§ 4. Умовно-дострокове звільнення від покарання та заміна покарання більш м'яким
Згідно з частинами 1, 2 та 4 ст. 52 КК до осіб, засуджених до позбавлення волі, умовно засуджених до позбавлен.ня волі з обов'язковим залученням засудженого до праці, виправних робіт або направлення в дисциплінарний батальйон, а також до осіб, умовно звільнених із місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до праці відповідно до ст. 522 (крім осіб, перелічених у ст. 52'), може бути застосовано умовнодострокове звільнення від покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, якщо засуджений відбув не менше вказаного у ч. 4 ст. 52 строку призначеного покарання (не менше половини, двох третин або трьох чвертей) та своєю зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому засудженого може бути також звільнено від додаткових покарань у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. Критеріями зразкової поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого судом обов'язків, дотримання правил громадського порядку, правил людського співжиття, моральних норм тощо. Важливим критерієм є також вияв громадської активності засудженого — участь у роботі громадських організацій, художній самодіяльності тощо. 14 7261 417 Критеріями чесного ставлення до праці є постійна старанність у праці, прагнення до якомога кращого виконання дорученої роботи, до підвищення професійної кваліфікації, бережливе використання обладнання, матеріалів тощо. Висновок про виправлення засудженого має грунтуватися на аналізі даних про поведінку засудженого за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовнодострокового звільнення від покарання або заміни покарання більш м'яким. Отже, за наявності однакових умов і підстав закон передбачає можливість застосування двох різних інститутів: умовнодострокового звільнення від подальшого відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням. Це є певним недоліком закону, тому теорія кримінального права пропонує кожен із цих інститутів регламентувати окремо і для кожного з них передбачити самостійні підстави застосування: для умовнодострокового звільнення від подальшого відбування покарання виходити з тих підстав, які нині передбачає ст. 52 КК, а для заміни покарання більш м'яким передбачити нові підстави — за вказаний у ч. 4 ст. 52 час особа має позитивною поведінкою і чесним ставленням до праці довести те, що вона твердо стала на шлях виправлення. Умовнодострокове звільнення від покарання згідно зі ст. 52 КК полягає у тому, що особа умовно звільняється від невідбутої частини покарання, а термін невідбутої частини покарання для звільненої особи є випробувальним строком, упродовж якого вона повинна остаточно підтвердити своє виправлення — не вчинити в цей час нового злочину. За поведінкою такої особи може встановлюватися нагляд певного трудового колективу. Якщо під час випробування (строк невідбутої частини покарання) особа не вчинить нового злочину, то з моменту закінчення випробування починається перебіг строку погашення судимості, який буде обчислюватися з урахуванням фактично відбутого строку покарання, від якого засуджений був звільнений. Якщо в цей час особа вчинить новий злочин, то невідбута частина покарання буде приєднана до покарання за новий злочин за правилами, передбаченими ст. 43 КК. Заміна покарання більш м'яким полягає не в умовному скороченні невідбутої частини призначеної вироком суду 418 міри покарання, як це передбачено для умовнодострокового звільнення від подальшого відбування покарання, а в безумовній заміні невідбутої частини покарання більш м'яким видом покарання. Така заміна є безумовною і не передбачає випробування засудженого. Вона має на меті закріпити досягнуті результати щодо виправлення засудженого при продовженні виправнотрудового впливу, але менш суворого. Вибір більш м'якого покарання здійснюється відповідно до системи покарань, передбачених ст. 23 КК, і в межах, передбачених нормами Загальної частини КК щодо обсягів цих покарань. Строк погашення судимості при заміні покарання більш м'яким розпочинається після відбуття покарання більш м'якого виду та можливих додаткових видів покарання і обчислюється, виходячи з розміру фактично відбутої частини основного покарання до його заміни. У разі вчинення нового злочину при відбуванні більш м'якого виду покарання до покарання за новий злочин приєднується невідбута частина більш м'якого покарання за правилами, передбаченими ст. 43 КК. Застосування ст. 52 КК розраховано на дорослих осіб. Згідно зі ст. 53 КК умовнодострокове звільнення від подальшого відбування покарання або заміна його більш м'яким передбачені і щодо осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років. Підстави застосування ст. 53 відрізняються від підстав ст. 52, поперше, тим, що факт виправлення засудженого має доводитися ще й чесним ставленням до навчання; подруге, привілейованими (меншими за розміром) коефіцієнтами відбутої частини покарання: не менше третини, половини, двох третин відбутого строку призначеного покарання; потретє, ст. 53 не передбачає обмеження її застосування переліком певних злочинів.
Еще по теме § 4. Умовно-дострокове звільнення від покарання та заміна покарання більш м'яким: