується реформуванням правової системи нашої держави, важливе місце в якому посідає охорона державного кордо­ну, та взаємодія у цій сфері компетентних органів публічної адмініс­трації.

Окремі напрямки сфери охорони державного кордону України, функціонально або територіально, реалізують різні органи публічної адміністрації. Їх повноваження у цій сфері здійснюються у трьох на­прямках: під час прийняття управлінських рішень на рівні апарату міністерств та відомств (Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство закордонних справ України, Адміністрація Державної прикордонної служби України та інших ві­домства); при здійсненні пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів і вантажів (Міністерства інфраструктури Укра­їни, підрозділи Державної фіскальної служби України та інші); ви­рішення організаційних питань місцевого значення, пов’язаних із проходженням лінії державного кордону (місцеві органи виконавчої влади і місцевого самоврядування прикордонних областей, районів, міст, сіл, селищ). Особливе місце серед органів виконавчої влади у досліджуваній сфері посідає Державна прикордонна служба України, що закріплено в ст.

Тільки в разі охоплення всіх основних аспектів взаємодії право­вим регулюванням вона може бути ефективною. Послідовні налаго­джені дії суб’єктів взаємодії, відповідно до їх повноважень у сфері охорони державного кордону, сприяють досягненню державою на­лежного рівня безпеки кордонів.

Базові підґрунтя спостережень і висновків щодо встановлення сутнісних аспектів адміністративного права, викладені в роботах провідних фахівців цій галузі, зокрема В. Б. Авер’янова, О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, В. Т. Білоуса, І. Л. Бородіна, І. П. Голосніченка, В. Л. Грохольського, О. В. Джафарової, Є. В. Додіна, Д. Г. Заброди, Р. А. Калюжного, В. К. Колпакова,

A. Р. Крусян, О. В. Кузьменко, Н. Р. Нижник, А. В. Омельченка,

B. О. Шамрая, Ю. С. Шемшученка та ін. Окремі аспекти охорони державного кордону дослідили В. Л. Зьолка, А. М. Кісель, М. М. Литвин, Р. М. Ляшук, Б. М. Марченко, С. Г. Мельник, Д. В. Моісєєв, А. Ф. Мота, В. І. Петров, В. В. Половников, Л. В. Серватюк, В. О. Хома, В. І. Царенко, О. М. Царенко,

C. І. Царенко, Т. О. Цимбалістий, В. В. Чумак та ін.

Однак, незважаючи на наявність наукових праць, присвячених за­значеній проблематиці, поза увагою вчених залишилися принципові питання, що стосуються нормативно-правового забезпечення взає­модії у сфері охорони державного кордону. Саме актуальність, нау­ково-теоретична і практична важливість проблеми, її недостатнє ви­вчення та обґрунтованість в Україні стали підставою для висвітлення взаємодії у сфері охорони державного кордону україни в контексті нормативно-правового забезпечення. Дана монографія є комплекс­ним дослідженням нормативно-правового забезпечення взаємодії у сфері охорони державного кордону органів публічної адміністрації, громадських формувань з охорони громадського порядку і держав­ного кордону.

У роботі досліджується: розвиток взаємодії органів виконавчої влади, місцевого самоврядування з Державною прикордонною слу­жбою України у сфері охорони державного кордону; поняття «взає­модія у сфері охорони державного кордону», «нормативно-правове забезпечення взаємодії у сфері охорони державного кордону», «охорона державного кордону», «захист державного кордону».

Особливу увагу у даній праці приділено аналізу повноваження органів публічної адміністрації у сфері охорони державного кордо­ну, громадських формувань з охорони громадського порядку і дер­жавного кордону, а також Державної прикордонної служби України, яка забезпечує координацію взаємодії у сфері охорони державного кордону. Розглянуто досвід взаємодії у досліджуваній сфері Євро­пейського Союзу.

У монографії сформульовані пропозиції щодо вдосконалення норм адміністративного законодавства, які врегульовують взаємодію у сфері охорони державного кордону, визначені шляхи упорядку­вання діяльності суб’єктів взаємодії.

Основні положення монографії покликані сприяти подальшому розвитку теоретичної основи взаємодії у сфері охорони державного кордону України, використанню сформульованих пропозицій у за­конотворчій діяльності, науково-дослідній роботі, навчальному про­цесі, а також можуть бути використані під час спільної діяльності органів охорони державного кордону з компетентними суб’єктами публічної адміністрації та громадськими формуваннями з охорони правопорядку та державного кордону.