Адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації, які впливають на захист прав і законних інтересів нотаріусів в Україні

Визначення адміністративно-правового статусу справедливо займає провідне місце у сфері адміністративного права. На сьогоднішньому етапі становлення нашої держави права й законні інтереси нотаріусів мають тенденцію часто порушуватись, а суб’єкти публічної адміністрації так чи інакше впливають на це завдяки своїм владним повноваженням.

У найбільш загальному сенсі під статусом (від лат. status - «положення, становище») розуміється правове положення (сукупність прав і обов’язків) фізичної чи юридичної особи [1, с. 1263]. Якщо звернутися до тлумачного словника української мови, то там слово «статус» визначається як певний стан чого-небудь (становище, стан) [145, с. 420].

Н. Панов у своїх роботах визначає статус посадової особи як юридичну форму соціального положення робітника державного апарату. У широкому сенсі це включає правосуб’єктність посадової особи, юридичні державно- владні повноваження, права й обов’язки, юридичну відповідальність. Правосуб’єктність посадової особи охоплює зміст якостей і здібностей людини, яких вимагає законодавство від кандидата на зайняття управлінської посади в державному апараті. Правосуб’єктність є юридично обов’язковим чинником для отримання правового статусу посадової особи (у вузькому значенні). В останньому значенні статус посадової особи включає сукупність державних повноважень, прав та обов’язків і юридичну відповідальність.

М. Горбач уважає, що правовий статус суб’єктів публічної адміністрації - це взаємопов’язаний комплекс юридично закріплених завдань (функцій), обов’язків та прав, коли вони можуть діяти виключно відповідно до другого принципу правового регулювання «заборонено все крім того, що дозволено законом», характеризуються посиленою юридичною відповідальністю (негативного характеру, що накладається на суб’єктів публічної адміністрації), а також владною компетенцією, яку вони реалізують і яка має загальний, універсальний характер для всіх однорідних учасників адміністративно-правових відносин [31].

Але найбільш широко означене поняття розкрив В. Галунько, який вважає, що адміністративно-правовий статус особи - це сукупність юридичних засобів, які характеризують місце і роль фізичної або юридичної особи в адміністративно-правових відносинах. Визначальними для аналізу адміністративно-правового статусу особи є такі юридичні інститути:

1) публічні суб’єктивні права та юридичні обов’язки; 2) правосуб’єктність особи; 3) адміністративна відповідальність; 4) у деяких випадках - дисциплінарна відповідальність посадових осіб публічної адміністрації [5].

На нашу думку, найбільш вдалу позицію щодо окресленої проблематики займає та група вчених, які розглядають зміст адміністративно-правового статусу особи, включаючи до його складу суб’єктивні права, юридичні обов’язки особи в сукупності з такими додатковими елементами, як правосуб’єктність та адміністративна відповідальність, а в деяких випадках - і дисциплінарна відповідальність.

Тому основне завдання цього підрозділу полягає в тому, щоб на основі аналізу законодавства України та теоретичних положень науки адміністративного права розкрити адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації, які впливають на захист прав і законних інтересів нотаріусів в Україні.

Відповідно до Закону України від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХІІ «Про нотаріат» учинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні порядку допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, порядку вчинення нотаріальних дій; у визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії та які здійснюють контроль за організацією нотаріату й нотаріальною діяльністю в Україні, перевірку організації нотаріальної діяльності нотаріусів і виконання ними правил нотаріального діловодства [120].

У тлумачному словнику юридичних термінів (укладачі В. Гончаренко, П. Андрущенко, Т. Базова) предметом правового регулювання адміністративного права визначено суспільні відносини управлінського характеру, що склалися у сфері державного управління в процесі практичної реалізації і функціонування виконавчої влади [6, с. 14].

