§ 3. Стадії адміністративних процедур

Стадією вважається така відносно самостійна частина послідо­вно здійснюваних процедурних дій, яка разом із загальними завдан­нями має притаманні лише їй цілі та особливості, що стосуються уча­сників процесу, їх прав та обов’язків, строків здійснення процедур­них дій і характеру процедурних документів, які оформляються.

Процедурна стадія - це відносно відокремлена, відділена часом та логічно пов’язана сукупність процедурних дій, спрямованих на до­сягнення певної мети та вирішення відповідних завдань конкрет­ного адміністративного провадження, що характеризується колом суб’єктів і закріплюється у процесуальних актах.

Стадії існують у будь-якому адміністративному провадженні. Кожному виду адміністративних проваджень притаманні свої, такі, які не повторюються в інших видах, стадії. Стадії одних видів прова­джень зафіксовано в нормативному порядку, інших - не зафіксовано, вони являють собою специфічний результат узагальнення чинних у тій чи іншій сфері правил. Проте найчастіше в сучасному адміністра­тивному праві виділяють такі основні (обов’язкові й факультативні) стадії адміністративної процедури.

Ініціювання та початок провадження. Під час цієї стадії збира­ється і фіксується інформація про фактичний стан справ і реальні фа­кти, оцінюється перспектива подальшого руху справи й ухвалюється рішення про необхідність такого руху.

У разі ініціювання процедур громадянами або організаціями справа порушується органом виконавчої влади (посадовою особою) шляхом узяття до розгляду відповідного звернення, в якому викла­дається прохання заявника про надання йому конкретного права, пе­вного правового статусу, дозволу на здійснення певної юридичної дії або про встановлення певних юридичних фактів. До звернення слід додавати передбачені відповідними нормативними актами докуме­нти, необхідні для вирішення справи. З моменту реєстрації звер­нення адміністративна справа вважається порушеною.

У разі ініціювання адміністративних процедур суб’єктами публі­чного управління справа порушується компетентним органом (поса­довою особою) шляхом видання відповідного індивідуального пра­вового акта, що або містить вимогу до громадянина чи організації виконати певний обов’язок, або передбачає підстави для контро­льно-наглядових функцій тощо. Після порушення справи компетен­тний орган проводить попередню перевірку наданих громадянами чи організаціями документів на предмет достовірності відомостей і їх відповідності чинному законодавству та здійснює підготовку матеріалів справи до розгляду по суті. Усі зазначені дії та рішення ор­ганів виконавчої влади спрямовано на підготовку розгляду справи й ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Підготовка справи до розгляду. Від належної підготовки адмініс­тративної справи до розгляду залежать не лише швидкість і своєча­сність розгляду справи, але й законність та обґрунтованість ухвале­ного рішення. Зміст зазначеної стадії полягає у вжиті всіх заходів для забезпечення належного (законного та обґрунтованого) розгляду і вирішення спору протягом розумного строку. На цій стадії уповнова­жений орган (посадова особа) використовує свої повноваження для перевірки правомірності вимог позивача та з’ясування обґрунтова­ності заперечень відповідача. Підготовка справи до розгляду є обов’язковою незалежно від складності адміністративної справи. Не­дооцінка зазначеної стадії і формальне ставлення до неї призводять до відкладення розгляду справи, тяганини, а нерідко і до постанов- лення необґрунтованих рішень. Від якості підготовки матеріалів справи залежать оперативність та об’єктивність розгляду справи на наступній стадії процесу.

На стадії підготовки справи до розгляду уповноважений орган (посадова особа) повинен визначитись із характером та змістом по­зовної вимоги, матеріальним законом і фактами, що підлягають установленню, з’ясувати докази, необхідні для підтвердження зазна­чених фактів і вжиття заходів до своєчасної їх подачі.

На стадії підготовчого провадження має з’ясовуватись і питання участі в адміністративній справі законного представника.

Розгляд і вирішення справи. Ця стадія є центральною стадією будь-якої адміністративної процедури, під час якої:

1) дається юридична оцінка зібраної інформації;

2) усебічно досліджуються матеріали справи з метою встанов­лення об’єктивної істини;

3) ухвалюється конкретне рішення.

Розглядати порушену й підготовлену до розгляду справу з пода­льшим ухваленням владного рішення у формі індивідуального пра­вового акта мають виключно уповноважений на те орган або поса­дова особа виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Під час розгляду справи компетентний орган чи посадова особа повинні без­посередньо вивчити підготовлені матеріали справи, у разі потреби витребувати додаткові документи, викликати зацікавлену особу, що бере участь у справі, тощо.

Доказами у справах, що вирішуються під час адміністративної процедури, традиційно є документи, які підтверджують ті або інші факти, містять необхідну в справі інформацію, а також висновки екс­пертів та інших фахівців, акти обстежень, оглядів тощо.

Оформлення адміністративного акта, його доведення до відома адресатів та заінтересованих осіб. Ухвалення адміністративного акта передбачає з’ясування всіх важливих обставин справи та вирі­шення справи по суті. На цій стадії може проводитися заслухову­вання учасників, відбувається ухвалення та оформлення адміністра­тивного акта, включно з його обґрунтуванням (мотивуванням), і до­ведення акта до відома адресатів та заінтересованих осіб.

У процедурі ухвалення адміністративних актів, крім стадій, до­цільно виділяти й інші елементи, зокрема етапи, процедурні дії та процедурні рішення. Останніми розв’язуються окремі проміжні (ета­пні, часткові) питання під час вирішення адміністративної справи.

Оскільки Україна не має закону про так звану загальну адмініст­ративну процедуру, то в адміністративній практиці під час ухва­лення адміністративних актів слід орієнтуватися насамперед на за­кони, які визначають загальні вимоги та правила діяльності публіч­ної адміністрації. Особливої уваги заслуговує Кодекс адміністратив­ного судочинства України.

Адміністративний акт набуває чинності з моменту доведення його до відома особи (осіб), яких він стосується. У цьому контексті є дуже важливим чіткий порядок доведення адміністративного акта до відома особи та правові презумпції, які визначатимуть факт і мо­мент доведення.

Основними способами доведення адміністративного акта до ад­ресата є такі:

1) оголошення, тобто усне повідомлення змісту адміністратив­ного акта особі; при цьому мають повідомлятися всі суттєві елеме­нти адміністративного акта, включно з порядком його оскарження; на вимогу особи усний адміністративний акт треба письмово офор­мити або письмово підтвердити;

2) вручення, тобто надання особі адміністративного акта (при­мірника рішення, документа тощо) зазвичай у приміщенні владного суб’єкта під час особистого відвідування особою владного суб’єкта або вручення такого адміністративного акта за місцем перебування особи;

3) надіслання поштою, тобто відправлення адміністративного акта поштовим відправленням - бажано рекомендованим листом з по­відомленням про вручення; цей спосіб доведення адміністративного акта до відома особи є одним з найоптимальніших з юридичного по­гляду, оскільки дає змогу зафіксувати факт доведення акта до ві­дома; у законодавстві може встановлюватися презумпція, за якою через певну кількість днів після відправлення поштового повідом­лення акт вважається доведеним до відома особи.

Можуть застосовуватися і інші способи доведення адміністрати­вного акта до відома особи, зокрема відправлення його факсом, наді­слання електронною поштою тощо. У деяких країнах акт доводиться до відома заінтересованих осіб як публічне оголошення, наприклад з використанням дошки оголошень в органі влади, або оприлюднення в офіційній пресі.

Факт доведення адміністративного акта до відома особи слід на­лежним чином зафіксувати, оскільки за наявності сумнівів факт і час доведення мають доводитися суб'єктом публічної адміністрації. Не­своєчасне доведення адміністративного акта до відома адресата і за­інтересованих осіб зазвичай має наслідком продовження строку для оскарження адміністративного акта.

Адміністративний акт може набувати чинності іншої миті, аніж момент доведення його до відома особи (осіб), проте не раніше та­кого моменту, якщо це передбачено законодавством та/або якщо це передбачено самим адміністративним актом.

Різновидом адміністративного акта з відстроченою датою на­брання чинності може вважатися адміністративний акт, виданий з певною умовою (умовами). Наприклад, особі може надаватися в ко­ристування об'єкт комунальної власності з умовою завершення капі­тального ремонту такого об'єкта.

Перегляд адміністративного акта. Ця стадія має факультатив­ний характер, тобто може не використовуватись у деяких видах ад­міністративних процедур. Так, наприклад, перегляд рішення у справі в більшості реєстраційно-дозвільних проваджень не відбувається, а лише збираються необхідні документи для реєстрації й передаються на новий розгляд.

Якщо ж адміністративна процедура містить у своїй структурі цю стадію, її зміст становить перевірка законності й обґрунтованості ад­міністративного акта, а також дотримання встановленого законом порядку адміністративного провадження загалом. Саме на цій стадії усуваються допущені порушення і забезпечується застосування до винних справедливих заходів впливу. Результатом розгляду скарги на акт може бути таке:

- залишення адміністративного акта без зміни, а скарги без за­доволення;

- скасування адміністративного акта й надсилання справи на новий розгляд;

- скасування адміністративного акта й закриття справи.

В адміністративному порядку можна оскаржувати як індивідуа­льний адміністративний акт загалом, так і його частину, а також без­діяльність адміністративного органу, зокрема відмову ухвалити ад­міністративний акт або затримку з його ухвалення. Скаржник при цьому може вимагати скасування відповідного акта чи його частини, а також видачі нового акта або вчинення іншої дії.

Питання для самоконтролю

1. Що таке адміністративна процедура та якими є її основні властивості?

2. Хто є учасниками адміністративної процедури?

3. Якими повноваженнями наділено адміністративний орган та суб'єкт звернення?

4. Назвіть принципи адміністративної процедури.

5. Здійсніть класифікацію адміністративних процедур.

6. З яких стадій складається адміністративна процедура?

7. Назвіть способи доведення адміністративного акта до ві­дома адресата.

8. Особливості перегляду адміністративного акта.