Влада, публічна влада, політична влада

Влада - здатність (властивість) індивіда або колективу індивідів впливати на свободу, поведінку і діяльність людини чи людей у власних інтересах чи інтересах інших осіб за допомогою тих чи інших прийомів і засобів.

Влада, насамперед, - це суб’єктно-об’єктні відносини або двостороння взаємодія суб’єкта і об’єкта, які разом утворюють систему владовідносин. Компонентами влади є її суб’єкт, об’єкт, засоби (ресурси) і процес, що при­водить до руху всі її елементи (механізм і засоби взаємодії суб’єкта й об’єкта). Об’єкт влади - пасивна сторона владних відносин (пасивний суб’єкт), яка підкоряється волі владного суб’єкта. Суб’єкт влади - активна сторона владних відносин (активний суб’єкт), дії якої спрямовані на об’єкт цих відносин для вчинення або невчинення тих чи інших дій. Владні відносини (як методи здійснення влади) - визначені прийоми, способи, засоби, через які нав’язується воля носія влади підлеглим.

1) зовнішнім (атрибутивно-субстанційним чи директивним) - це принцип порядку, котрий віддаляє правителя від підданих і наказує, яким чином бі­льшість має підкорюватися командній меншості; 2) внутрішнім (реляцій- ним чи функціональним або комунікативним - принцип дії самої влади, на яку очікує суспільство. Реалізація влади (або механізм) передбачає: 1) наявність у суб’єкта волі до влади, бажання володарювати і готовність ^[72] брати на себе відповідальність; 2) компетентність - знання суті справи; 3) знання об’єкта; 4) авторитет.

Публічна влада - відокремлена від суспільства група осіб, яка вико­нує управлінські справи на основі легітимно встановлених повноважень. Ознаки публічної влади: 1) становить систему повноважень; 2) реалізується спеціально вповноваженими особами; 3) легітимність виступає її умовою. Першими формами публічної організації влади вважаються: вождівства, дес­потії, імперії, поліси. Публічна влада здійснюється особливими групами людей, які професійно на постійній основі управляють і становлять апарат влади. Волю апарат влади виражає через нормативно-правові акти, як пи­сьмові, так і усні. Апарат влади діє за рахунок податків, які сплачує в обов’язковому порядку все населення, підпорядковане владі.

Еволюція публічних владовідносин втілилася у дві моделі організації: 1) публічні владовідносини з прямим управлінням (або безособова система організації влади); 2) владовідносини з непрямим управлінням (або персо­ніфікована система організації влади). Пряме управління реалізувалось у полісах під впливом усвідомлення необхідності відокремлення публічних інтересів від приватних, що спонукало до формування системи безособової влади. Непряме управління реалізувалось у вождівствах й імперіях під впливом переважно територіального фактора.

Політична влада - влада окремих соціальних груп, індивідів, здат­них нав'язувати свою волю суспільству. Ознаки політичної влади: 1) частина політики як ознаки асиметричного суспільства, що передбачає різність політично орієнтованих суспільних груп населення; 2) самостійна сфера публічних владних відносин, яка характеризується наявністю різ­них поглядів на зміст і форми виконуваних публічною владою функцій і завдань; 3) впливає на формування правил легальності й легітимності пуб­лічної влади. Політика ^[73] - публічна діяльність людей, що ґрунтується на вмінні домовлятися про спільні дії та погляди у процесі спілкування. Спільні дії характеризуються, насамперед, зіткненням різних інтересів, а тому ви­являють можливість впливу і взаємовпливу між людьми з приводу нагаль­них проблем. Отже, спільні дії формують основи суспільної політики, яка вирізняється відкритим спілкуванням, у ході котрого узгоджуються гру­пові та суспільні інтереси. Основу політики (політичної влади) як частини публічної сфери суспільства визначають переважно горизонтальні, а не вертикальні, як для публічної влади, зв’язки. Горизонтальні зв’язки, що становлять зміст політичної влади, обумовлені відкритістю їх учасників, їх готовністю до дискусії та конкуренції, викликані необхідністю донести до суспільства той чи інший інтерес як правильний. Горизонтальні зв’язки: 1) дозволяють відрізнити політику від інтриги; 2) передбачають, що будь-хто може стати суб’єктом політики; 3) передбачають, що будь- що може стати предметом політики.

Політична влада двоаспектна: 1) комунікативна; 2) адміністративна. Комунікативний аспект вичерпується об’єктивною необхідністю погоджу­вати суспільні дії з огляду на територіальну єдність, а адміністративний - легітимністю публічної влади, яка досягається функціонуванням політич­ної системи суспільства. Мета політики, політичної влади, політичної сис­теми суспільства - внутрішня самоорганізація і зняття соціальної напруги в суспільстві, збереження його цілісності. Легітимність політичної влади передбачає впорядкування сфери політики з огляду на реалізацію можливо­стей членів суспільства займатися політикою, отже, дотримуватися правил політичного життя. Саме з політичною владою пов’язані витоки держави.

3.3.