Що означає пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем виконання рішення?

Встановлення у законі правил про місце виконання рішень створює додаткові організаційно-правові умови для забезпечення оперативності і повноти виконавчого провадження.

Визначити місце виконання рішення - означає встановити територіальний орган державної виконавчої служби, який за законом уповноважений здійснювати виконавче провадження конкретного рішення.

Дотримання правил про місце виконання рішення сприяє швидкому і повному виконавчому провадженню, здійсненню його з урахуванням особливостей виконання, а також дозволяє учасникам виконавчого провадження, передусім сторонам, найповніше реалізувати їх процесуальні права.

Термін «місце виконання рішення» у законодавстві про виконавче провадження означає насамперед територіальну підвідомчість, з якою пов'язується визначення територіального органу державної виконавчої служби, зобов'язаного прийняти виконавчий документ і відкрити виконавче провадження. Поруч з цим, цей термін також вживається у значенні місця проведення державним виконавцем виконавчих дій, що може не збігатися з територією адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється юрисдикція того органу державної виконавчої служби, до якого належить державний виконавець.

За загальним правилом виконавче провадження відкривається державним виконавцем того відділу державної виконавчої служби, юрисдикція якого поширюється на територію, у межах якої перебуває місце проживання боржника або місцезнаходження постійно діючого органу боржника - юридичної особи.

Вимоги щодо виконання рішення залежно від місця його виконання зазначені у ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.

Державний виконавець має право проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, розміщені на рахунках та вкладах боржника в установах банків чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з копією цього акта до органу державної виконавчої служби за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ.

У разі, коли у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, однак майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому Законом, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований та за умови, якщо стягувач авансує витрати на організацію і проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальника цього органу державної виконавчої служби. У разі, коли стягувач не здійснить авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, у разі їх недостатності для повного задоволення вимог стягувача, направляє виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.