Місце теорії держави та права в системі наук

Об’єктивний світ складається з численних і різноманітних явищ природи і суспільства, що розвиваються за своїми власними законами. Пізнання об’єк­тивного світу здійснюється насамперед за допомогою наукового знання.

У чому ж полягає відмінність суспільних і природничих наук? (схема 1.1.) Правознавство (система юридичних наук) — галузь спеціалізованих знань у сфері гуманітарних наук, на основі і в межах яких здійснюється теоретико-прикладне вивчення державної та правової дійсності. Всі науки, що входять до певного наукового комплексу, характеризуються спільністю об’єкта вивчення. Так, об’єкт науки — це сфера, на яку спрямовано науковий вплив та наукове пізнання. Юридичні науки, що в комплексі складають пра­вознавство (схема 1.2.), вивчають суспільні відносини, врегульовані правом (державним регулятором суспільних відносин). Об’єктом усього комплексу юридичних наук, тобто сферою, на яку спрямовано науковий вплив право­знавства, є ДЕРЖАВА та ПРАВО. Проте кожна окрема юридична наука кон­кретизує частину спільного об'єкта правознавства, обираючи в якості предме­та свого вивчення певний напрям державно-правової дійсності.

Предметом вивчення наук історико-теоретичного циклу (схема 1.3.) є найбільш загальні закономірності формування та функціонування державно-правових явищ, що розглядаються в динаміці історичного розвитку.

Теорія держави та права вивчає найбільш загальні закономірності ви­никнення, розвитку та функціонування державно-правових явищ.

Історія держави та права вивчає виникнення та функціонування держа­ви і права в конкретній історичній обстановці та чіткій хронологічній послідовності.

Історія вчень про державу та право вивчає процеси виникнення та роз­витку різноманітних вчень державного, політичного, правового спрямування, що були концептуально викладені і певним чином вплинули на розвиток політико-правових інститутів.

Предметом вивчення галузевих юридичних наук (схема 2.4.) є певні гру­пи однорідних суспільних відносин, що регулюються нормами права в межах однієї правової галузі.

Предметом вивчення міжгалузевих наук (схема 1.5.) є однорідні суспільні відносини, що виникають в межах правового регулювання кількох галузей права.

Науки, що вивчають зарубіжні державу та право (схема 1.6.), розгляда­ють

специфіку формування та функціонування державно-правових інститутів зарубіжних держав минулого і сучасності.

Предметом вивчення прикладних юридичних наук (схема 1.7.) є окремі сторони державно-правової дійсності, що вивчаються на підставі принципу комплексності. Для вирішення правових питань вони використовують поло­ження та висновки як юридичних, так і неюридичних наук.

Різноманітні прояви держави і права як суспільних інститутів у тому чи іншому вигляді досліджують як юридичні, так і неюридичні науки. Але цен­тральне місце в системі знань про державу і право посідає теорія держави та права (схема 1.8.), до складу якої входять не тільки знання, набуті даною нау­кою, але й знання у синтезованому вигляді, накопичені іншими суспільними науками.

Відповідно до цього теорія вивчає як загальні закономірності соціального життя, що визначають розвиток соціальних і правових явищ, так і відносно самостійні правові явища, що водночас є загальними для всіх інших юридичних наук. Отже, в порівнянні з соціологією, філософією та іншими суспільними науками теорія держави та права є більш конкретним щаблем у пізнанні державно-правових явищ. Вона не тільки проникає в їх сутність, але й розкриває їх зміст.

Весь комплекс галузевих юридичних наук також вивчає державу та пра­во. Інакше кажучи, одні й ті самі об'єкти потрапляють в поле зору багатьох галузей юридичного знання, що не означає збігу предметів цих наук. Галузеві науки вивчають окремі сторони державно-правової дійсності, і в залежності від того, яку сторону вивчає конкретна юридична наука, формується її пред­мет. На відміну від галузевих наук, теорія держави і права (ТДП) вивчає не одну сторону державно-правового життя, а загальні закономірності розвитку держави і права в цілому. Тобто, теорія не обмежується вивченням держави та права однієї країни чи суспільно-економічної формації, окремого правово­го напряму, а на основі вивчення всіх специфічних проявів держави і права визначає загальні закономірності їх виникнення, функціонування та розвитку. Так, історія держави та права зарубіжних країн вивчає всю хронологію право­вих явищ. ТДП також не ігнорує історії розвитку держави і права, проте ви­вчає загальне в їх розвитку, наприклад, причини виникнення держави.

Необхідність виділення ТДП в окрему науку обумовлена тим, що в реаль­ному житті існують закономірності, що є загальними для цілого комплексу юридичних наук (визначення держави; сутність, форма права; галузь, інститут права; нормативно-правовий акт; правовідносини, правопорушення та ін.).

Кожна юридична наука, вивчаючи визначену сторону правової дійсності, створює систему власних понять та категорій. Але використання лише тих понять, що вироблені окремими галузевими науками, позбавляє можливості виявляти зв'язки між різноманітними галузями державно-правової дійсності, закономірності розвитку держави та права в цілому, визначити їх місце і роль у житті суспільства.

Місце теорії держави та права в системі наук

Схема 1.8.

Висновки, положення ТДП є найбільш суттєвими для характеристики основних тенденцій розвитку державно-правових явищ, саме тому стосовно галузевих наук вона є наукою, що має узагальнююче, методологічне значен­ня. Теорія держави та права вносить організаційну єдність у дослідження державних і правових проблем.

1.2.