У науковій юридичній літературі існує, так би мовити, усталена точка зору щодо структури адміністративно-правових відносин, що у свою чергу складаються із суб’єктів, об’єктів, змісту юридичних відносин та юридичних фактів. У цьому підрозділі ми розкриємо складові елементи окресленого вище феномену адміністративно-правових відносин у сфері нотаріальної діяльності. Проте перш ніж розглядати кожну з їх складових, слід визначитися з їх дефініцією, а для цього слід звернутися до думок учених у галузі адміністративного права.

У загальному розумінні адміністративно-правові відносини відбивають вплив адміністративно-правових норм на поведінку суб’єктів та об’єктів публічного управління, через що між ними виникають сталі правові зв’язки публічновладного характеру. Іншими словами, адміністративно -правова норма містить абстрактну конструкцію адміністративно-правового

відношення.

В. Шкарупа та Т. Коломоєць у своїх працях зазначають, що адміністративне право має врегульовувати відносини у сфері забезпечення органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування реалізації захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також у процесі державного та самоврядного управління у сферах соціально- економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку [142, с. 15].

Виходячи із зазначеного, адміністративно-правові відносини у сфері нотаріальної діяльності - це суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права, які регулюють нотаріальну діяльність (вузьке розуміння). Що стосується широкого розуміння, то передусім звернемось до класичного розкриття цієї категорії А. Єлістратовим, який вважав, що норми адміністративного права регулюють публічно-правові відносини у сфері внутрішнього державного управління [37, с. 41].

Виходячи з теорії сучасного адміністративного права та тематики цього підрозділу, адміністративно-правові норми врегульовують відносини між:

1) публічною адміністрацією та фізичними особами (громадянами, іноземцями, особами без громадянства); 2) публічною адміністрацією та приватними нотаріусами; 3) публічною адміністрацією та підпорядкованими їй державними нотаріусами.

Отже загальним для всіх видів адміністративно-правових відносин у сфері нотаріальної діяльності є те, що як мінімум однією зі сторін є суб’єкт публічної адміністрації, наділений державою владною компетенцією.

До таких суб’єктів публічної адміністрації у сфері нотаріальної діяльності законодавство України відносить Президента України; Кабінет Міністрів України; Міністерство юстиції України; Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції; обласні та районні державні адміністрації; обласні, міські, сільські, селищні ради, органи самоорганізації населення; Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату; кваліфікаційні комісії нотаріату; Українську нотаріальну палату та інші легалізовані в установленому порядку об’єднання нотаріусів із всеукраїнським статусом; об’єднання громадян (громадськість); інші зацікавлені підприємства, установи, організації та громадяни, які за чинним законодавством мають певні повноваження у сфері адміністративно - правового регулювання приватної нотаріальної діяльності [135, с.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, що затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 395/2011, одним з основних завдань цього державного органу є організація роботи нотаріату, а також протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму (щодо нотаріусів, адвокатів й інших осіб, які надають юридичні послуги) [103].

Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань у сфері нотаріальної діяльності має такі обов’язки:

1) здійснює державне регулювання нотаріальної діяльності, зокрема встановлює порядок допуску громадян до її провадження, здійснює контроль за організацією роботи нотаріату, керівництво державними нотаріальними конторами, перевіряє стан організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів і виконання ними правил нотаріального діловодства, видає та анулює свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, установлює зразок і опис печатки приватного нотаріуса, погоджує визначену головними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі кількість посад стажистів нотаріусів, установлює умови і порядок проходження стажування, вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та ведення нотаріального діловодства, порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства, порядок підвищення кваліфікації працівників органів нотаріату, нотаріусів і помічників нотаріусів;

2) забезпечує ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру нотаріусів, Державного реєстру правочинів, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Спадкового реєстру, Єдиного реєстру довіреностей;

3) забезпечує в установленому законодавством порядку організацію доступу до реєстрів інформаційної мережі єдиних і державних реєстрів Мін’юсту України;

4) забезпечує організацію роботи Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, Комісії з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю та Комісії з питань застосування санкцій за порушення вимог актів законодавства, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

5) здійснює підготовку нотаріально оформлених документів для їх консульської легалізації, надає консульським установам і дипломатичним представництвам допомогу з питань вчинення нотаріальних дій;

