<<
>>

12.1.1. Поняття «правова система»

Важливе значення для юридичної науки має категорія «правова система». Існує безліч різних визначень систем, які пропонують вчені – філософи, соціологи, юристи[513]. Узагальнивши їх, можна зробити висновок, що система – це упорядкована сукупність елементів, взаємопов`язаних і взаємодіючих один з одним, яка має відносну самостійність і органічну єдність, характеризується внутрішньою цілісністю і автономністю функціонування.

Перераховані ознаки притаманні і правовій системі, хоча поняття останньої «означає набагато більше, ніж просто явище, що формально підпадає під ознаки будь-якої системи»[514]. З цієї точки зору під правовою системою пропонується розуміти єдність відповідних їй компонентів (частин), які обумовленим способом об`єднані між собою (за змістовими і формальними критеріями) і які залежно від їх природи й характеру зв`язку між ними (об’єктивного, природного або суб’єктивного, довільного) складають відносно стабільну організацію[515].

Для того, щоб правильно визначити структуру правової системи, необхідно визначити критерії відбору її елементів. Основними вимогами в даному випадку будуть їх внутрішня упорядкованість (організаційний критерій), правове спрямування діяльності, який повинен бути виражений нормативно у відповідних законодавчих актах, положеннях, що відображають мету створення правової системи(правовий критерій), сферу діяльності, характер її основних завдань та функцій, особливості їх реалізації, специфічні принципи організації і діяльності тощо (програмний критерій)[516].

Причому зрозуміло, що поряд із загальними функціями кожний компонент правової системи виконує тільки йому притаманні, специфічні функції, що не заважає їм, однак, перебувати в логічному зв’язку один з одним. Правова система, за висловом французького вченого Ж. Карбоньє, являє собою «вмістилище й зосередження різних юридичних явищ, що існують у суспільстві водночас на одному й тому ж просторі»[517].

Взаємозв`язок елементів правової системи, їх функціонування зумовлює саме існування правової системи, оскільки ізольовано, в розрізненому вигляді вона існувати не може. Тому при дослідженні даної категорії доцільне застосування системно-структурного підходу, вивчення правової системи як у цілому, так і частинами. Системний підхід у даному випадку є одним із інструментів дослідження об`єкта як складного явища, що містить елементи, взаємозв`язок між якими забезпечує їх цілісність.

Однак неможливо зрозуміти ціле, не вивчаючи індивідуальні особливості його частин. З цього приводу Г. Гегель писав, що ціле за своїми характеристиками є те, що містить у собі частини. Але якщо воно буде розділене, то воно перестане бути цілим[518].

Дослідження окремих компонентів правової системи необхідно поєднувати з вивченням різноманітних процесів, що дають змогу осягти цілісність правової системи, виявити її внутрішні й зовнішні зв`язки. Водночас правову систему не можна зводити лише до формальних якостей системного утворення, хоча вона і виступає такою. В неї необхідно вкладати більш глибокий, соціальний, конкретно-історичний та політичний зміст.

Істотність правової системи полягає в тому, що вона відображає баланс інтересів різних соціальних груп, класів суспільства. Ці інтереси отримують відображення в праві, законах та інших частинах системи у вигляді державної волі, яка спирається на можливість владного примусу до відповідної поведінки і покарання порушників юридичних приписів. Правова система є важливим стабілізуючим і організуючим чинником.

Всі елементи правової системи мають той чи інший ступінь нормативності, оскільки багато з них утворені від права, правових норм, їх складових. Нормативністю володіють і не правові явища, однак найбільш характерна ця ознака все ж таки для права. Тому цілком справедливим вважається, що право – нормативна основа всієї правової системи.

Право виступає центральною ланкою правової системи. Норми права породжують правовідносини. Правовідносини слугують формою реалізації юридичних норм.

Правомірна поведінка учасників правовідносин складає сутність законності та правопорядку, які є наслідками функціонування правової системи, що свідчить про ефективність останньої.

В сучасній юридичній літературі пропонується широкий діапазон вживання категорії «правова система». Зокрема, Ю. Тихомиров вважає, що поняття «правова система» являє собою структуру – інтегрований засіб цілісного юридичного впливу на суспільні відносини. В якості елементів системи він виділяє: по-перше, межу і принципи правового регулювання; по-друге, основні різновиди правових актів та їх об`єднання; по-третє, систематизуючи зв`язки, які забезпечують взаємодію всіх елементів і цілісність системи [519].

