Незалежні регулятори як адміністративні органи

Незалежні регулятори (незалежні регуляторні органи, незалежні органи державного регулювання) є особливими органами в системі публічної адмі­ністрації. Вони мають різні організаційно-правові форми, різне місце в системі публічних органів, різні назви, відрізняються складом керівних органів і порядком їх призначення.

У ЄС незалежні регуляторні органи утворені в багатьох сферах, які мають назву регульованих, зокрема у сферах енергетики та комунальних послуг, ринків фінансових послуг, залізничного транспорту, електронних комуніка­цій тощо. До регульованих сфер належать сфери діяльності суб'єктів природ­них монополій, мережеві галузі економіки (як приклад, сфера енергетики). Особливий характер відносин у регульованих сферах потребує особливого державного впливу, яким є державне регулювання. Державне регулювання слід відрізняти від публічного (передусім державного управління). Якщо державному управлінню властивий прямий, безпосередній, адміністратив­ний вплив керівного суб'єкта на керовані об'єкти, то державне регулювання - це насамперед опосередкований вплив регулівного суб'єкта на регульоване середовище. Державне управління традиційно асоціюється з адміністратив­ною державою (державою з адміністративно-командною/плановою економі­кою), тоді як державне регулювання є інструментом регульованої держави (держави з ринковою економікою).

Публічне адміністрування потребує відповідного інституційного забезпе­чення, найкращим варіантом якого визнано створення незалежним регуляр­них органів. Особливими ознаками незалежного регуляторного органу є поєд­нання (з певними обмеженнями) функцій законодавчої, виконавчої та судової влади. У зарубіжній доктрині часто говорять про окреслені функції незалеж­них регуляторів як квазізаконодавчі, квазівиконавчі та квазісудові.

Ключовою ознакою незалежних регуляторних органів є їх незалежність у процесі здійснення регуляторних повноважень від будь-якого політичного або приватного інтересу. Забезпечення принципу незалежності здійснюється через установлення законодавчих вимог до осіб, які обіймають посади керів­ників / членів керівних органів зазначених регуляторів (освіта, досвід роботи, репутація), максимального строку їх повноважень, вичерпного переліку підстав для дострокового припинення повноважень.

Розрізняють організаційну, функційну та фінансову незалежність незалеж­них регулярних органів. Під організаційною незалежністю розуміють орга­нізаційну відокремленість регулятора від інших публічних органів (окрема юридична особа, відсутність відносин прямого організаційного підпоряд­кування), під функційною - автономне ухвалення регуляторних рішень, під фінансовою - наявність належних ресурсів для здійснення регуляторних повноважень, включаючи достатній рівень оплати праці персоналу регуля­торного органу.

До найбільш поширених повноважень незалежних регуляторів належать: регулювання цін / тарифів на товари/послуги суб'єктів господарювання регу­льованих сфер, ліцензування суб'єктів господарювання регульованих сфер, здійснення контролю / нагляду за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов, а також захист прав споживачів.

Багаторічний європейський досвід продемонстрував ефективність здій­снення публічного адміністрування спеціально утвореними незалежними регуляторними органами. На сьогодні існує понад 30 децентралізованих європейських агенцій. Вони мають особливості правової природи, утво­рюються на визначений період і є незалежними від інституцій ЄС. Діяль­ність децентралізованих агентств спрямована на імплементацію політики ЄС у визначених сферах. Для досягнення цієї мети вони співпрацюють із національними регуляторними органами у державах-членах ЄС.

В Україні уже тривалий час існують незалежні регуляторні органи, що мають свою історію, пройшли різні періоди реформування, утворені в різних організаційно-правових формах і займають своє місце в системі державних органів, характеризуються особливостями утворення, призначення та звіль­нення керівників і членів органів управління тощо.

На сьогодні в Україні до незалежних регуляторних органів відносять зокрема Національна комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг пошто­вого зв'язку, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національну комісію з регу­лювання азартних ігор та лотерей, Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

3.2