§ 1. Теорія держави і права в системі наук

Система наук.

Теорія держави і права існує і розвивається як один з найважливіших компонентів складної та цілісної системи наук.

Цілісність і єдність духовного і матеріального світу обумовило єдність усіх наук.

пояснити тим, що саме на стику різних наук проводяться плідні дослідження як фундаментального, так і прикладного характеру.

Система наук.

Таблиця 2.1.

Особливо тісний взаємозв'язок існує між соціальними науками, які в тій чи іншій мірі стикаються з питанням про державу і право, їхню роль і місце в житті суспільства.

Теорія держави і права входить до системи юридичних наук.

Саме ж система юридичних наук складається з чотирьох блоків: історико- теоретичні, галузеві та спеціальні юридичні науки, міжнародне право.

Теорія держави і права і філософія. Предметом філософії є загальне, тобто все те, що стосується всіх об’єктів, явищ, предметів, процесів навколишнього світу. Філософія вивчає найзагальніші закономірності розвитку природи, суспільства та мислення. На відміну від філософії, теорія держави і права досліджує лише закономірності розвитку суспільства в умовах його державно-правових форм

існування. Вирішуючи свої власні питання, теорія держави і права опирається на висновки філософії, суттєво вичерпуючи з неї свої власні ідеї. Філософські уявлення (наприклад, про те, яким повинно бути ідеальне суспільство) значною мірою визначають висновки державознавців та правознавців про конкретні державно- правові явища, про державу і право в цілому.

Слід також мати на увазі, що протягом тривалого часу в філософії існує одне з основних питань: що є первинним: матерія чи свідомість? Прихильники первинності матерії називаються матеріалістами, а свідомості - ідеалістами. Методологічним фундаментом матеріалістів є діалектика, а ідеалістів - метафізика. Між цими методологіями також ведеться боротьба. Вітчизняній теорії держави і права властива орієнтація на матеріалістичний підхід, згідно з яким сутнісні, глибинні боки держави і права визначені, врешті решт, економікою, наявними формами власності.

У зв'язку з цим до основних методів пізнання відноситься діалектичний, який полягає в дослідженні науки крізь призму трьох законів діалектики:

Перехід кількісних змін у якісні. Так, наприклад, збільшення атомів ртуті може призвести до появи золота;

Закон єдності і боротьби протилежностей. Існують дві протилежності - Добро і Зло. Між ними точиться запекла боротьба. Якщо перемагає Зло і Добро зникає, то і Зло втрачає свої якості, адже вони проявляються лише за умови наявності Добра.

Закон подвійного заперечення. Дитина народжується (друге заперечення) після зачаття (першого заперечення).

Крім того, теорія держави і права опирається на синергетику (від грецьк. “синергетикос” - спільний, узгоджено діючий) - науку про самовільні, випадкові процеси, що самі собою організуються. Вона, як правило, використовує апарат фізичних та математичних методів дослідження.

Коли синергетика вперше почала використовуватися при дослідженні соціальних та природних явищ, під нею розуміли виключно сферу наукових досліджень, метою яких було виявлення загальних закономірностей в процесах утворення, сталості та ліквідації упорядкованих часових та просторових структур в складних (не рівноважних) системах різної природи: соціальних, фізичних, біологічних тощо. Тут “спільна, узгоджена дія” може бути як наслідком самоорганізації (в результаті розвитку власних нестійких елементів системи), так і наслідком вимушеної організації за рахунок зовнішнього впливу.

На сьогодні ж зрозумілим є той факт, що і в останньому випадку досліджується саме процес самоорганізації (наприклад, “Самоорганізація соціальних, економічних та історичних процесів”), адже будь-яку вимушену зовнішніми чинниками організацію можна описати в рамках синергетики (тобто з точки зору самоорганізації), якщо розглядати зовнішні чинники як частину нової, більш повної системи.

Обґрунтуванням необхідності синергетичних досліджень є той факт, що кооперація багатьох підсистем будь-якої системи підкоряється єдиним принципам незалежно від природи підсистем. Пізнання цих принципів дозволяє по-новому підійти і до проблеми раціонального управління розвитком складних систем (у тому числі держави).

Таким чином, синергетика дозволяє краще зрозуміти різні процеси самоуправління та управління державними справами (особливо при розвитку демократичних засад в місцевому самоврядуванні та в структурах виконавчої

влади). Нові дані про конструктивну роль випадку в суспільному розвитку суттєво пояснює суб’єктивний чинник у державно-правовому житті суспільства. Саме це дозволяє враховувати, поряд з закономірними причинними зв’язками, випадкові та вірогідні зв’язки.

Однак між діалектикою та синергетикою існують протиріччя. Це можна побачити на таблиці 2.2.

Співставлення діалектики і синергетики.

Таблиця 2.2.

Як нам вважається, деякі поняття слід пояснити.

Коеволюція - термін, що означає розуміння розвитку як зростання розмірності, взаємозв’язку різних засад, зокрема - цілей людини та внутрішніх гармоній природи, замість колишніх установок на її “підкорення” та завоювання.

Редукціонізм - спрощене трактування тих чи інших явищ та процесів, пов’язаних із зведенням вищих форм до нижчих (наприклад, духовних чинників - до економічних, технологічних чи біологічних).

Приклад 2.1.

Роль синергетики у праві.

Недоліком попереднього етапу економічного розвитку... є: надмірна регламентація, дріб’язкова опіка органів управління над підприємствами та організаціями, гіпертрофована відомча нормотворчість. Вони могли розвинутись на основі кібернетичних уявлень про управління. Свого часу останні, безумовно, зіграли позитивну роль, у тому числі і в сфері права, зокрема - уявлення про правове регулювання як про специфічну форму зворотного зв’язку, про можливість застосування у правовій сфері окремих кібернетичних законів, наприклад, „кібернетичної різноманітності”, дозволили сформувати теоретико-прикладні положення, спрямовані на підвищення якості радянської правової системи, на використання кількісних підходів до вивчення ефективності правових норм тощо (60-70-і рр..). Вони лягли в основу положень про пріоритет централізації в управлінні народним господарством.

Проте час довів методологічну недостатність та однобічність цих уявлень. Вони мало що дали, наприклад, при дослідженні ефективності правових норм. Одна з причин, на нашу думку, полягає у тому, що кібернетичні закономірності відображають, в основному одну сторону управлінських процесів - управління з єдиного центру за заданими параметрами. А в практиці правового регулювання на кібернетичні закономірності весь час впливають інші, у тому числі, синергетичні, що в ряді

випадків спотворюють непередбаченим чином заздалегідь задані соціально- правові параметри господарського життя. Один з найяскравіших прикладів цього: було підвищено районний коефіцієнт до заробітку у північних районах Сибіру (передбачалося, що поточність кадрів викликана недостатнім рівнем зарплатні). Однак на практиці після підвищення заробітку середній термін перебування працівників на Півночі скоротився. Виявляється, більшість приїжджала на Північ з метою накопичити певну суму грошей (для купівлі будинку, автомобіля тощо), нова оплата допомогла зробити це швидше...

І такі приклади нестійких соціальних систем, що організуються самі собою, проте ухиляються від заданих параметрів управління, можна продовжити. Зокрема, цим характеризуються процеси урбанізації. Так, передбачалося, що Тинда буде рядовою станцією БАМу з населенням до 19 тис. Осіб. Але вже сьогодні там мешкає близько 60 тис., причому більше половини - в тимчасових, малопридатних для життя збірних будинках та вагончиках. Або ось. Постійно приймаються постанови, спрямовані на скорочення строків будівництва, підвищення якості об’єктів, на боротьбу з “незавершенкою”. Проте фактично кількість об’єктів, що одночасно будується, постійно перевищує їх раціональне число у 1,5-2 рази, строки їх спорудження набагато вище нормативних, плани вводу потужностей та об’єктів не виконуються. Прикладом системи, що організується сама собою, є і перерозподіл надлишків жилої площі, піднайму жилого приміщення тощо.

Чому у приведених та інших аналогічних ситуаціях не спрацьовує правовий регулятор? Чому у першому випадку посилилася нестійкість певної соціально-економічної структури - кадрового забезпечення сибірської Півночі, а в другому - випадкове відхилення привело урбаністичну структуру в інший, непередбачений стан? Чи нема чого загального у всіх цих достатньо різних за змістом випадках? Вважається, що на відміну від кібернетики саме синергетика методологічно правильно та найбільш повно відповість на поставлені запитання.

Джерело: Венгеров А.Б. Синергетика, юридическая наука и право// Советское государство и право. - 1986. - № 10. - С. 169-170.

Питання для самоконтролю:

1. Які групи наук існують?

2. Які існують закони діалектики?

3. Що таке синергетика?

4. Що таке коеволюція?

5. Що таке редукціонізм?