С. Алексєєв назвав таке тлумачення вельми вузьким, відзначивши, що системоутворюючі зв’язки не можна вважати елементом правової системи, а скоріше проявом сутності останньої [520]. Пізніше Ю. Тихомиров запропонував розглянути дві правові системи: «правову систему, що склалася історично» та «систему законодавства, що являє собою продукт раціональної діяльності, форм нормативного матеріалу». Це формулювання викликало заперечення М. Матузова, який вважає, що для визначення внутрішньої побудови права або законодавства немає потреби вводити поняття, для цього існують загальноприйняті традиційні категорії – «система права» та «система законодавства», «правова система», яких цілком досить, щоб відобразити сутність зазначених явищ, у тому числі з позиції системного підходу [521].

С. Алексєєв включає в поняття правової системи саме право, судову, а також іншу юридичну практику, правову ідеологію, правотворчість та правозастосовну діяльність, індивідуальні державно-владні розпорядження (укази), правовідносини, юридичні санкції, систему законодавства, суб`єктивне право та інше. Останнім часом він запропонував виділити серед елементів правової системи:

- власне об’єктивне (позитивне) право як сукупність загальнообов’язкових норм, виражених у законі, інших формах позитивного права;

- правову ідеологію – активну сторону правосвідомості;

- судову (юридичну) практику (правову діяльність).

Саме через правову систему, її елементи відбувається зв’язок позитивного права з державою, з його органами, зі всією політичною структурою даного суспільства [522].

В юридичній літературі запропоновано визначення правової системи як сукупності внутрішньо узгоджених, взаємопов`язаних, соціально-однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативно-організуючий вплив на суспільні відносини (закріплення, регулювання, охорона, захист) [523].

В якості елементів правової системи виділяють:

1. Право як сукупність створених і охоронюваних державою норм;

2. Законодавство як форму вираження цих норм (нормативних актів);

3. Правові установи, які здійснюють правову політику держави;

4. Судову та іншу юридичну практику;

5. Механізм правового регулювання;

6. Правореалізаційний процес (включаючи акти застосування і тлумачення);

7. Права, свободи і обов`язки громадян (право в суб`єктивному значенні);

8. Систему утворених та функціонуючих у суспільстві правовідносин;

9. Законність і правопорядок;

10. Правову ідеологію (правосвідомість, юридичні доктрини та теорії, правову культуру тощо);

11. Суб’єкти права (індивідуальні і колективні);

12. Системні зв`язки, які забезпечують єдність, цілісність та стабільність системи;

13. Інші правові явища (юридичну відповідальність, правосуб`єктність, правовий статус, законні інтереси тощо), які утворюють начебто «інфраструктуру правової системи».

Такий широкий підхід, на нашу думку, найбільш повно окреслює обсяг поняття і характеризує правову систему як складне, цілісне структурне утворення в єдності всіх його складових частин. Тим часом Л. Явич виступає проти включення в це поняття всіх без винятку юридичних категорій, всієї правової діяльності, стверджуючи, що було б недоречно вважати елементами правової системи соціальні чинники, які безпосередньо впливають на правоутворення і правореалізацію, але не складають їх безпосереднього змісту [524].

Українські вчені зазначають, що елементами, які входять до правової системи України є: система права, правова політика, правова ідеологія і юридична (правова) практика, зокрема, правотворча, правозастосовча, правоохоронна. Також поряд з елементами до правової системи, на їх погляд входять споріднені з нею явища: норми і принципи міжнародного права, соціальні норми, санкціоновані державою [525].

Автори монографії «Правова система соціалізму» включають до правової системи норми та інститути, принципи, юридичні установи, правову свідомість, правову культуру, правотворчість, право реалізацію, правопорядок [526].

Нарешті, В. Синюков, визначає правову систему як соціальну організацію, яка включає також основні компоненти національної правової культури [527]. Таким чином, він пропонує ще одне бачення суті і структури правової системи. Автор доповнює її деякими новими компонентами, які по суті охоплюються існуючим широким визнанням і розумінням даного явища, але не завжди перераховувалися при переліку основних рис і ознак реальності, що визначалася. До таких елементів він, до речі, відносить регіональну і місцеву правову інфраструктуру, системи і підсистеми нагляду, контролю, профілактики правопорушень, правового інформування і правових комунікацій, юридичну освіту, підготовку і перепідготовку кадрів, аналіз правової ідеології тощо.

Багатозначність визначень правової системи, наявність різних тверджень, поглядів на цю категорію, специфічність авторських підходів свідчать про активну творчу розробку даної проблеми, про пошуки найбільш чіткої і повної характеристики досліджуваного правового явища. Пошуки, які проводять вчені в цій галузі, є помітним внеском у подальший розвиток юридичної науки, дають конкретний матеріал для використання в практичній діяльності [528].

