ПЕРЕДМОВА
Активні перебудовчі процеси, кардинальні трансформації і зрушення, що відбуваються сьогодні в Україні і світі, вимагають глибоких теоретичних обґрунтувань для вирішення багатьох найскладніших проблем, з якими стикається суспільство на сучасному етапі свого розвитку.
Розв’язання левової частки цих проблем покладається на юридичну науку. Саме вона, спираючись на здобутки інших суспільних дисциплін та суспільствознавства в цілому, акумулює величезний обсяг знань про державу і право, накопичений за весь період їх існування, що дозволяє досліджувати найскладніші процеси у сфері державотворення і правотворення та прогнозувати об’єктивно- оптимальні тенденції їх розвитку.Юридична наука є категорією багатогалузевою. Базовим систе- мотворчим фактором і методологічною основою для неї є загальна теорія держави і права — наука наук у сфері теоретичної юриспруденції.
Теорія держави і права є найзагальнішою і найвсеосяжнішою юридичною наукою. Вона є першопричиною юриспруденції. Тому саме їй по праву відводиться центральне місце серед усіх юридичних дисциплін. Ви запитаєте, чому? Адже без практики ніяка теорія непотрібна! Без вміння застосовувати свої теоретичні знання шлях до практичної юриспруденції може виявитись аж надто складним, а то й взагалі безперспективним. Ви будете абсолютно праві. Але нехтувати здобутками і досягненнями теорії — це все одно, що намагатися спрогнозувати своє майбутнє, не знаючи свого минулого. Не знати теорії держави і права, причин виникнення і закономірностей функціонування двох найголовніших соціальних інститутів нашого суспільства і намагатися при цьому виробити універсальний механізм державного будівництва та розробити стратегію дії механізму правового регулювання — це те саме, що намагатися побудувати багатоповерховий будинок, не заклавши навіть його фундаменту!
Вивчати закони і не знати механізмів їх реалізації неможливо.
Але чимало людей опиняються саме у такому становищі, звинувачуючи при цьому закони і тих, хто їх створив, у несправедливості. Один великий філософ сказав колись, що люди надто часто плутають закони з правами, намагаючись ототожнити їх з мораллю і доброчинністю. Але держава не стала б створювати такі закони, бо вважає їх невигідними для себе... Вона нерідко називає справедливість метафорою людської наївності, її віри у неминучість благополуччя і щастя у світі. Метафора ж є не більше як спосіб осмислення дійсності, яка здається неможливою. А труднощі виникають тоді, коли люди починають сприймати метафори буквально. Але людям властиво помилятися. Вони знаходяться у пошуках істини, то відхиляючись, то знов стаючи на вірний шлях. Віднайти істину і заключити її в обійми людського закону, певно, головне завдання будь-якого науковця, а тим паче, юриста-практика, для якого теорія — то наче істина в останній інстанції — досить лише виокремити з усього другорядного голі факти і накласти їх на канву з теоретичних аксіом, і ви побачите істину. Це як накласти один на одного кілька шарів фарби на полотні художника. Кожен наступний шар є ключем до розгадки таємниці попереднього. І коли всі фрагменти мозаїки зібрані до купи, перед нами постає цілісна картина з усіма причинами і наслідками — з безліччю можливостей для тлумачення і критично малим об’ємом простору для сумнівів.Тож від вміння правильно виокремити із незліченної кількості фактів ті, які найбільшою мірою відповідатимуть здоровому глузду, та інтерпретувати їх у істину, залежить результат усієї справи. І такий результат забезпечить нам теорія як вічна, незмінна і невід’ємна складова як соціальної практики в цілому, так і правової практики юриста зокрема.
Провідна роль у формуванні настанов такої практики належить правовому вихованню і правовій освіті населення. Адже саме брак правових знань — одна з основних причин стрімкого поширення у суспільстві явища правового нігілізму, прояви якого сьогодні — не поодинокий випадок, а усталена закономірність.
Підвищення рівня правових знань громадян, їх правосвідомості й правової культури вимагають, у першу чергу, професійно організованого правового виховання, здійснюваного з використанням усіх його сучасних форм, зокрема й за допомогою новітньої спеціалізованої юридичної літератури.
Підготовлений автором навчальний посібник є спробою розкрити предмет теорії держави і права з позицій сучасних вчень у даній галузі, новітніх підходів до праворозуміння, еволюції поглядів на державу і право з урахуванням досягнень правової думки і юридичної практики багатьох країн світу.
Даний посібник стане у пригоді всім, хто бажає отримати ґрунтовні знання в галузі теорії держави і права, знання, які є передумовою успіху в науковій та практичній діяльності кожного юриста.
Еще по теме ПЕРЕДМОВА:
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова
- Передмова