6) виставляє апостиль на офіційних документах, що видаються органами юстиції та судами, а також на призначених для використання на території іноземних держав документах, що оформляються нотаріусами;

7) виконує функції центрального засвідчувального органу системи електронного цифрового підпису;

8) здійснює у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму регулювання і нагляд за діяльністю суб’єктів первинного фінансового моніторингу - нотаріусів, адвокатів та інших осіб, які надають юридичні послуги, шляхом проведення планових і позапланових перевірок, зокрема виїзних;

9) забезпечує надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб’єктам первинного фінансового моніторингу - нотаріусам, адвокатам та іншим особам, які надають юридичні послуги [103].

Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань у сфері нотаріальної діяльності має право:

1) залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), учених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) до розгляду питань, що належать до компетенції Міністерства;

2) одержувати в установленому законодавством порядку безоплатно від міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування необхідні для виконання покладених завдань інформацію, документи й матеріали, зокрема від органів статистики - статистичні дані;

3) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції [103].

Таким чином, Міністерство юстиції України у сфері нотаріальної діяльності здійснює загальну організацію роботи нотаріату, забезпечує розпорядчу та контрольну діяльність щодо підпорядкованих головних обласних і районних управлінь юстиції в цій сфері.

Ще одним суб’єктом публічної адміністрації у сфері нотаріальної діяльності є Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, а також такі управління в областях, містах Києві та Севастополі. Для того щоб краще розглянути зазначений вище суб’єкт публічної адміністрації, слід звернутися до чинного законодавства України.

У Положенні про головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління юстиції) зазначається, що головне управління юстиції має такі обов’язки в сфері нотаріальної діяльності:

1) організовує роботу установ нотаріату, перевіряє їх діяльність і вживає заходів щодо її поліпшення, здійснює керівництво державними нотаріальними конторами та перевірку організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства, забезпечує роботу кваліфікаційної комісії нотаріату, організовує та забезпечує підвищення кваліфікації нотаріусів;

2) забезпечує і контролює діяльність нотаріального архіву щодо зберігання нотаріальних документів;

3) визначає нотаріальний округ, реєструє приватну нотаріальну діяльність, веде та зберігає реєстраційні справи приватних нотаріусів, уносить зміни в реєстраційне посвідчення та анулює його, контролює дотримання вимог щодо організації робочого місця приватного нотаріуса;

4) уносить подання до Мін’юсту про видання свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

5) зупиняє, припиняє діяльність нотаріусів, готує обґрунтовані подання на розгляд Мін’юсту щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

6) установлює розміри плати за надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані з учинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру;

7) контролює обіг спеціальних бланків нотаріальних документів;

8) контролює своєчасність і правильність унесення нотаріусами записів до Єдиних реєстрів, що діють у системі нотаріату;

9) проводить аналітично-методичну роботу, вивчає, узагальнює та скеровує нотаріальну практику, готує для нотаріусів роз’яснення в межах своєї компетенції;

10) визначає кількість посад стажистів за погодженням з Мін’юстом, організовує та контролює стажування осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю; організовує роботу комісії з прийняття кваліфікаційного іспиту в осіб, приватна нотаріальна діяльність яких протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не була зареєстрована і які не працювали нотаріусами, консультантами державних нотаріальних контор чи помічниками (консультантами) приватних нотаріусів або не були посадовими особами, які здійснювали керівництво та контроль за діяльністю нотаріату;

11) забезпечує ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, Єдиного реєстру нотаріусів, Державного реєстру правочинів, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, Спадкового реєстру, Єдиного реєстру довіреностей;

12) здійснює нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму за діяльністю відповідних суб’єктів первинного фінансового моніторингу - нотаріусів, адвокатів, осіб, які надають юридичні послуги, шляхом проведення планових і позапланових перевірок, зокрема виїзних; забезпечує надання методологічної, методичної та іншої допомоги суб’єктам первинного фінансового моніторингу [101].

