Характеристика правопорядку

Розуміння права як функціональної комунікативної системи, як соціального регулятора пов’язане з визначенням його мети - ство­рення такого суспільного порядку, за якого учасники суспільних від­носин задовольняють власні потреби й інтереси на засадах рівності і справедливості шляхом реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

Законність і правопорядок тісно пов’язані, правопорядок відо­бражає законність, втілену в реальному житті. Його можна визначити як особливий стан суспільних відносин, упорядкованих за допомогою права, логічний і необхідний результат дії права.

Правопорядок - це правовий стан суспільних відносин, що забезпечує їхні стабільність, упорядкованість та охорону шляхом фактичної реалізації правових норм і вимог законності.

Ґрунтуючись на концепції альтернативності соціального регулю­вання, згідно з якою всі соціальні регулятори, серед яких і право, здійснюють взаємопов’язаний вплив на суспільство, правопорядок розглядають як складову порядку більш високого рівня - суспільного порядку.

Суспільний порядок при цьому розуміється як система суспіль­них відносин, заснована на сукупності всіх соціальних норм як засо­бів їхнього упорядкування і розвитку. Він забезпечує соціалізацію людини, наділяючи її можливостями спілкуватися за певними прави­лами з іншими суб’єктами. У цій системі правопорядок є результатом упорядкування найбільш важливих для всього суспільства відносин, які охороняються державою, - правових відносин. Отже, суспільний порядок є ширшим за змістом, ніж правопорядок, а співвідносяться вони як ціле (суспільний порядок) і невід’ємна частина (правопорядок).

Не зважаючи на те, що категорія «правопорядок» достатньо ши­роко використовується в юриспруденції, сучасна правова наука ще не виробила її єдиного, загальновизнаного розуміння.

Природа правопорядку пов’язується з визначенням його основ­них ознак.

Основні ознаки правопорядку:

• є результатом свідомої, раціональної, вольової діяльності окремих соціальних суб’єктів та держави;

• є засобом забезпечення і результатом правової самоорганізації сус­пільства;

• забезпечується і підтримується державою;

• існує за режиму правозаконності;

• підґрунтям правопорядку є правові норми, вміщені у правових текстах;

• є результатом реалізації правових норм;

• засновується на здійсненні суб’єктами своїх прав та обов’язків і водночас забезпечує необхідні для цього умови;

• зумовлений невідворотністю відповідальності за правопорушення^[33].

Фактичним змістом правопорядку є правомірна поведінка суб'єктів, які використовують надані їм суб'єктивні права та викону­ють покладені на них юридичні обов'язки. Саме за такої поведінки існує правопорядок, а з кожним проявом протиправної поведінки йо­го рівень знижується.

Невід'ємні природні властивості правопорядку відображаються й у принципах правопорядку - вихідних положеннях та ідеях, що ви­значають зв'язок правопорядку з іншими соціальними і правовими явищами (загальносоціальні, загальноправові принципи) та його уні­кальність як певної самостійної системи (спеціальні принципи).

Основні принципи правопорядку:

1. Загальносоціальні принципи:

• гуманізм;

• справедливість;

• рівність;

• демократизм;

• пріоритет інтересів суспільства;

• тощо.

2. Загальноправові принципи:

• пріоритет прав людини і громадянина;

• рівність усіх перед законом і судом;

• обов'язковість вимог закону для всіх суб'єктів;

• верховенство основного закону - конституції;

• невідворотність юридичної відповідальності;

• тощо.

3. Спеціальні принципи:

• визначеність - вимоги правопорядку та його функціонування за­безпечуються формально визначеними правовими приписами;

• конституційність - означає, що фундаментальні засади право­порядку закріплюються конституцією і забезпечуються її найви­щою юридичною силою;

• єдність - заснованість правопорядку на єдиних принципах, га- рантованість силою єдиної державної влади, поширення право­порядку на всю територію держави;

• системність - виявлення правопорядку в сукупності взаємо­пов'язаних відносин, що ґрунтуються на спільних політичних, економічних, правових і державницьких засадах;

• стійкість - правопорядок по суті може бути тільки стабільним, що забезпечується закріпленням правових норм, створенням умов їхньої реалізації, а також діяльністю правоохоронних і пра- возахисних організацій;

• гарантованість - полягає в забезпеченості необхідних умов для реалізації прав та обов’язків суб'єктів і можливості задоволення такою реалізацією їхніх законних потреб та інтересів;

• контрольованість - підтримання правопорядку забезпечується його контролем: з боку суспільства в процесі функціонування ін­ститутів демократії, державою - під час регулятивного й охорон­ного впливів на суспільство, громадянами - шляхом реалізації прав щодо участі в управлінні державою.

