<<
>>

Характеристика романо-германської правової сім'ї: джерела: структура, загальний понятійний матеріал, принципи, країни цієї сім'ї

Романогерманська правова сім'я виникла на основі римського права в XII на початку XIII ст. На території теперішніх європейських країн до її поширення застосовували нормизвичаї, закони варварів ("закони" германських та

141

інших племен), що були надзвичайно різноманітними.

У вирішенні судових справ використовували не правові засоби, а процедури на кшталт: "клятва сторін", "судове випробування", "гоніння сліду" тощо.

Формування романогерманської правової системи відбувалося в умовах роз'єднаності країн Західної Європи і переконання, що таке об'єднання нереальне. Спочатку римське право поширювалося переважно в містах середньовічної Європи. Основою розвитку даної правової системи стали загальна культура і традиції країн континентальної Європи, що сприйняли римське право завдяки його популяризації в університетах. Саме університети створили в XII—XIII ст. загальну для європейських країн юридичну науку на базі зводу законів (кодексу) Юстиніана (529534 pp.). Рецепція (процес запозичення і використання римського права, його понятійного апарату, структури, логіки викладу, юридичної техніки) почалася з його тлумачення і завершилася включенням абстрактних норм у кодекси європейських держав. Особливої популярності рецепція римського права набула в Німеччині з XV ст., спричинивши на неї сильніший вплив, ніж на Францію.

Університетська концепція права базувалася на понятті права як належного (яким воно повинно бути), а не існуючого (яким воно є). Вивчення права розглядали не з вузької (практичної) точки зору, а в широкому (соціальному) аспекті, в тісному зв'язку з нормами моралі. Практична діяльність суддів була орієнтована на положення права, а не на самостійне винесення рішення по справі. Це визначило корінну відмінність континентального права від англоамериканського.

Для становлення романогерманської правової сім'ї велике значення мало канонічне (церковне) право.

У ХІХХХ ст.

визначилися романський і германський підтипи (групи) правових систем, закріпились їх загальні специфічні риси:

142

1) пріоритет закону як головного інструмента в створенні національної правової системи;

2) кодифікація законодавства з метою звільнення його від застарілих норм і понять.

Нині демократичні традиції романогерманського права доповнились ідеями створення "європейського дому", євросоюзу. Популярними стали ідеї правової інтеграції країн, які мають, безперечно, позитивне значення.

Центром розвитку романогерманського типу правової системи вважають континентальну Європу, саме тому його ще називають континентальним. Він охоплює наступні держави континентальної Європи: ФРН, Францію, Італію, Бельгію, Австрію, Німеччину, Іспанію, Португалію, Люксембург, Ліхтенштейн, Швейцарію, Нідерланди та інші. Але слід відзначити, що вплив романської і германської груп континентального права виходить за межі Європи і поширюється на Японію, Індонезію, Латинську Америку, значну частину Африки, країни Ближнього Сходу.

Романогерманська (континентальна) правова сім'я це сукупність національних правових систем держав, які мають загальні риси, що проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку на основі давньоримського права та його пристосування (разом з канонічними і місцевими нормамизвичаями) до нових національних умов, її характерною рисою є домінування нормативноправового акту (закону) як форми (джерела) права.

Ще однією особливістю є те, що в усіх країнах, які належать до романогерманської правової сім'ї, визнається диференціація права на публічне і приватне.

Кодекс у романогерманській правовій сім'ї не вирішує конкретних питань лише на основі практики. Його завдання дати загальні, систематизовані правила, на підставі яких суб'єкти можуть визначити, в який спосіб повинні бути вирішені ті чи інші питання. Правова норма романогерманської правової сім'ї є чимось середнім між конкретним правилом поведінки і загальними принципами права.

143

Майстерність юриста вбачається у вмінні віднайти норму і сформулювати її з урахуванням зазначеної рівноваги.

Тому норми права не повинні бути надто загальними, бо у цьому випадку вони перестають бути провідними вказівками до дії, але водночас вони мають бути настільки узагальненими, щоб регулювати відповідний тип відносин, а не застосовуватися лише до конкретної ситуації.

У кодексах і законах кожної держави знаходять відображення особливості внутріполітичного життя країни та її правових традицій.

Намагаючись забезпечити єдність розуміння і реалізації норм права, деякі законодавчі та судові органи у країнах романогерманської правової сім'ї роз'яснюють і деталізують норми, сформульовані загальним чином, тобто тлумачать їх. Це приводить до того, що норму, яку створив законодавець, розглядають як ядро, навколо якого існують похідні правові норми. Тому в країнах романогерманської правової сім'ї існують органи, які стежать за відповідністю похідних норм первинним.

Отже, право у країнах романогерманської правової сім'ї складається не тільки з правових норм, сформульованих законодавцем, а й включає норми, що створюються у результаті їх тлумачення. Враховуючи, що тлумаченням норм права займаються здебільшого судові органи, деякі західні юристи стверджують, що система романогерманського права може трансформуватись і таким чином наблизитись до загального права.

Для цієї системи також характерні загальні принципи права, що діють в процесі правового регулювання нарівні з нормами права.

<< | >>
Источник: Кравчук М. В.. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. 2002

Еще по теме Характеристика романо-германської правової сім'ї: джерела: структура, загальний понятійний матеріал, принципи, країни цієї сім'ї:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -