Адміністративно-запобіжні заходи в діяльності публічної адміністрації

Назва цих заходів зумовлена їх профілактичною спрямованістю. Ці заходи конкретної фактичної підстави застосування не мають - вони використовуються для запобігання правопорушенням, їх виявлення, а також для підтримання право­порядку за надзвичайних обставин, оскільки загроза суспільним і особистим інтересам, заподіяння їм шкоди можуть виникнути не тільки внаслідок вчинення правопорушення, а й у результаті стихійного лиха, дій душевнохворих чи мало­літніх тощо.

Основною метою застосування адміністративно-запобіжних заходів є:

а) недопущення, відвернення правопорушень;

б) забезпечення громадського порядку і громадської безпеки в різних надзвичайних ситуаціях;

в) запобігання настанню шкідливих наслідків у зазначених ситуаціях.

Отже, адміністративно-запобіжні заходи становлять комплекс заходів впливу морального, фізичного, організаційного та іншого характеру, які дозво­ляють виявляти й не допускати правопорушення, забезпечувати публічний поря­док і безпеку за різних надзвичайних обставин.

Ці заходи застосовуються адміністративними органами та їх посадовими особами - Національною поліцією, органами і закладами охорони здоров'я, митними органами, іншими контрольно-наглядовими органами (як приклад, державними інспекціями) тощо.

Перелік адміністративно-запобіжних заходів ні в законодавстві, ні в спеціаль­ній літературі не визначено. У зв'язку з цим у нормативно-правових актах досить часто зустрічається термінологічна плутанина, а в літературі як запобіжні необ- ґрунтовано аналізуються деякі заходи припинення. Зокрема в Законі України «Про Національну поліцію» вживається термін превентивні поліцейські заходи, хоча до них включено не тільки профілактичні заходи, але й заходи, що застосо­вуються як реакція на вже вчинене правопорушення, тобто заходи припинення.

Адміністративно-запобіжними можна назвати такі заходи:

♦ перевірку документів. Як приклад, поліцейський має право вимагати в особи документи, що посвідчують особу, та/ або документи, що підтвер­джують відповідне право особи у визначених ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» випадках, зокрема якщо особа схожа на іншу, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклу особу; якщо існує достат­ньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопо­рушення та ін. Із подібною метою перевіряти документи мають право також посадові особи інших державних органів, які здійснюють контроль і нагляд за додержанням відповідних загальнообов'язкових правил;

♦ огляд (обстеження, поверхнева перевірка), що з урахуванням цільо­вого призначення і способу правоохоронного впливу найчастіше засто­совується як захід адміністративного запобігання. Як приклад, поліцей­ським надано право здійснювати поверхневу перевірку як превентивний поліцейський захід - здійснення візуального огляду особи проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу (ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію»), митними органами здійснюється митний огляд і переогляд, органами Державної прикордонної служби - огляд морських і річкових суден та документів тощо;

♦ проникнення до житла чи іншого володіння особи, входження до приміщень підприємств, установ та організацій, яке можливе тільки в чітко визначених випадках. Зокрема для Національної поліції ними визнаються випадки, пов'язані із: 1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій; 2) безпосереднім переслідуван­ням осіб, підозрюваних у вчиненні злочину; 3) припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які перебувають у житлі чи іншому володінні. Ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України» надає працівни­кам СБУ право: при безпосередньому припиненні злочинів, пересліду­ванні осіб, що підозрюються у їх вчиненні, заходити до житлових, служ­бових, виробничих та інших приміщень, на території й земельні ділянки; у разі проведення заходів щодо боротьби з тероризмом входити за пись­мовим розпорядженням керівника органу або оперативного підрозділу СБУ за службовими посвідченнями на територію, до приміщень, складів і сховищ підприємств, організацій і установ незалежно від форми влас­ності. Відвідувати ці місця для виконання контрольних і профілактичних функцій можуть посадові особи й інших органів контролю^[245];

♦ вимогу залишити місце й обмеження доступу на визначену терито­рію (блокування районів місцевості, окремих споруд та об'єктів), яку можуть застосовувати поліцейські та військовослужбовці Національної гвардії.

♦ обмеження або заборону руху транспорту і пішоходів на окремих ділян­ках вулиць і автомобільних доріг поліцейським з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров'я людей під час аварій, інших надзвичайних ситуацій (ст. 36 Закону України «Про Націо­нальну поліцію»);

♦ адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, що становить систему тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звіль­нених з місць позбавлення волі, і здійснюються органами Національ­ної поліції відповідно до Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі». Рішення про його застосування ухвалюється одноосібно суддею районного (міського) суду за поданням начальника установи виконання покарань або органу Націо­нальної поліції на строк від одного до двох років і не може перевищу­вати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості. Осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, беруть на облік, фотографують, а в разі потреби в них беруть відбитки пальців. Праців­ники поліції зобов'язані систематично контролювати поведінку цих осіб, запобігати порушенням ними громадського порядку та прав інших грома­дян і припиняти їх, проводити розшук осіб, які уникають адміністратив­ного нагляду. До обмежень, яких піднаглядний мусить дотримуватися, віднесено заборону виходу з будинку, квартири в установлений час, яка не може перевищувати 8 годин на добу; заборону перебування у визначе­них місцях;

♦ обмеження прав громадян, пов'язаних зі станом їх здоров'я.

♦ заходи щодо запобігання домашньому насильству. Ст. 27 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» перед­бачає право Національної поліції України брати на профілактичний облік кривдника (особу, яка вчинила домашнє насильство в будь-якій формі) та проводити з ним профілактичну роботу, а ст. 28 - направляти кривдника за рішенням суду на проходження відповідної програми (від трьох місяців до одного року). Відповідальними за виконання таких програм є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

На завершення варто підкреслити, що розглянуте коло адміністративно-за­побіжних заходів не можна назвати вичерпним. Це найпоширеніші заходи, запобіжний характер яких сумнівів практично не викликає. Законами України може бути передбачена можливість застосування й інших адміністративно- запобіжних заходів.

9.4