Таким чином, законність і правопорядок - це необхідні умови та засоби повноцінного забезпечення прав і свобод людини та громадя­нина, зокрема й інформаційних.

Контрольні запитання

1. Що таке законність?

2. У чому полягають особливості розуміння законності в сучасних умовах?

3. Які існують підходи до визначення поняття « закон­ність»?

4. Що таке вимоги законності, який їхній зміст?

5. Назвіть і розкрийте основні принципи законності.

6. Що таке гарантії законності?

7. Розкрийте зміст гарантій законності.

8. Яким чином пов’язані між собою поняття «законність» і «право­порядок»?

9. Як співвідносяться правопорядок і суспільний порядок?

10. Які основні властивості правопорядку?

11. Назвіть і поясніть принципи правопорядку.

12. Поясніть зв’язок законності, правопорядку і безпеки.

Література для поглибленого вивчення

Алаіс С. І. Сучасне право розуміння як наукова основа дослідження законності / С. І. Алаіс // Законність: теоретико-правові дослідження та впровадження. - К. : Видавництво «Юстініан», 2004. - 216 с.

Воронова І. В. Правопорядок і правомірна поведінка (особливості вза­ємозв’язку в правовій державі) / І. В. Воронова // Вісник Харківського на­ціонального університету ім. В. Н. Каразіна. Серія: Право. - 2015. - № 1151, вип. 19. - С. 30-33.

Гіда Є. О. Праксеологічна сутність правопорядку / Є. О. Гіда // Юри­дичний часопис Національної академії внутрішніх справ. - 2011. - № 1(1). - С. 136-142.

Голікова К. О. Дисципліна та законність в державному управлінні: поняття та способи їх забезпечення / К. О. Голікова // Часопис Київського університету права. - 2013. - № 2. - С. 110-113.

Горінецький Й. Поняття законності: новий зміст у сучасних умовах / Й. Горінецький // Публічне право. - 2011. - № 4. - С. 276-281.

Джураєва О.

Добрянський С. Інститут прав людини у правопорядку Європейського Союзу: особливості становлення та розвитку / С. Добрянський // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2014. - Вип. 60. - С. 18-27.

Законність: теоретико-правові проблеми дослідження та впровадження / відп. ред. С. В. Бобровник. - К. : Видавництво «Юстініан» 2004. - 216 с.

Зварич Р. В. Законність у правовому регулюванні суспільних відно­син / Р. В. Зварич // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законо­давства України. - 2013. - Вип. 31. - С. 3-12.

Калюжний Р. А. Фундаментальне дослідження правопорядку в Укра­їні / Р. А. Калюжний, С. Д. Гусарєв // Адвокат. - 2009. - № 4. - С. 32-33.

Корабльова Н. С. Законність і справедливість у державному управ­лінні: читаючи Платона / Н. С. Корабльова, В. С. Лебець // Теорія та прак­тика державного управління. - 2010. - Вип. 1. - С. 3-14.

Крижанівський А. Ф. Право і правопорядок: грані співвідношення / А. Ф. Крижанівський //Актуальні проблеми держави і права. - 2006. - Вип. 29. - С. 12-18.

Крижанівський А. Ф. Сучасний правопорядок: контури теорії / А. Ф. Крижанівський // Актуальні проблеми держави і права. - 2009. - Вип. 49. - С. 251-258.

Крижанівський А. Ф. Феноменологія правопорядку: поняття, виміри, типологія / А. Ф. Крижанівський ; Одеська нац. юрид. акад. - О. : Фенікс, 2006. - 196 с.

Курило С. Л. Теоретичні засади співвідношення правопорядку, гро­мадського порядку та громадської безпеки / С. Л. Курило // Вісник Харків­ського національного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 1. - С. 107-113.

Мінченко О. В. Теоретико-методологічні аспекти праворозуміння за­конності / О. В. Мінченко // Юридичний вісник. Повітряне і космічне пра­во. - 2012. - № 1. - С. 23-26.

Оніщенко Н. Принцип законності: природа та сутність в умовах демо­кратичних змін / Н. Оніщенко // Віче. - 2012. - № 12. - С. 2-4.

Оніщенко Н. М. Сприйняття права в умовах демократичного розвит­ку: проблеми, реалії, перспективи : монографія / Н. М. Оніщенко ; [відп. ред. Ю. С. Шемшученко]. - К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. - 320 с.

Шай Р. Я. Правопорядок і законність як ознаки правової держави / Р. Я. Шай // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. - 2014. - № 801. - С. 115-120.

Шакірзянова І. В. Політичний режим та законність: взаємодія та вза­ємозв’язок / І. В. Шакірзянова // Держава і право. Юридичні і політичні науки. - 2013. - Вип. 59. - С. 30-37.