§ 1. Поняття, ознаки та види правової поведінки

Правова поведінка — це соціальна поведінка особи (дія або без­діяльність) свідомо вольового характеру, яка є врегульованою норма­ми права і спричиняє юридичні наслідки.

Юридично нейтральна поведінка є індиферентною до права, а відтак — не є правовою.

Правовій поведінці властиві такі ознаки:

1) має соціальне значення як суспільно корисна (правомірна по­ведінка) або як суспільно шкідлива (неправомірна поведінка), що позначається на характері суспільних відносин у ході со­ціального розвитку;

2) формами зовнішнього виразу має дію та бездіяльність. Дія безпосередньо впливає на відносини між суб’єктами. Безді­яльність, як правило, є вербальною (словесною), складається із різних заяв, суджень і оцінок, що виражають внутрішній стан суб’єкта;

3) має свідомо вольовий характер, тобто припускає усвідомлен­ня обставин і можливість здійснювати волю — спрямовувати свою поведінку і керувати своїми вчинками;

4) регулюється правовими нормами, що містяться в правових ак­тах, які або прямо вказують на конкретні умови і ознаки пра­вових дій, або передбачають певні заходи моделювання право­вої поведінки. Це відрізняє правову поведінку від інших типів соціальної поведінки;

5) може спричиняти юридичні наслідки, оскільки пов’язана з:

а) реалізацією суб’єктом власних інтересів (досягнення своїх цілей, задоволення особистих потреб, несення певних ви­трат тощо);

б) реакцією держави на наслідки правової поведінки (стиму­лювання, охорона суспільно корисних дій або вжиття необ­хідних заходів юридичного впливу за суспільно шкідливі дії).

Виділяють три види правової поведінки:

— правомірна — суспільно корисна, відповідає нормам права;

— неправомірна (правопорушення) — суспільно шкідлива, су­перечить нормам права;

— зловживання правом — відповідає нормам права, але є суспіль­но шкідливою.

Схема 17. Види правової поведінки