15.6. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення

В судовій практиці часто трапляється ситуація, при якій доводиться за сукупністю злочинів чи вироків складати різнорідні

основні й додаткові покарання для визначення покарання остаточного.

Правила складання покарань регламентує ст. 72 КК. її загальним положенням є те, що менш суворий вид покарання завжди переводиться в більш суворий вид, а не навпаки. Складання покарань іншим чином об'єктивно приводило б до невиправданого їх пом'якшення. Тому, скажімо, виправні роботи, призначені за один злочин, мають бути переведені у позбавлення волі, якщо воно призначене за інший злочин.

Але переведення менш суворих видів покарання у більш суворі із збереженням строку, на який вони були призначені, було б невиправданим посиленням покарання. Саме тому в ч. 1 ст. 72 КК дається співвідношення різних видів покарання за їх суворістю у перерахунку на дні:

одному дню позбавлення волі відповідають: а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту; б) два дні обмеження волі; в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; г) вісім годин громадських робіт.

одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають: а) два дні обмеження волі; б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

При призначенні покарання за сукупністю злочинів або вироків у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають тільки строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого складанню не підлягають і обчислюються за кожним вироком самостійно (ч.

із суми її заробітку двадцяти відсотків. Строки покарань складаються і остаточний строк визначається у півтора роки виправних робіт, що ж до розмірів відрахувань, то вони не складаються і обчислюються самостійно (шість місяців, що залишилися від першого вироку — десять відсотків, і рік за новим вироком — двадцять відсотків).

Не мають еквівалентів і завжди виконуються окремо основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, коли вони призначені за сукупністю злочинів чи вироків. Що ж до додаткових покарань різних видів, то вони у всіх випадках виконуються самостійно.

Серед запобіжних заходів у ст. 149, 155 КПК передбачено взяття під варту (попереднє ув'язнення). Воно не є покаранням, але за своєю суттю не відрізняється від позбавлення волі. Тому ч. 5 ст. 72 КК зазначає, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день

Якщо ж суд призначить особі, що знаходилася у попередньому ув'язненні, інший вид покарання, то таке ув'язнення зараховується у строк покарання за правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 72 КК: за один день попереднього ув'язнення: а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту; б) два дні обмеження волі; в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; ґ) вісім годин громадських робіт.

При призначенні покарань, не вказаних вище (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд, враховуючи попереднє ув'язнення (в першу чергу — його строк), може пом'якшити покарання (скажімо, призначивши штраф у 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд, враховуючи, що особа знаходилась місяць у попередньому ув'язненні, пом'якшує покарання до штрафу у 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Інші види запобіжних заходів, крім взяття під варту, при призначенні покарання не враховуються.

Згідно зі ст.

покарань можуть призначатися у роках і місяцях (2 роки позбавлення волі, 1 рік і 6 місяців виправних робіт тощо). Не може бути призначено покарання, скажімо, 3 роки, 4 місяці і 5 днів. Громадські роботи можуть призначатися в годинах, з урахуванням того, що вони відбуваються не більше як чотири години на день. Але при заміні покарань (наприклад, штрафу виправними роботами в порядку ч. 4 ст. 53 КК) або при складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув'язнення допускається обчислення строків покарання у днях. Це пов'язано із необхідністю не допустити безпідставного збільшення строку, який має відбувати засуджений. Скажімо, особа знаходилася до вироку суду у попередньому ув'язненні п'ятдесят днів. Призначаючи покарання у виді двох років позбавлення волі, суд зараховує відбутий строк попереднього ув'язнення, встановлюючи остаточний строк покарання: 1 рік, 10 місяців і 10 днів.

Контрольні питання

Що таке загальні засади призначення покарання?

Дайте характеристику першої загальної засади призначення покарання.

Дайте характеристику другої загальної засади призначення покарання.

Дайте характеристику третьої загальної засади призначення покарання.

Що таке обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, і як вони враховуються при його призначенні?

Які чинники враховуються судом при призначенні покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті?

Що означає призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом?

Які правила і межі призначення покарання за сукупністю злочинів?

Які правила і межі призначення покарання за сукупністю вироків?

Які правила складання різнорідних покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків?

Як вирішується питання про зарахування строку попереднього ув'язнення?

Як обчислюються строки покарання?