Г оловне управління юстиції з метою організації своєї діяльності у сфері нотаріальної діяльності:

1) організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів підвідомчих органів та установ юстиції, організовує професійне навчання, стажування працівників установ нотаріату, узагальнює практику роботи з кадрами та готує звіти з цих питань;

2) здійснює централізований бухгалтерський облік витрат на утримання районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, структурних підрозділів, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС та Укрдержреєстру, нотаріальних контор;

3) залучає в установленому порядку до перевірок роботи установ нотаріату та приватних нотаріусів завідувачів державних нотаріальних контор, кваліфікованих нотаріусів з інших нотаріальних округів, а також представників відділень Української нотаріальної палати за їхньою згодою [101].

Деякі повноваження у сфері нотаріальної діяльності має начальник головного управління юстиції, який відповідно до чинного законодавства:

1) затверджує кошториси районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, нотаріальних контор і відповідно до пропозицій керівників структурних підрозділів головних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС та Укрдержреєстру, - структурних підрозділів, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС та Укрдержреєстру, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції;

2) призначає на посади та звільняє з посад завідувачів та інших працівників державних нотаріальних контор, завідувачів та інших працівників державних нотаріальних архівів [101].

Таким чином, Головне обласне управління юстиції у сфері нотаріальної діяльності організовує роботу установ нотаріату, перевіряє та контролює їх діяльність і вживає заходів щодо її поліпшення, здійснює керівництво державними нотаріальними конторами та перевірку організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства, забезпечує роботу кваліфікаційної комісії нотаріату, організовує та забезпечує підвищення кваліфікації нотаріусів, з цією метою Управління наділено значними владними повноваженнями, зокрема зупиняти, припиняти діяльність нотаріусів, готувати подання на розгляд Мін’юсту щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Одним із суб’єктів публічної адміністрації, що стосується обраної нами тематики, є районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, діяльність яких регулюється Положенням про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції (далі - управління юстиції), що затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 № 1707/5. У ньому містяться положення, що Управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань у сфері нотаріальної діяльності зобов’язане: 1) сприяти організації роботи державних нотаріальних контор, які працюють на території району (міста); 2) сприяти організації надання приватними та державними нотаріусами правової допомоги населенню району (міста) з питань учинення нотаріальних дій [101].

Управління юстиції має право:

1) залучати вчених і фахівців, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками), представників інститутів громадянського суспільства до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань, що належать до його компетенції;

2) одержувати в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;

3) скликати та проводити наради з питань, що належать до його компетенції;

4) у разі неналежного виконання керівником юридичної служби територіального органу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, державного господарського об’єднання, підприємства, установи, організації покладених на нього завдань порушувати питання про притягнення його до відповідальності згідно із законодавством;

5) залучати в установленому порядку для перевірок роботи атестованих судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і здійснюють судово-експертну діяльність на підставі свідоцтва Мін’юсту та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів, кваліфікованих судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз, підпорядкованих Мін’юсту;

6) уносити до Мін’юсту пропозиції щодо призначення дисциплінарного провадження відносно судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, здійснюють свою діяльність на підставі свідоцтва Мін’юсту та внесені до Державного реєстру атестованих судових експертів [101].

Таким чином, діяльність районних, районних у містах, міських, міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції регулюється Положенням про районні, районні у містах, міські управління, спрямована на сприяння організації роботи державних нотаріальних контор, які працюють на території району (міста), організації надання приватними та державними нотаріусами правової допомоги населенню району (міста) з питань учинення нотаріальних дій.

До суб’єктів публічної адміністрації у сфері нотаріальної діяльності законодавство України відносить також кваліфікаційні комісії нотаріату.

Згідно з Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату вона: 1) розглядає скарги на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату про відмову в допуску особи до нотаріальної діяльності; 2) вирішує питання щодо складення кваліфікаційного іспиту Комісії особою, яка подала скаргу;

3) розробляє і затверджує план складення кваліфікаційних іспитів особами, які виявили бажання займатися нотаріальною діяльністю [47; 100].

