Строки захисту цивільних прав. Строк позовної давності
Існування надійного механізму правового регулювання І захисту цивільних прав неможливе без урахування фактори часу. Виникнення, зміну чи припинення правовідносин, обов’язок вчинити дії чи можливість вдатися до засобів за хисту порушеного права закон неодмінно пов’язує з певними моментами або періодами часу.
Буква закону - Цивільний кодекс України
Cm. 251. Поняття строку та терміну
1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
2. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Cm. 252. Визначення строку та терміну
1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Встановлення певних часових обмежень для примусового захисту цивільного права або інтересу має надзвичайно велике значення тому, що:
• державі необхідно забезпечувати стабільність майнових відносин у суспільстві;
• права та обов’язки учасників цивільних правовідносин потребують конкретизації у часовому вимірі.
Оскільки основним засобом примусового захисту порушеного цивільного права є позов, вказані строки отримали назву строків позовної давності.
Буква закону - Цивільний кодекс України
Cm. 256. Поняття позовної давності
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сучасне цивільне законодавство передбачає два види строків позовної давності: загальний і спеціальний. Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у 3 роки. Для окремих видів вимог може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
5.