§ 5. Романо-германська правова сім'я

Ця правова сім’я є однією з найстародавніших і найпоши­реніших у світі. Вона розширила свій вплив далеко за межі ко­лишньої Римської імперії на Латинську Америку, Близький Схід, Японію, Індонезію.

Витоки романо-германської або континентальної правової сім’ї сформувалися ще в праві та правових поглядах Римської імперії. Точкою відліку існування романо-германської правової сім’ї прийнято вважати XIII ст. В цей час в Європі відбувалося від­

родження античної культури, що створило підґрунтя для відтво­рення елементів класичного римського права, його рецепції.

Розподіл права на приватне та публічне, поняття власнос­ті, речових і особистих прав, договорів - усе це було відтворе­но і підтримано. Вироблялися нові правові ідеї, концепції, за­сади. Підвалинами для розвитку континентальної сім’ї права стали університети Німеччини, Франції, Іспанії, Швеції. У цих навчальних закладах викладали «краще право», «нове право», «справедливе право», що було рецепцією римського права, було сформульовано нову систему правничих термінів, понять, мето­дів, дано нове трактування різних юридичних явищ. Розвиваю­чись таким чином, право в Європі стає більш систематизованим, набуває нових структурних форм.

Отже, правова сім’я, що сформувалася, за всіх її особливос­тей має цілу низку специфічних ознак. Першою з них виступає розподіл права на приватне і публічне. Приватне право регулює відносини, пов’язані з правами і свободами людини і громадяни­на. Це право забезпечує особистості умови і можливості саморе- алізації та самовираження і гарантує права і свободи громадян, зобов’язуючи державні органи сприяти їх реалізації. Приватно­му праву притаманне встановлення чіткого статусу фізичних і юридичних осіб, забезпечення їх рівноправності в обопільних стосунках, договірне регулювання, свобода діяльності й твор­чості. Підприємництво знаходить собі опору в приватному праві, у царині особистого життя громадян, забезпеченні їх немай- нових прав. Приватне право, таким чином, охоплює цивільне право, сімейне право, спадкове, авторське, житлове, трудове право.

Публічне право пов’язане з публічною владою, носієм якої є держава. Норми публічного права покликані забезпечувати пе­редусім загальнозначущі або публічні інтереси. Це можуть бути інтереси суспільства, держави. Публічне право охоплює сферу конституційного, державного, кримінального, процесуального, адміністративного, фінансового права.

Наступною ознакою романо-германської правової сім’ї є строга галузева класифікація системи права. Система права

поділяється на галузі, критерієм для розподілу яких є предмет і метод правового регулювання. Засадничими галузями є: цивіль­не, кримінальне, цивільно-процесуальне, карно-процесуальне право, а також адміністративне та конституційне право. У рам­ках галузей права існують підгалузі, інститути і підінститути (субінститути) права.

Континентальній правовій сім’ї притаманна стійка ієрархія джерел права. Вищу силу має конституція, вслід ідуть закони та підзаконні нормативні акти. Інші джерела права виконують другорядні ролі або офіційно неприйнятні.

Ще однією істотною ознакою романо-германської правової сім’ї є систематизація законодавства. Залежно від ступеня охо­плення нормативним матеріалом, структури та юридичної сили розрізняють кодифікацію, інкорпорацію та консолідацію.

Існує ціла низка теоретичних концепцій, властивих романо- германській правовій сім’ї. Це визнання доктрини і засад пра­вової держави, закріплення принципів розподілу влади, забез­печення системи конституційного контролю, гарантії розвитку багатопартійної системи, забезпечення місцевого самовряду­вання. Завдяки утверджуванню та розповсюдженню цих прин­ципів у різних країнах романо-германська правова сім’я наразі є однією з найпрогресивніших правових сімей, таких, що дина­мічно розвиваються.