§ 2. Загальнонаукові методи пізнання держави і права

Діалектичний метод.

До основних загальнонаукових методів пізнання держави і права відноситься діалектичний, який полягає в дослідженні теорії держави і права крізь призму трьох законів діалектики:

Перехід кількісних змін у якісні.

Закон єдності і боротьби протилежностей. В теорії держави і права існує явище єдності прав і обов'язків, тобто нема прав без обов'язків й обов'язків без прав. Вказана теза означає, що якщо у будь-кого є певне право, то є хтось, хто це право забезпечить. Наприклад, згідно із ст. 27 Конституції України “Кожна людина має невід'ємне право на життя”. В той же час є хтось (у даному випадку це - держава), хто зобов'язаний це життя захищати. Саме на цьому прикладі виявляється єдність прав (право на життя) і обов'язків (обов'язок держави захищати це життя). Водночас

право і обов’язок є протилежностями. Домінування прав над обов’язками може врешті-решт призвести до анархії, а абсолютна перевага обов’язків тягне за собою небезпеку тоталітаризму. Боротьба між правами та обов’язками є основою для побудови справедливого, збалансованого суспільства і демократичної держави;

Закон подвійного заперечення. В українській державності є елементи минулої і зародки нової державності. Особливості переходу України від тоталітарного режиму до демократичного зумовили і становлення специфічного «змішаного» державного режиму. Деякі державознавці вважають, що в умовах сучасної України з'єдналися парламентська республіка, президентське правління і радянська влада. До залишків останньої слід віднести такі специфічні риси політико-правової свідомості значної частини адміністративних кадрів, політиків і рядових громадян, як впевненість у власній непогрішності, нетерпимість до політичного інакомислення, етатизм, егалітаризм, догматизм, імітація елітою бурхливої діяльності, примітивізація політико-правової культури.

Загальнологічні методи.

Серед загальнологічних методів найбільш поширеними є: аналіз, синтез, індукція і дедукція, аналогія тощо.

Дедукція - метод сходження від загального до конкретного. Рух від загальних понять (наприклад, форма держави) до самих конкретних (Великобританія). Ми розбираємо це поняття таким чином: форма держави (найзагальніше поняття) форма правління (загальне поняття) монархія (менш загальне поняття) обмежена монархія (більш конкретне поняття) парламентарна монархія (конкретне поняття) Великобританія (найконкретніше поняття).

Індукція - метод сходження від конкретного до загального. Наприклад, з’ясування загальних ознак адміністративного, кримінального, цивільно-правового і

дисциплінарного правопорушення дозволяє

вивести

загальне

поняття

правопорушення;

Аналіз - дозволяє подумки “розкласти” явище на складові частини і визначити характер взаємозв’язку між ними. Так, державу можна уявити у якості єдності території, населення та публічної влади. Якщо ж просуватися дальше, то можна виділити всередині держави її органи, функції, принципи формування і функціонування.

Синтез - об’єднання елементів та властивостей у єдине ціле. Так, на основі розрізнених формальних ознак права (нормативність, формальна визначеність, загальнообов’язковість тощо) складається загальне уявлення про право.

Системно-структурні методи.

Системний підхід, розглядає державно-правову сферу як систему, тобто дещо ціле, яке складається із взаємозв’язаних елементів. Звертається увага на характер зв’язків з зовнішнім середовищем. Реагуючи на зовнішні та внутрішні імпульси, держава і право розвивається.

Системний підхід опирається на теорію систем, яка, у свою чергу, опирається на певний понятійний апарат. До основних понять теорії систем відносяться: система, елемент, склад, структура, функції, функціонування, мета.

Система - об’єкт, функціонування якого, необхідне і достатнє для досягнення відповідної мети, забезпечується (в умовах певного середовища) сукупністю елементів, що складають цю систему і знаходяться у доцільних відносинах одне з одним.

Елемент - внутрішня вихідна одиниця, функціональна частина системи, власний устрій якої не розглядається, хоча і враховуються її властивості, необхідні для побудови і функціонування системи.

Склад - повна (тобто необхідна і достатня) сукупність елементів системи, що узята поза її структурою, себто певний набір елементів.

Структура - відносини між елементами системи, необхідні і достатні для того, щоб система досягла мети.

Функції - способи досягнення мети, що засновані на доцільних властивостях системи.

Функціонування - процес реалізації доцільних властивостей системи, що забезпечують їй досягнення мети.

Мета - це те, чого система повинна досягнути на основі свого функціонування.

Системний підхід має два аспекти: пізнавальний (описовий) та конструктивний (використовується при утворенні систем). У першому випадку зовнішні прояви системи (її доцільні властивості, а також функції як способи досягнення мети) пояснюються через її внутрішній устрій - склад і структуру. У другому ж випадку процес йде поетапно: проблемна ситуація - мета - функція - скчад і структура - зовнішні умови. Так, в умовах правотворчої діяльності на перше місце виходить саме конструктивний аспект, але при дослідженні ж правовідносин як “готової” конструкції, починати слід саме із складу й структури.

Крім того, системний підхід включає у себе структурно-функціональний метод, який виходить з того, що державно-правові явища мають структуру, складаються з елементів, кожен з яких виконує певну функцію, а всі разом вони забезпечують життєдіяльність системи в цілому. Якщо який-небудь елемент не виконує своїх функцій, то система не працює.

Системно-функціональний підхід розглядає окремі сфери суспільного життя та суспільство в цілому як взаємозалежні елементи, кожен з яких діє як функція цілого.

Питання для самоконтролю:

10. Що таке мета?

11. З чого виходить структурно-функціональний метод?

12. Які існують закони діалектики?