Після проходження стажування особи, які мають намір зайнятися нотаріальною діяльністю, мусять скласти кваліфікаційний іспит. Для цього створюються кваліфікаційні комісії при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київському та Севастопольському міських управліннях юстиції [48]. Їх діяльність регулюється Положенням про кваліфікаційну комісію нотаріату від 01 грудня 2006 р. № 87/520.

Згідно з цим нормативно-правовим актом, а саме ст. 20, кваліфікаційна комісія: 1) вирішує питання про допуск або відмову в допуску до складання кваліфікаційного іспиту; 2) приймає кваліфікаційні іспити на право на зайняття нотаріальною діяльністю; 3) на підставі результатів складеного іспиту приймає рішення про внесення Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі подання до Міністерства юстиції про видання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю [102].

Рішення кваліфікаційної комісії може бути оскаржено у Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату при Міністерстві юстиції України в місячний строк з дня вручення його копії заінтересованій особі або до суду [102].

У ст.21 Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату зазначається, що вона має право запитувати від підприємств, установ, організацій необхідну для здійснення її повноважень інформацію [102].

Таким чином, кваліфікаційні комісії нотаріату розглядають скарги на рішення кваліфікаційних комісій нотаріату про відмову в допуску особи до нотаріальної діяльності, вирішують питання щодо складення кваліфікаційного іспиту Комісії особою, яка подала скаргу, розробляють і затверджують план складення кваліфікаційних іспитів особами, які виявили бажання займатися нотаріальною діяльністю.

Ще одним із суб’єктів публічної адміністрації у сфері нотаріальної діяльності є громадські організації. Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства від 24.12.2008 № 2260/5» визначається норма, що під час перевірки організації нотаріальної діяльності контори, архіву, приватного нотаріуса перевіряється режим роботи та порядок прийому громадян, вивчення громадської думки щодо організації нотаріальної діяльності контори, архіву, нотаріуса, наявність необхідного обсягу довідково-інформаційних матеріалів для громадян, обґрунтованість та своєчасність надання конторою, архівом, нотаріусом відповідей на звернення фізичних та юридичних осіб, підвищення професійного рівня нотаріусів шляхом проходження курсів підвищення кваліфікації тощо [85].

Найбільш авторитетною громадською організацією у сфері нотаріальної діяльності є Українська нотаріальна палата, що була утворена 22 квітня 1993 р. на конференції тоді ще державних нотаріусів і зареєстрована Міністерством юстиції України 8 червня цього ж року як добровільне громадське об’єднання нотаріусів на професійній основі для задоволення та захисту їх соціальних та інших інтересів. Нині УНП об’єднує понад 4200 державних і приватних нотаріусів. У всіх областях створено її регіональні відділення. В окремих регіонах нотаріуси об’єдналися в асоціації, гільдії, які є колективними членами Палати. Українська нотаріальна палата є колективним членом Спілки юристів України [48].

Українська нотаріальна палата прийнята у статусі спостерігача до світової організації нотаріусів - Міжнародного Союзу Латинського Нотаріату, який об’єднує нотаріати 77 країн. Президент Української нотаріальної палати - Л. Павлова [55].

Згідно зі Статутом Української нотаріальної палати вона є добровільною всеукраїнською громадською організацією нотаріусів, що діє на засадах гласності, самоврядування й відповідно до Конституції України та чинного законодавства [49].

Основна мета діяльності Української нотаріальної палати - об’єднання на професійній основі зусиль нотаріусів для задоволення та захисту їх законних професійних, соціальних та інших спільних інтересів, сприяння підвищенню їх професійного рівня, вдосконаленню правової допомоги, що надається органами нотаріату громадянам, підприємствам і організаціям, охороні їх інтересів при заподіянні шкоди внаслідок незаконних дій нотаріусів [129].