За всієї різноманітності характеристик правової системи все ж «вузьке» тлумачення здається нам найменш переконливим. Правова система – це складне правове явище, яке містить у собі основні конструктивні елементи й підходи, за допомогою яких досягається кінцева мета правового регулювання. Тому найбільш правильним слід вважати «широкий» підхід, за якого повною мірою відображається вся правова організація суспільства в єдності і взаємодії всіх складових її компонентів.

Однак широке розуміння правової системи зовсім не означає, що в неї треба включити ті елементи, які не є суто правовими, як наприклад, державні, політичні, соціальні органи, структури, інститути. Іншими словами, широкий підхід до правової системи теж повинен мати свої межі.

В юридичній літературі є твердження, з яких можна зробити висновок саме про «безмежний» зміст правової системи. Так, наприклад, В. Синюков пропонує включити до правової системи правоохоронні відомства та організації. А. Васильєв також виділяє як елемент правової системи правоохоронні, правозастосовні, державні органи, призначені для реалізації й захисту права, боротьби з її порушеннями [529]. Навряд чи можна погодитись із думкою М. Матузова, який включає до правової системи як елемент правові установи, які здійснюють правову політику держави. До правової системи не можна включити правоохоронні й державні органи, тільки тому, що вони діють на основі права. Це все ж не правові явища. Можна включити до правової системи дійсно правові установи, наприклад, такі як науково-дослідні інститути юридичного профілю.

В умовах демократії дістає необхідного розвитку центральний елемент правової системи – право. Цілісна правова система, що розглядається в єдності всіх її компонентів, являє собою вже не механічну суму складових, а нову, важливу соціально-політичну, ідеологічну, юридичну якість, не властиву окремим її частинам. Норми права породжують правовідносини. Правовідносини слугують формою реалізації юридичних норм. Правомірна поведінка учасників правовідносин складає сутність законності та правопорядку, які є наслідками функціонування правової системи, що свідчить про ефективність останньої[530].

Наведенні характеристики допомагають у розумінні тенденцій розвитку тієї чи іншої правової системи, визначення прогностичного курсу, що є необхідним для потреб ефективної дії законодавства, досконалої правотворчості та правореалізації з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів особи.

<< | >>
Источник: Бостан С.К. та ін.. Теорія держави і права (Актуальні проблеми). Навчальний посібник. Київ-2013. 2013

Еще по теме 12.1.1. Поняття «правова система»:

  1. Розділ I. поняття, завдання, СИСТЕМА І принципи кримінапьного права України. нанка кримінапьного права
  2. § 53. Поняття правової системи.
  3. § 55. Англо-саксонська правова система.
  4. § 56. Мусульманська правова система.
  5. 11.2.1. Поняття правового статусу особи
  6. 12.1.1. Поняття «правова система»
  7. Розділ 13МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ13.1. Поняття правового регулюванняПраво є елементом системи соціального нормативного регулювання. Право виступає важливим засобом регулювання взаємин індивідів, соціальних груп, всього суспільства в цілому, і воно само виступає як соціальна цінність. Основним призначенням права є упорядкування і організація взаємин громадян, їхньої поведінки і, враховуючи їх індивідуальні потреби, спрямування
  8. 15.2. Основні види форм (джерел) права в сучасних правових системах
  9. Розділ 17СИСТЕМА ПРАВА І ЇЇ ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ17.1. Поняття і структура системи праваПри вивченні ознак права значна увага приділяється його системності, адже регулювання і охорону суспільних відносин право здійснює через відповідну систему правових норм.Як відомо, право складається з правових норм, але це не проста сукупність, а система взаємозалежних і взаємопов'язаних норм. Право являє певне цілісне утворення, що складається
  10. 17.1. Поняття і структура системи права
  11. Розділ 23ПРАВОСВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА23.1.Поняття правової свідомостіПравосвідомість — одна з форм суспільної свідомості. Кожна особа володіє правосвідомістю незалежно від того, усвідомлює вона це чи ні. Ставлення особи до права може бути як позитивним (людина розуміє значення та необхідність права), так і негативним (людина вважає, що право не потрібне). Це ставлення може бути раціональним, розумним, емоційним, на рівні почут
  12. Розділ 26ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ26.1. Поняття і структура правової системиПраво потребує системного і цілісного вивчення. Системний аналіз правових явищ дозволяє комплексно підходити до розкриття їх взаємозв'язків. На цій основі було запроваджено категорію "правова система". Правова система — складне і багатопланове явище, що складається з цілого комплексу компонентів, яке справляє нормативно-організаційний вплив на сус
  13. 26.1. Поняття і структура правової системи
  14. 1. Поняття правової системи.
  15. 2. Романо-германська правова система.
  16. 1. Зміст поняття правових актів управління
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -