Основи правового статусу засуджених

Основи правового статусу засуджених — це найбільш загальні та фундаментальні положення, на яких базується інститут правового положення засудженої особи в Україні. Отже, закон визначає підвали­ни статусу засудженої особи, властиві всім покаранням.

Основи правового статусу засуджених законодавець визначає за допомогою положень про те, що держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Тут законодавець окреслює зміст правового статусу засудженого, а також обов’язок держави піклуватися про особу під час відбування нею кримінального покарання.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визна­чених КВК, законами України і встановлених вироком суду.

Наведене положення є дуже важливим, оскільки формулює фун­даментальний принцип, відповідно до якого засуджена особа повин­на бути позбавлена лише тих благ та зазнати лише тих обмежень, які безпосередньо випливають з обсягу конкретного кримінального по­карання та зумовлені фактом засудження особи. З точки зору кримі­нально-виконавчого права це означає, що особа, яка, наприклад, позбавлена волі, повинна бути обмежена лише в тих правах, які без­посередньо випливають з права на свободу пересування, вибору виду та місця діяльності, розпорядження власним часом тощо.

Законодавець згадує і про статус засуджених іноземців і осіб без громадянства. Правовий статус цих осіб визначається закона­ми України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Зокрема, йдеться перш за все про Закон України «Про правовий статус інозем­ців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. № 3773, яким визначе­но правове положення іноземців. Але більшої деталізації спілкування іноземців з представниками консульських установ цей нормативний акт не містить.

Кримінально-виконавчий кодекс України забороняє дискримі­націю засуджених за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального по­ходження, майнового стану, місця проживання, за мовними або ін­шими ознаками.

3.