Першим основним органом, що здійснює вплив на захист прав і законних інтересів нотаріусів, є Міністерство юстиції України (Мін’юст). Відповідно до ст. 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» діяльність Міністерства юстиції ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності. Міністерство діє за принципом єдиноначальності. Підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління міністерства, не можуть здійснювати владні повноваження, крім випадків, визначених законом [121].

Мін’юст стосовно нотаріату має багато делегованих повноважень, що відповідно визначено п. 69 ст. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України»: здійснює державне регулювання нотаріальної діяльності, зокрема встановлює умови допуску громадян та посадових осіб органів місцевого самоврядування, уповноважених на вчинення нотаріальних дій, передбачених законом (далі - уповноважені особи), до провадження нотаріальної діяльності, здійснює контроль за організацією нотаріату та нотаріальної діяльності уповноважених осіб, керівництво державними нотаріальними конторами, перевіряє організацію нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, видає та анулює в установленому законом порядку свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видає уповноваженим особам свідоцтво про право на вчинення нотаріальних дій щодо оформлення спадкових прав, установлює порядок виготовлення та знищення печатки приватного нотаріуса, вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та уповноважених осіб; затверджує порядок проходження стажування уповноваженими особами, порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державних, приватних нотаріусів та уповноважених осіб, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, порядок підвищення кваліфікації працівників органів нотаріату, нотаріусів, помічників нотаріусів та уповноважених осіб, установлює правила професійної етики нотаріусів, здійснює аналітично-методичне забезпечення нотаріальної діяльності, узагальнює та регулює нотаріальну практику, готує для нотаріусів та уповноважених осіб роз’яснення з питань, що належать до компетенції Міністерства [103].

З вищезазначеного можна окреслити основні права, якими користується Мін’юст у сфері регулювання діяльності нотаріату: перевіряє дотримання порядку, здійснює контроль та керівництво над державними нотаріальними конторами, видає свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, підвищує кваліфікацію нотаріусів, установлює правила професійної етики нотаріусів, здійснює аналітично-методичне забезпечення нотаріальної діяльності. Таким чином, за допомогою таких прав

Мін’юст контролює правильність і законність діяльності нотаріусів, а також здійснює інші функції, пов’язані з діяльністю нотаріусів.

Згідно з вищезазначеним адміністративно-правовий статус

Міністерства юстиції України у сфері впливу на забезпечення прав і законних інтересів нотаріусів полягає в адміністративних правах та обов’язках у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності, а також на надання адміністративних послуг структурними підрозділами цього міністерства з метою контролю та врегулювання діяльності нотаріату.

У Законі України «Про нотаріат» містяться положення про видання й анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, що має досить важливе значення через призму нашого дослідження адміністративно - правового статусу суб’єктів публічної адміністрації, які впливають на захист прав і законних інтересів нотаріусів в Україні. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату. Відмову у виданні свідоцтва може бути оскаржено до суду в місячний строк з дня її одержання. За видання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України [120].

Крім того Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати, яку вносять за видання свідоцтва про право на здійснення нотаріальної діяльності. Міністерство юстиції може анулювати свідоцтво про право на здійснення нотаріальної діяльності (ст. 12 Закону): 1) з власної ініціативи нотаріуса; 2) за поданням Міністерства юстиції Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у випадках: а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання; б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності; в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; г) винесення постанови про припинення щодо нотаріуса кримінальної справи з нереабілітуючих підстав; д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов’язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою; е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян; є) невідповідності нотаріуса посаді, яку він обіймає, унаслідок стану здоров’я, що перешкоджає нотаріальній діяльності [103].

Рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення нотаріальної діяльності може бути оскаржено до суду в місячний термін з дня його одержання. Для захисту соціальних і професійних прав нотаріуси можуть об’єднуватися в загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації. Для цього в Україні існує Нотаріальна палата, яка захищає професійні інтереси нотаріусів. Об’єднання нотаріусів здійснюють методичну та видавничу роботу, можуть створювати спеціальні фонди й діють відповідно до своїх статутів.

