Правовий статус іноземців і осіб без громадянства. Правовий статус біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. Правовий статус закордонних українців та іммігрантів в Україні. Право притулку
На території України поряд із її громадянами проживають іноземці, до яких національне законодавство відносить громадян іноземних держав, а також осіб без громадянства, які не належать до громадян будь-якої держави.
Поняття «іноземці» в широкому значенні є складним, оскільки охоплює всіх громадян іноземних держав, осіб без громадянства, біженців, закордонних українців та іммігрантів в Україні, що постійно чи тимчасово проживають чи знаходяться на території України. Безумовно, родовою ознакою, яка їх об’єднує, є те, що вони прибули з інших земель - територій інших держав, проте при цьому вони є різними за своїм конституційно -правовим статусом і правовими режимами їх перебування в Україні, які обумовлюються різноманітними інтересами їх перебування на території України та правовими можливостями їх задоволенняПоняття особи іноземця та особи без громадянства можна розглядати у двох аспектах - соціальному та правовому. У статті 26 Конституції України через вживається словосполучення «іноземці та особи без громадянства», тобто ці поняття розмежовуються. Біженці, закордонні українці та іммігранти в Україні можуть перебувати на території нашої держави лише як громадяни іноземних держав або особи без громадянства, а їх правовий статус залежить від того, до якої категорії вони належать
Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства встановлюється внутрішнім законодавством держави з урахуванням вимог, передбачених нормами міжнародного права. Правовий статус цих осіб визначається Конституцією України, законами України, а також міжнародними договорами України. У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.
1) Загальній декларації прав людини 1946 p.;
2) Міжнародному пакті про громадянські й політичні права;
3) Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права 1966р.;
4) Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі в Гельсінкі 1975 р.;
5) Конвенції про правовий статус біженців від 28 липня 1951 p.;
6) Конвенція про скорочення безгромадянства;
7) Конвенції про правовий статус осіб без громадянства від 28 вересня 1954 p.;
8) Конституція України;
9) Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
10) «Про імміграцію»;
11) «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»;
12) «Про прикордонний контроль»;
13) «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Конституційно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства передбачає:
Правові статуси іноземних громадян та осіб без громадянства є самостійними категоріями, тому структуру конституційно-правового статусу іноземців та осіб без громадянства складають окремі самостійні взаємопов’язані статуси:
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.
Апатриди — особи без громадянства, тобто особи, що не мають громадянства будь-якої держави, їхнє правове становище визначається законодавством держави перебування і, за деякими винятками, прирівнюється до правового статусу власних громадян. Ці особи (ОБГ) становлять суттєву частину мешканців Україні, які постійно проживають у країні, проте не мають можливості отримати громадянство України. Відповідно до статті 1 «Конвенції про статус апатридів» такий статус не поширюється на біженців.
7 травня 2021 року розпочався прийом заяв про визнання особою без громадянства.
Основна причина «безгромадянства» - особа втрачає громадянство в одній державі внаслідок неприйняття рішення про прийняття в громадянство, але не має нагоду набути громадянство в іншій державі. Те ж саме може відбутися, коли, особа виходить з громадянства за власною ініціативою, оскільки це ще не гарантує автоматичне отримання громадянства іншої держави. Таке правове положення може виникнути у жінки при вступі у шлюб з іноземцем, якщо закон передбачає втрату колишнього громадянства.
Людина може стати апатридом у наступних випадках:
А.
Грабильніков виділяє три види режиму іноземних громадян та осіб без громадянства:1) національний режим означає зрівнювання іноземців у тих чи інших правах із власними громадянами. Він має абсолютний характер, тому що поширюється на всіх законослухняних іноземців, які перебувають в Україні, незалежно від того, чи є аналогічні права в громадян України у відповідних країнах. Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права й свободи людини та громадянина можуть бути обмежені у випадках, передбачених законодавством України.
2) режим найбільшого сприяння - надання іноземцям у певній сфері таких прав і встановлення таких обов’язків, які передбачені для громадян будь-якої третьої держави, що знаходяться на території цієї держави в найбільш вигідному правовому стані.
Такий вид режиму
найчастіше встановлюється на основі взаємності;
3) спеціальний режим означає надання іноземцям у
тій чи іншій сфері певних прав і встановлення певних обов’язків, які відрізняються від тих, що передбачені в цій сфері для власних громадян відповідної держави. Він означає допущення деяких переваг у будь-якій сфері діяльності стосовно іноземних громадян окремих держав. Наприклад, двосторонні угоди стосуються умов в’їзду в країну, освіти, соціальної політики тощо. Спеціальний режим встановлюється для осіб дипломатичних і консульських представництв, наділених відповідним імунітетом.
Подвійне громадянство (біпатризм, полігромадянство) — перебування особи одночасно в громадянстві двох і більше держав. Цей стан виникає у разі колізії при застосуванні законів про набуття громадянства.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Порядок визнання особи без громадянства
Відповідно до статті 6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» заява про визнання особою без громадянства подається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), повнолітньою дієздатною особою.
16 квітня 2021 набрала чинності Постанова КМУ N 317 від 24.03.2021 «Деякі питання визнання особою без громадянства», яка затвердила зразок заяви про визнання особою без громадянства, порядок розгляду таких заяв, зразок довідки заявника.
Заява про визнання особою без громадянства формується українською мовою співробітниками ДМС на підставі документів, поданих заявником.
Відомості про дитину наводяться в заяві одного з її законних представників. Заява про визнання дитини, розлученої із сім’єю, особою без громадянства подається одним з її законних представників. Заява про визнання недієздатної особи особою без громадянства подається її законним представником, про що уповноважена особа ДМС України робить на заяві відповідний напис.
Якщо особа не може власноручно скласти заяву про визнання особою без громадянства у зв’язку з неписьменністю або фізичними вадами, заява на її прохання складається уповноваженою особою ДМС України про що на заяві робиться відповідний напис.
Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в’їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві.
У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.
Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зобов’язана співпрацювати з ДМС України з’являтися на співбесіди, надавати докази для визнання її особою без громадянства.
Особі, яка подає заяву про визнання особою без громадянства та не володіє українською мовою ДМС України безоплатно забезпечує перекладача з мови, якою володіє така особа, а також письмовий переклад її документів.
Особа під час подання заяви про визнання особою без громадянства надає свої біометричні дані для їх фіксації.
У разі відсутності у заявника документів з фото, за його письмовою згодою, ДМСУ проводитиме опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), з метою підтвердження фактів, викладених в заяві, та/або впізнаня заявника за фотокарткою.
Документи, які подаються:
свідоцтво про народження та його переклад на українську мову
(переклад завіряється нотаріально);
довідка з консульства про неприналежність до громадянства країни походження;
копій паспортів трьох свідків (деякі підрозділи ДМС проводять інтерв’ю з ними в той же день).
Інформація про особу без громадянства, якій видана посвідка на постійне чи тимчасове проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, вноситься до Єдиного державного демографічного реєстру.
Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства
уповноваженою особою ДМС приймаєтьсяу разі, коли:
1) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави;
2) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, свідомо подала недійсні (крім документів, що стали недійсними у зв’язку із закінченням строку їх дії), підроблені документи або повідомила про себе неправдиві відомості щодо обставин, які впливають на визначення її статусу;
3) особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства, як це визначено міжнародними актами, розробленими з метою недопущення таких злочинів, або скоїла тяжкий злочин неполітичного характеру поза межами держави проживання до того, як вона була допущена у цю державу, або є винною у вчиненні діянь, що суперечать цілям і принципам ООН.
Рішення про відмову у визнанні особою без громадянства може бути оскаржено особою, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, або її законним представником до адміністративного суду протягом 20 робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову у визнанні особою без громадянства.
Правовий статус біженців та осіб, які потребують додаткового або
тимчасового захисту.
Особи, що визнані біженцями, вважаються такими, що
перебувають на території України постійно з моменту визнання їх біженцями.
Відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захист» Україна надає захист
іноземним громадянам і особам без громадянства, які його шукають на її території, шляхом:
Біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Біженці, не припиняючи свого громадянства, втрачають зв’язок з країною походження або з країною громадянської належності. На останніх розповсюджуються принцип «невислання», який прописаний у багатьох міжнародних нормативно-правових актах та передбачає, що на відміну від іноземців, біженці не можуть бути депортовані в країну походження, оскільки там їхньому життю та здоров’ю загрожує небезпека, існують обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування. Адже з порушенням принцип «невислання» втрачається сенс самого права притулку
Особа, яка потребує додаткового захисту - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року, Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», але потребує захисту. Така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного
конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених
побоювань
Особи, які
потребують тимчасового захисту - іноземці та особи без громадянства, які масово вимушені шукати захисту в
Україні внаслідок зовнішньої агресії, іноземної окупації, громадянської війни, зіткнень на етнічній основі, природних чи техногенних катастроф або інших подій, що порушують громадський порядок у певній частині або на всій території країни походження.
Особа, яка має намір звернутися за захистом в Україні (далі: заявник), повинна протягом п’яти робочих днів з дня легального перетину
державного кордону звернутися до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява подається заявником або його законним представником особисто за місцем тимчасового перебування заявника (стаття 5 Закону).
За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Державна міграційна служба України приймає рішення:
• про визнання біженцем;
• про визнання особою, яка потребує додаткового захисту;
• про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Таке рішення приймається протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку від територіального органу Державної міграційної служби України.
У разі якщо Державна міграційна служба України прийняла рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, заявнику протягом 7 робочих днів з дня його отримання територіальним органом надсилається або видається письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Протягом 15 робочих днів з дня прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Державна міграційна служба України оформлює та видає кожній особі, яка досягла 16-річного віку (як виняток 14-річного віку для реалізації права на освіту, медичну допомогу тощо), посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту строком на 5 років.
Цікаво! Детально див. Представництво Агентства ООН у справах біженців в Україні: https://www.unhcr.org/ua/resources
Правовий статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Іноземець або особа без громадянства визнаються біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, та вважаються такими, які постійно проживають в Україні з моменту прийняття рішення про визнання їх біженцями або які безстроково на законних підставах перебувають на території України.
Протягом 15 робочих днів з дня прийняття рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, Державна міграційна служба України оформлює та видає кожній особі, яка досягла 16-річного віку (як виняток 14-річного віку для реалізації права на освіту, медичну допомогу тощо) посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту строком на 5 років.
Правовий статус особи, яка звернулася за захистом в Україні:
| Права особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту | Обов’язки особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту |
| 1. тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу в порядку, встановленому законодавством України; 2. проживання у родичів, у готелі, піднаймання житлового приміщення або користування житлом, наданим у пункті тимчасового розміщення біженців; | 1. подати органу міграційної служби, відомості, необхідні для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; 2. відбути до визначеного місця тимчасового проживання у разі одержання направлення органу міграційної служби; |
| 3. безоплатну правову допомогу в установленому порядку; 4. конфіденційне листування з УВКБ ООН та право на відвідання співробітниками УВКБ ООН; 5. інші права, передбачені Конституцією та законами України для іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України. | 3. проходити медичне обстеження на вимогу органу міграційної служби; 4. з'являтися до органу міграційної служби у визначений ним строк; 5. повідомляти органу міграційної служби, про свої поїздки за межі адміністративно-територіальної одиниці України, на території якої вона проживає (стаття 13 Закону). |
| Особи, яких визнано біженцями в Україні, вважаються такими, які постійно проживають в Україні, з дня прийняття рішення про визнання їх біженцями, а особи, яким надано додатковий захист - такими, які безстроково на законних підставах перебувають на території України. | |
| Права біженців та осіб, які потребують додаткового захисту | Обов’язки біженців та осіб, які потребують додаткового захисту |
| 1. Мають рівні з громадянами України права на: « пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом; « працю; « провадження підприємницької діяльності, не забороненої законом; « охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування; « відпочинок; « освіту; « свободу світогляду і віросповідання; « направлення індивідуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, | 1. повідомляти протягом десяти робочих днів орган міграційної служби, про зміну прізвища, складу сім'ї, сімейного стану, місця проживання, набуття громадянства України або іншої держави, надання притулку або дозволу на постійне проживання в іншій державі; 2. знятися з обліку і стати на облік територіального органу міграційної служби, за новим місцем проживання у разі зміни місця проживання і переїзду до адміністративно- територіальної одиниці України, на яку поширюється повноваження іншого територіального органу міграційної служби; 3. проходити щорічну перереєстрацію у строки, встановлені органом міграційної служби, за місцем проживання. Порядок перереєстрації біженців або осіб, які |
| посадових і службових осіб цих | потребують додаткового захисту, |
| органів; | встановлюється Державною |
| « володіння, користування і | міграційною службою України |
| розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; « оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; « звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; « безоплатну правову допомогу в установленому порядку. 2. мають рівні з громадянами України права у шлюбних та сімейних відносинах 3. мають право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у місці проживання (стаття 15 Закону). | (стаття 16 Закону). |
.⅛-⅛-⅛-⅛-⅜-⅛-j⅛-⅛-⅛-⅛-⅛.⅛-⅛-⅛-⅛-⅛-⅛-⅝.
Правовий статус закордонних українців та іммігрантів в Україні.
- Конституція України
- - Закон України «Про закордонних українців»
- - Постанова Кабінету Міністрів
України від 17 листопада 2004 року № 1531 «Про затвердження Порядку
оформлення і видачі посвідчення
закордонного українця»
- - Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 року № 1024 «Про утворення Національної комісії з питань закордонних українців»
Правове регулювання статусу закордонних українців здійснюється Законом України «Про закордонних українців», відповідно до статті 1 якого, закордонний українець - це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України.
Статтею 3 Закону України «Про закордонних українців» встановлено вичерпний перелік умов для надання статусу закордонного українця. До них належать:
Українське етнічне походження - це належність особи або її предків до української нації та визнання нею України батьківщиною свого етнічного походження.
