Методологічні принципи

Принцип ^[43] - основоположна ідея, яка визначає практичну чи духовну активність людини у побудові системи знання. До основоположних ідей можна зарахувати: 1) всезагальність зв’язку; 2) розвиток усіх форм буття.

Принцип всезагального розвитку передбачає, що будь-який об’єкт на­шого світу прямо або через інші об’єкти пов’язаний з іншими об’єктами. Ці зв’язки не завжди можуть бути помітними і потребують спеціальних знань для їх виявлення. Зв’язки між різними об’єктами дослідження мають об’єктивний характер, або такий, який не залежить від волі особи. Незалеж­но від того, чи знає особа про ці зв’язки, чи не знає, останні здатні виявляти себе за наявності відповідних умов. Такі зв’язки постійні, необхідні, позна­чаються як закони реальності або закономірності. Пізнання цих закономір­ностей, якому передує виявлення причин тих чи інших явищ, є підставою для формування законів науки, які мають суб’єктивний характер, адже за­лежать від можливостей дослідника. У сфері юридичної науки лише незна­чна кількість закономірностей може точно відповідати законам природи.

Особливість закономірностей сфери юридичної науки полягає в тому, що вони знаходять формальну основу у вигляді нормативно-правових ак­тів. Останні формуються під впливом фактично виявлених зв’язків між людьми, з одного боку, а з іншого - шляхом узагальнення всього спектра зв’язків, формують узагальнені правила, які відображають переважно ба­жану поведінку невеликої групи осіб, котрої вони вимагають від решти. Другою особливістю державно-правових закономірностей є опора на філо­софські закони буття, знання яких допомагає усвідомити систему порядку та їх формалізацію. Філософські закони буття: 1) закон єдності й боротьби протилежностей; 2) закон взаємного переходу кількісних і якісних змін;

3) закон заперечення заперечення.

Формула закону єдності й боротьби протилежностей передбачає, що в сутності кожного явища наявні дві протилежні сторони (властивості), які перебувають одночасно в єдності й боротьбі одна з одною.

Формула закону взаємного переходу кількісних і якісних змін полягає в тому, що розвиток проходить шлях кількісних змін, які перевищують критичну межу і викликають необхідність змін, спричиняючи якісні зміни, які, своєю чергою, породжують нові зміни кількості. Вихідне поняття да­ного закону - властивість. Це поняття позначає наявний характер змін об’єкта, які виявляються лише у взаємодії з іншими об’єктами. Властивість демонструє тотожність і різність об’єктів. Кожен об’єкт має множину вла­стивостей: якість - сукупність основних властивостей об’єкта; кількість - обсяги змін; міра - межа, яка демонструє перехід кількісних змін у якісні. Межа якісних змін незмінна, водночас кількісні - змінні. Сам перехід по­значається як стрибок.

Формула закону заперечення заперечення передбачає, що розвиток проходить шляхом діалектичного заперечення старого станом нового, но­вого новішим і т. д. У результаті розвиток передбачає наступність і циклі­чність. Заперечення виражає певний тип зміни стану об’єкта. Будь-який об’єкт досягає стану власного заперечення, тобто виявляє необхідність власної зміни. Заперечення не має початку і кінця. Воно є сенсом буття будь-якого явища.

2.4.