§ 1. Теорія держави і права як наука

У Стародавньому Китаї існувало прокляття «Щоб вам жити в епоху перемін»[1]. На противагу цьому відомий російський поет Ф.І. Тютчев писав: «Блажен, хто прибув у цей світ в його хвилини рокові...»[2].

Наш час ознаменований і «роковими хвилинами» і «змінами». Сучасне українське суспільство знаходиться на крутому переламі свого існування. І не випадково сьогодні все більш зростає його потреба в грамотних юристах, що не тільки б змогли захистити права його членів, але і грамотно сформулювати закони щодо захисту суспільства.

Фахівці з кримінального права борються із злочинністю, фахівці цивільного права забезпечують правове функціонування підприємницької діяльності, а фахівці адміністративного права займаються державним управлінням. Однак
адміністративне, кримінальне, цивільне право - це галузі права. Вихідним матеріалом для них служить теорія права, що є складовою частиною фундаментальної науки теорія держави і права.

Значення теоретичних розробок досить велике. У 1975 році видатний американський соціолог Д. Белл написав книгу “Наступ постіндустріального суспільства”, де висловив точку зору на те, що в умовах постіндустріальної цивілізації, до якої зараз належать суспільства провідних країн світу, центральна роль належить теоретичним знанням[3]. Водночас, слід зазначити, що будь-яка теорія, тобто система суджень, ідей, понять, набуває статусу науки, якщо піднімається до виробітки достовірних і узагальнених об'єктивних знань про певні явища і процеси дійсності, що пропонують систему прийомів, способів (механізм) використання цих знань у суспільній практиці. Наука включає творчу діяльність вчених по отриманню всієї суми беззаперечних і наявних знань як результат наукового виробництва. Наука, на відміну від інших видів діяльності, забезпечує збільшення знань, відкриває нові обрії у певній сфері і цим стимулює будь-яку іншу діяльність.

Відмінність науки від буденного пізнання полягає у наступному:

1. Істинність - наука відображає істинні знання про об’єктивну реальність.

2. У тому, що її дослідження не зводяться до об’єкту буденного досвіду. Наприклад, наука вивчає поняття сутності права, без якого у повсякденному житті можна, у принципі, обійтися.

3. Об’єктивність - для науки характерно наявність специфічного апарату процедур і методів, що використовуються спеціалістами для здобуття і перевірки знань.

4. Систематичність означає, що наукове знання - це завжди систематизоване знання. Наука співвідносить всі свої наукові результати з існуючою системою аксіом, положень чи постулатів і лише після цього додає їх до загальної скарбниці наукових знань. При цьому попередні знання не знищуються, а лише переосмислюються та уточнюються.

5. Наукове знання завжди має загально значимий характер, оскільки апелює не стільки до унікальних можливостей видатних людей, скільки стає доступним для всіх, хто має відповідну підготовку. Однак це не означає, що наука не має власної спеціальної мови: термінів, понять, символів чи законів.

6. Про науку можна говорити лише тоді, коли процес здобуття нових знань та їх систематизації стає не лише засобом діяльності людей (як це було на початку історії людства), а однією з її самостійних цілей. При цьому наука є могутньою силою перетворення суспільства.

Таким чином можна зробити наступне визначення науки.

Наука - це система знань про світ та людину, закономірностях їхнього виникнення і розвитку, що здобуті за допомогою певних методів і характеризуються об’єктивністю, здатністю до розвитку та точністю.

Будь-яка наука містить у собі:

1. Предмет дослідження - ті властивості, зв’язки, відносини об’єктивної реальності, що включені у процес пізнання.

2. Методи науки - принципи пізнання, пізнавальні прийоми та способи, за допомогою яких досліджується предмет науки.

3. Категорії науки (мова науки) - поняття, в яких виражається зміст пізнаного.

4. Форми знання - закони, теорії, описи, в яких виражаються ідеї про об’єктивну реальність.

5. Функції науки - основні напрямки діяльності, що пов’язані з задоволенням актуальних потреб людини і завдяки яким наука стає погрібною у суспільстві.

Залежно від застосування результатів наукових результатів у практичній діяльності, всі науки можуть бути або прикладними, або фундаментальними. Прикладні науки використовують дані прикладного дослідження на практиці.

Спрямованість на дослідження глибинних і найбільш суттєвих зв’язків і відносин дозволяє вважати теорію держави і права фундаментальною наукою, що, на відміну від галузевих наук, знання яких мають більш прикладний характер, прагне пізнати стійкі глибинні зв'язки державно-правового життя, визначити його історичний рух. Вона має за мету отримання, відновлення і поглиблення узагальнених достовірних знань про державу і право. Унікальність теорії держави і права полягає в тому, що вона не обмежена в часі й у просторі, тобто для пізнання державно-правових явищ теорія держави і права може досліджувати державу і право будь-якої країни у будь-який історичний відрізок часу. Крім того, теорія держави і права не має просторових меж, тому що вивчає узагальнено країни усього світу, а часових - тому що держава і право розвиваються з часом, отже і теорія держави і права розвивається з часом. Все вищевикладене дозволяє зробити спробу дати визначення теорії держави і права.

Теорія держави і права - це загальнотеоретична, фундаментальна соціальна наука про закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави, права та правосвідомості взагалі, про типи права і держави, зокрема про їх загальнолюдську та класово-політичну сутність, зміст, форму, функції та долю.

Питання для самоконтролю:

1. Чому теорія держави і права не має просторових та часових меж?

2. В чому полягає відмінність науки від буденного знання?

3. Що таке наука?
4 . Що таке предмет дослідження?
5 . Що таке метод науки?
6. Що таке категорія науки?
7 . Що таке форма знання

8. Що таке функції науки?

9. Що таке прикладні науки?

10. Якою наукою є теорія держави і права з точки зору використання практичних результатів на практиці?

11. Що таке теорія держави і права?

<< | >>
Источник: Сухонос В.В.. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Навчальний посібник. Суми - 2005. 2005

Еще по теме § 1. Теорія держави і права як наука:

  1. § 1. Теорія права і держави в системі юридичних наук.
  2. Теорія держави і права як наука
  3. 1.1. Теорія держави і права як наука, її місце і роль в системі суспільних та юридичних наук
  4. 1.4. Функціональне призначення теорії держави і права
  5. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК НАУКА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
  6. 1.1. Предмет теорії держави і права
  7. 1.2. Теорія держави і права в системі суспільних наук
  8. 1.3. Роль і місце теорії держави і права в системі юридичних наук
  9. 1.4. Функції теорії держави і права
  10. 1.5. Теорія держави і права як навчальна дисципліна
  11. Розділ 2МЕТОДОЛОГІЯ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА2.1. Поняття і призначення методологіїОзнайомившись з предметом теорії держави і права, слід з'ясувати, за допомогою яких засобів, прийомів ця наука досягає своїх цілей, тобто які методи використовуються в науковому пізнанні явищ державно-правової дійсності. Теорія держави і права має не лише свій предмет, але й метод. Предмет теорії держави і права дає відповідь на запитання, яку галузь сус
  12. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ТА РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИОсновна література1. Венгеров А. Б. Теория государства и права. — М., 2000.2. Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копєйчикова. — К., 2000.3. Комаров С. А. Теория государства и права. — М., 1999.4. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій. — К.: Вентурі, 1996.5. Общая теория государства и права: Академический курс: В 2 т. / Под ред. М. Н. Марченко. — М., 1998.\ \
  13. 1. Визначення поняття права. Значення загального поняття права. Різні підходи до визначення поняття права.
  14. § 4. Місце теорії права і держави в системіінших наук
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -