Установи виконання покарань

Установи виконання покарань — це такі організації, які безпосе­редньо і виключно здійснюють виконання конкретних видів кримі­нальних покарань, пов’язаних з фізичною ізоляцією засуджених від суспільства.

У межах визначенихзаконом,виконання кримінальних покарань, пов’язаних з ізоляцією від суспільства також здійснюють військові час­тини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон.

З наведеного визначення випливає, що оскільки виключною діяльністю виправних, виховних установ та арештних домів є виконан­ня відповідних кримінальних покарань, то вони в повному обсязі на­лежать до установ виконання покарань. Військові частини, гауптвахти і дисциплінарні батальйони здійснюють різні функції та завдання, се­ред яких є виконання деяких видів кримінальних покарань. Крім то­го, військові частини здійснюють функції організації та забезпечення несення військовозобов’язаними служби, державна виконавча служ­ба здійснює примусове виконання рішень судів у цивільних та госпо­дарських справах, а також інших рішень судів. Тому ці органи не є ус­тановами виконання покарань.

До того ж органи та установи виконання покарань здебільшого утворюються Службою. Що стосується військових частин, гауптвахт і дисциплінарних батальйонів, то вони утворюються Міністерством оборони України.

Зупинимось докладніше на кожному з видів установ виконання покарань та інших органах, які виконують деякі види кримінальних покарань.

Арештні доми — це вид установ виконання покарань, у яких засуд­жені відбувають покарання у виді арешту. Оскільки цей вид покаран­ня пов’язаний з позбавленням волі, то в арештних домах створюються умови для забезпечення фізичної ізоляції засуджених від зовнішнього світу та оточуючих. Умови тримання в арештних домах повинні від­повідати режимним вимогам відбування цього покарання та забезпе­чувати роздільне тримання окремих категорій засуджених, нагляд за ними, а сам арештний дім повинен мати необхідну матеріально-тех­нічну та побутову базу.

Вимоги до створення та внутрішньої і просторової організації арештних домів встановлюються законодавством.

В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також непов­нолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося шістнад­цять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.

Кримінально-виконавчі установи — це вид установ виконання покарань, в яких засуджені відбувають покарання у виді позбавлен­ня волі на певний строк, а також довічне позбавлення волі. Діяльність з виконання вказаних покарань є основним завданням цих установ. Ці установи займають центральне місце у системі установ виконання покарань. Пояснюється це тим, що покарання у виді позбавлення волі має широке застосування судами України, а також залишається одним з найефективніших покарань. У кримінально-виконавчих установах утримується переважна кількість засуджених до позбавлення волі.

Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально- виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) і кримінально- виконавчі установи закритого типу (виправні колонії).

Виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середньо­го та максимального рівнів безпеки.

Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами три­мання і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

Існування кримінально-виконавчих установ різних видів обумов­лено реалізацією вимоги закону про роздільне тримання засуджених до позбавлення волі (ст. 92 КВК України). Ця вимога спрямована на забезпечення ізоляції, запобігання негативному впливу, який може справити на засудженого вперше особа, яка вже відбувала покаран­ня, для досягнення максимального педагогічного ефекту від покаран­ня та для створення оптимальної системи кримінально-виконавчих установ. Роздільне тримання різних категорій засуджених дозволяє диференційовано застосовувати засоби і методи виправлення і ре- соціалізації.

Кримінально-виконавчі установи мають статус юридичних осіб зі всіма правами та обов’язками, які передбачає закон для юридичної особи.

Організаційна та просторова структура кримінально-виконав­чих установ встановлюється КВК України та підзаконними норматив­ними актами, зокрема Служби і Міністерства юстиції.

Ці установи будуються за типовими проектами. В кримінально- виконавчих установах виділяються дві ізольовані зони: житлова — для мешкання засуджених; виробнича — для роботи засуджених. В свою чергу житлова зона поділяється на наступні дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; со­ціальної реабілітації. Ці дільниці ізолюються одна від одної. Види діль­ниць безпосередньо залежать від рівня безпеки колонії.

Відповідно до п. 7 розділу 2 Правил внутрішнього розпорядку (наказ Департаменту № 257 від 25.12.2003 р.) територія колоній роз­межовуються на дільниці, які ізолюються одна від одної. У колоніях різних видів існують різні дільниці (КДР, ресоціалізація, посилений контроль, соціальна реабілітація, соціальна адаптація (для непов­нолітніх)).

В житлових зонах розміщуються гуртожитки, їдальні, бібліотеки, кімнати психоемоційного розвантаження, приміщення для навчання, медична частина, перукарня, комора для зберігання постільних речей та спецодягу, кабінети для начальника установи, його заступників, приміщення для проведення духовної роботи та здійснення релігій­них обрядів, майстерня для ремонту одягу та взуття, кімната для при­ймання засуджених та інші приміщення та частини, необхідні для за­безпечення діяльності установи та життєдіяльності засуджених.

На території установи ізольовано обладнуються приміщення ка­мерного типу (ПКТ) і дисциплінарного ізолятора (ДІЗО).

Житлова зона відокремлюється від виробничої коридорами, які проглядаються. Коридорами також відокремлюються при­міщення камерного типу та дисциплінарного ізолятора. Між житло­вою та виробничою зонами обладнуються приміщення контроль­но-перепускних пунктів та кімнати для обшуку та переодягання засуджених.

У будинку, де розташований контрольно-перепускний пункт для пропуску персоналу на територію установи, обладнуються кімнати для проведення побачень, приймання-видавання посилок (передач), огляду осіб та їх речей.

За межами установи, як правило, розташовуються склади продо­вольства, речового майна, паливно-мастильних матеріалів, гаражі, аптеки та інші приміщення.

Нормативними актами Департаменту, зокрема Правилами внут­рішнього розпорядку, встановлюються правила та вимоги до облад­нання гуртожитків у колоніях і центрах, приміщень камерного типу та дисциплінарних ізоляторів.

Внутрішнє обладнання установ також залежить від рівня безпеки конкретної кримінально-виконавчої установи.

Організаційна структура кримінально-виконавчої установи. Очолює установу начальник, який має заступників. Начальник здій­снює загальне управління установою, виконує розпорядчі, адміністра­тивні, господарські та інші функції. Заступники начальника керують визначеними для них начальником установи окремими ділянками ро­боти, а також виконують функції начальника установи у разі його від­сутності.

Кримінально-виконавча установа має відділи — оперативний відділ, відділ нагляду і безпеки, відділ по контролю за виконанням судових рішень, відділ соціально-психологічної роботи, відділ охоро­ни, інтендантська та медична служби. Вказані відділи очолюють від­повідні начальники. Кожен з відділів організує та виконує конкретний сегмент роботи із засудженими, спрямований на досягнення завдань, які стоять перед кримінальним покаранням та кримінально-виконав­чим законодавством, а також на забезпечення належного виконання кримінального покарання.

Начальник кримінально-виконавчої установи має чергового по­мічника начальника установи, який сприяє та допомагає начальнику кримінально-виконавчої установи у виконанні його обов’язків.

Наступною організаційною ланкою, яка має найбільше наванта­ження, є начальники відділень соціально-психологічної служби. Ці по­садові особи очолюють колективи засуджених та проводять з ними індивідуальну та загальну роботу, метою якої є виправлення та ресо- ціалізація засуджених. Серед посадових осіб кримінально-виконавчої установи є контролери, інспектори, молодші інспектори.

Як вже вказано, кримінально-виконавчі установи поділяються на виправні колонії та виправні центри.

Виправні колонії — це кримінально-виконавчі установи, які вико­нують покарання у виді позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі.

Стаття 18 КВК України встановлює класифікацію засуджених до позбавлення волі за видами кримінально-виконавчих установ. Роз­поділ та направлення засуджених до відповідної установи здійснює Служба в особі відповідних комісій з питань розподілу (регіональні комісії).

Виховні колонії — це кримінально-виконавчі установи, які вико­нують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно за­суджених неповнолітніх. Їх організаційна та просторова побудова від­повідає тим режимним вимогам, які властиві установам цього виду.

Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі сто­совно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким цей вид покарання призначено у зв’язку з заміною невідбутої частини покарання більш м’яким та за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (статті 82, 389 КК України).

Військові частини, гауптвахти та дисциплінарні батальйони. Дис­циплінарні батальйони призначені для виконання покарання у виді тримання засуджених військовослужбовців строкової служби в дис­циплінарному батальйоні. Військові частини та гауптвахти викону­ють покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, покарання у виді арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють контроль за поведінкою засуджених військово­службовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Організація і діяльність цих установ визначається Міністерством обо­рони України.

4.