У сучасному законодавстві України існують вимоги до кваліфікаційної комісії нотаріату та порядку її роботи. Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі створюються кваліфікаційні комісії нотаріату. Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Міністерством юстиції України. Строк повноважень кваліфікаційної комісії нотаріату становить три роки, починаючи з дня видання наказу про її утворення. Після проходження стажування особи, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, допускаються кваліфікаційною комісією нотаріату до його складання. Порядок проведення кваліфікаційних іспитів установлюється Міністерством юстиції України. На підставі результатів складеного іспиту кваліфікаційна комісія нотаріату приймає рішення про внесення Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі подання до Міністерства юстиції України про видання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Особи, які не склали кваліфікаційного іспиту, допускаються до його повторного складання не раніше ніж через один рік. Особа, приватна нотаріальна діяльність якої протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не була зареєстрована і яка не працювала нотаріусом, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником (консультантом) приватного нотаріуса, не була посадовою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату, до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності має підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання кваліфікаційного іспиту в установленому Міністерством юстиції України порядку [120].

Кваліфікаційна комісія нотаріату: 1) вирішує питання про допуск або відмову в допуску до складання кваліфікаційного іспиту; 2) приймає кваліфікаційні іспити на право на зайняття нотаріальною діяльністю. Рішення кваліфікаційної комісії може бути оскаржено у Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату при Міністерстві юстиції України в місячний строк з дня вручення його копії заінтересованій особі або до суду. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України [120].

Державні нотаріальні контори створюються та ліквідовуються Міністерством юстиції України. Штати державних нотаріальних контор затверджуються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати. Державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка створюється та реєструється у встановленому законом порядку. Очолює державну нотаріальну контору завідувач, який призначається з осіб, що мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Призначення на посаду державного нотаріуса і завідувача державної нотаріальної контори та звільнення з посади провадиться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Керівництво державними нотаріальними конторами здійснює Міністерство юстиції України через Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі [120].

Таким чином, адміністративно-правовий статус державної нотаріальної контори полягає в здійсненні адміністративних прав та юридичних обов’язків, наданих їй Міністерством юстиції України, для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Далі перейдемо до основної мети діяльності Української нотаріальної палати, що є об’єднанням на професійній основі зусиль нотаріусів для задоволення та захисту їх законних професійних, соціальних та інших спільних інтересів, сприяння підвищенню їх професійного рівня, вдосконаленню правової допомоги, що надається органами нотаріату громадянам, підприємствам і організаціям, охороні їх інтересів при заподіянні шкоди внаслідок незаконних дій нотаріусів [129].

Основними завданнями Української нотаріальної палати є такі:

1) підвищення ролі нотаріату в умовах формування в Україні ринкових відносин, престижу професії нотаріуса, створення умов для активної діяльності членів нотаріальної палати на основі єдності їх професійних інтересів;

2) сприяння вдосконаленню діяльності нотаріусів - членів Української нотаріальної палати з правового обслуговування громадян, підприємств і організацій;

3) надання членам Української нотаріальної палати методичної та інформаційної допомоги;

4) забезпечення захисту законних соціальних інтересів членів палати, реалізації їх прав;

5) сприяння в захисті інтересів громадян та організацій при заподіянні їм шкоди з вини нотаріуса;

6) сприяння розвитку міжнародних зв’язків з метою зміцнення наукових і професійних контактів членів нотаріальної палати, обміну досвідом, співробітництва з міжнародними організаціями нотаріату [129].

Українська нотаріальна палата може входити до Спілки юристів України, інших громадських організацій, зокрема міжнародних, як колективний член [129].