Рішення про надання, відмову або припинення статусу закордонного українця приймає Національна комісія з питань закордонних українців, яка створюється при Кабінеті Міністрів України. У разі позитивного рішення щодо надання статусу закордонного українця Національна комісія видає особі посвідчення встановленого зразка.
Посвідчення закордонного українця є документом, що засвідчує цей статус, але не замінює паспорт. Посвідчення закордонного українця видається на 10 років з подальшою його перереєстрацією.
Закордонний українець, який перебуває в Україні на законних підставах, користується такими самими правами і свободами, а також несе такі самі обов'язки, як і громадянин України, за винятками, встановленими Конституцією, законами України чи міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про закордонних українців», іноземці та особи без громадянства, які мають українське етнічне походження або походження з України, досягли 16-ти річного віку та не є громадянами України мають право отримати статус закордонного українця та посвідчення закордонного українця.
Особа, яка виявила бажання набути статусу закордонного українця, подає письмову заяву МЗС або представництву МЗС на території України, за кордоном - закордонній дипломатичній установі України.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про закордонних українців» до заяви про надання статусу закордонного українця додаються:
1) паспортний документ або документ, що його замінює;
2) копії документів, які засвідчують українське етнічне походження або походження з України (свідоцтво або інші документи про народження особи або її родичів, документи, що підтверджують факт проживання особи на території України, та у разі потреби інші документи);
3) дві кольорові фотокартки розміром 30 х 40 міліметрів;
4) квитанція про оплату заявником послуг, пов'язаних з оформленням і видачею посвідчення.
Наявність статусу закордонного українця надає такі переваги:
Контрольні запитання:
1. Охарактеризуйте правовий статус людини і громадянина як інститут конституційного права
2. Визначте поняття правового статусу.
3. Проаналізуйте види правового статусу.
4. Назвіть принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні.
5. Дайте загальну характеристику поняттю громадянства України та його нормативно-правовому закріплення.
6. Проаналізуйте принципи громадянства.
7. Визначте підстави та умови набуття громадянства України.
8. Охарактеризуйте правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
9. Проаналізуйте правовий статус біженців.
10. В чому полягає перевагу статусу «закордонний українець»?
Теми для рефератів, повідомлень та презентацій:
1. Поняття громадянства: історія та сучасність.
2. Правове регулювання пттань громадянства у світовій практиці.
Теми для есе:
1. «Народ повинен захищати закон як свій оплот, як свій оберігаючий мур» (Геракліт).
2. «Суверенітет народу не безмежний: він обмежений тими рамками, які йому ставлять справедливість і права індивіда» (Б. Констан).
Еще по теме Правовий статус іноземців і осіб без громадянства. Правовий статус біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. Правовий статус закордонних українців та іммігрантів в Україні. Право притулку:
- 3. Конституційно-правовий статус іноземців і біженців в Україні
- Міжнародне право:6. Правовий статус біженців і переміщених осіб
- § 3. Правовий статус представників та інших осіб, які здійснюють представницькі функції у господарському процесі
- § 4. Види та правовий статус осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення
- Адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації, які впливають на захист прав і законних інтересів нотаріусів в Україні
- § 2. Адміністративно-правовий статус громадян та інших фізичних осіб
- Стаття 577. Особливості правового статусу осіб, які навчаються у спеціалізованому вищому навчальному закладі органів доходів і зборів.
- Правовий статус осіб, засуджених до покарання у виді громадських робіт
- 19. Элементы правового статуса населения. Изменение в правовом статусе физических лиц.
- §5. ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНОЗЕМЦІВ в УКРАЇНІ
- 1.Конституционно-правовой статус личности и гражданина как основа всех отраслевых, особенных и специальных правовых статусов граждан
- Громадянство України як елемент правового статусу
- 42.Правовой статус образовательных учреждений и их система. Организационно-правовой статус высшего учебного заведения и управления им по типовому положению о вузе от 14.02.2008 г.
- 1.3. Процесуальний статус осіб, які беруть участь у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення
- if( !cssCompatible ) { document.write(" Розділ 25 ОСОБА, ДЕРЖАВА І ПРАВО 25.1. Поняття і принципи правового статусу особи Для того щоб докладніше охарактеризувати місце і роль людини в суспільстві, її зв'язки з державою, необхідно проаналізувати її юридичний статус, що складається з системи прав, свобод і обов'язків, закріплених законом. Таке поєднання і взаємообумовленість основних елементів правового статусу є невипадковим, оскільки будь-якому суб'єктивному праву відп
- §11. Правовий статус товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю
- Забезпечення правового захисту осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності