Поняття правового статусу засудженого

З юридичної точки зору правовий статус є ключовою категорією, яка формує фундамент для будь-яких правовідносин. Саме тому пра­вовий статус з необхідністю визначається для всіх суб'єктів правовід­носин.

Правовий статус є важливим ще й тому, що саме він дає змогу зро­зуміти спрямованість пенітенціарної політики тієї чи іншої держави, її доктринальні положення, орієнтацію на дотримання прав людини або їх ігнорування і можливості і стан забезпечення цього статусу.

Правова наука визначає правовий статус як юридично закріплене положення особи в державі і суспільстві. Це визначення можна назва­ти родовим, оскільки воно окреслює найбільш загальні риси право­вого статусу будь-якої особи. Правовий статус можна поділяти на різ­новиди, які залежать від обсягу конкретизації кола прав та обов’язків особи в межах конкретних правовідносин. Вважається, що правовий статус засуджених відноситься до спеціального статусу особи. В по­дальшому цей статус отримує своє уточнення залежно від виду пока­рання, яке призначено особі.

Атрибутивними ознаками правового статусу є:

1. Певний стан(положення), який залежить від виду правовідно­син, в межах яких він складається. Йдеться про те, яке місце в структурі правовідносин займає той чи інший суб’єкт, зокрема, засуджений.

2. Урегульованість стану за допомогою юридичних норм. Статус лише тоді набуває ознак «правового». Коли він визначається нормами права.

3. Зміст стану, який визначається загальною доктриною права та конкретизується залежно від виду покарання.

Виходячи з вказаних ознак можна навести таке визначення пра­вового статусу засудженого: правовий статус засудженого — це стан, засудженої до відповідного виду покарання особи, змістом якого є права, обов’язки, а також обмеження, що випливають з конкретного виду покарання і визначаються правовими нормами.

Стаття 7 КВК України. Говорячи про основи правового статусу засудженого, згадують й про законні інтереси. Але ми вважаємо, що таке твердження законодавця не є обґрунтованим, оскільки всі варіанти поведінки, які віднесені до так званих законних інтересів, в кінцевому підсумку, є правами засудженого, але з певними особли­востями їх реалізації.

Статус засудженого є різновидом спеціального правового стату­су. Отже цей статус, як слідує з визначення, певним чином обмежує загальний правовий статус. Важливим є те, що статус визначає право­ве положення суб’єктів, які є учасниками певних правовідносин і саме він окреслює ту межу, яка відокремлює особу від інших правовідно­син. Тож важливою є ця межа, яка в нашому випадку, встановлюється за допомогою прав та обов’язків, наявність яких і робить зрозумілим, що особа дійсно є засудженою, тобто учасником кримінально-вико­навчих правовідносин. Це, в свою чергу, повинно вказувати на спе­цифічне коло прав та обов’язків особи. Тому про наявність статусу за­судженого можна вести мову лише у зв’язку з специфічними правами та обов’язками особи.

Стає зрозумілим, якщо ми говоримо про статус засудженого не­обхідно вести мову лише про «статусоутворюючі» права та обов’язки. Іншими словами, законні інтереси у засудженого беззаперечно є, але вони виходять за межі його статусу і стосуються його лише у зв’язку з специфікою реалізації, досягнення цих інтересів особою, яка на пев­ний проміжок часу є засудженою.

2.