Для здійснення своїх цілей Українська нотаріальна палата у встановленому порядку: 1) подає до державних або місцевих органів державної влади й управління пропозиції з удосконалення діяльності нотаріату; 2) сприяє науковій розробці питань вдосконалення нотаріальної діяльності, впровадженню ефективних форм обслуговування; 3) аналізує нотаріальну практику, спільно з Міністерством юстиції України готує методичні рекомендації з питань застосування чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, надає нотаріусам необхідну інформаційну допомогу; 4) самостійно або спільно з державними органами і громадськими організаціями проводить конференції, семінари та інші заходи, сприяє підвищенню кваліфікації нотаріусів, забезпеченню їх відповідною літературою з усіх напрямків діяльності, організує професійну підготовку юристів до роботи в органах нотаріату; 5) займається видавничою діяльністю; 6) організує професійні й наукові контакти членів нотаріальної палати з нотаріусами зарубіжних країн, укладає відповідні угоди, здійснює обмін делегаціями нотаріусів; 7) створює у встановленому законодавством порядку госпрозрахункові установи й організації зі статусом юридичної особи; 8) утримує об’єкти соціально-культурного та іншого призначення; 9) утворює цільові фонди; 10) заохочує членів палати за активну роботу, вносить пропозиції у відповідні органи влади й управління про нагородження членів нотаріальної палати, надає їм матеріальну та іншу допомогу [10].

Уваги потребують питання структуризації Української нотаріальної палати, аналізу діяльності її відділень, внесення необхідних змін до Статуту та положень про відділення Української нотаріальної палати, забезпечення належного контролю за виконанням рішень конференцій та ради, удосконалення заходів щодо підвищення професіоналізму нотаріусів, їхніх помічників і стажистів, підготовки нової концепції видавничої діяльності Української нотаріальної палати [11].

Видатним досягненням Української нотаріальної палати є розробка та прийняття Кодексу професійної етики нотаріусів України. 17 листопада 2007 р. рішенням Конференції Української нотаріальної палати було затверджено Кодекс професійної етики нотаріусів України [93].

В основу Кодексу було покладено Етичний кодекс нотаріусів Європи та заповіді Міжнародного союзу нотаріату. Він має сприяти сумлінному виконанню нотаріусами свого професійного обов’язку, розумінню нотаріальною спільнотою публічно-правового призначення та

відповідального характеру нотаріальної діяльності, а отже, і підвищенню авторитету нотаріату та репутації нотаріусів [93].

Відповідно до вищезазначеного адміністративно-правовий статус Нотаріальної палати України полягає в правах та юридичних обов’язках, пов’язаних із представництвом професійних інтересів нотаріусів у державних органах, захистом професійних інтересів та соціальних прав нотаріусів, сприянням підвищенню професійного рівня нотаріусів і здійсненням інших делегованих функцій, пов’язаних із задоволенням прав і законних інтересів нотаріусів.

Отже, можемо зробити такі висновки:

1) адміністративно-правові відносини, які виникають між суб’єктами публічної адміністрації у сфері забезпечення прав та законних інтересів нотаріусів, головним чином є управлінськими (владно-розпорядчими): у вузькому розумінні органи державного управляння наділені владною компетенцією, а нотаріуси зобов’язані виконувати їх законні вимоги; поряд із цим при широкому підході сторони адміністративно-правових відносин завжди мають суб’єктивні права та несуть юридичні обов’язки, які взаємопов’язані між собою: кожному суб’єктивному праву однієї сторони відповідає юридичний обов’язок іншої і навпаки;

2) адміністративно-правові відносини, які виникають між суб’єктами публічної адміністрації у сфері забезпечення прав та законних інтересів нотаріусів, у широкому розумінні - це форма соціальної взаємодії публічної адміністрації (Міністерства юстиції України й підпорядкованих йому органів на місцях) та об’єктами публічного управління (приватними і державними нотаріусами, а в деяких випадках - особами, які до них звертаються), що виникають на підставі адміністративно-правових норм з метою забезпечення прав і законних інтересів нотаріусів, інших осіб, що з ними пов’язані, та нормального функціонування публічних інститутів держави і громадянського суспільства в цілому.

Таким чином, адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації, які впливають на захист прав і законних інтересів нотаріусів в Україні, полягає в можливості здійснення прав та юридичних обов’язків (передбаченими законодавством України) владними суб’єктами публічної адміністрації, пов’язаними із забезпеченням нормального функціонування нотаріальної діяльності публічного інтересу держави й суспільства в означеній сфері.