Особливості адміністративних процедур під час прийняття на службу до органів прокуратури в сучасних умовах

Специфіка діяльності прокуратури, статусу прокурорів, слідчих прокуратури визначає необхідність здійснення ретельного добору та розстановки кадрів в органах прокуратури, адже забезпечення правильного добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів слід розглядати як ефективний засіб успішного виконання покладених на органи прокуратури завдань щодо утвердження верховенства права, зміцнення законності, захисту прав і свобод громадян та інтересів держави [166, с.679; 215].

Ю.М. Козлова, Ю.П. Битяка, В.Я. Малиновського та багатьох інших. Однак, зауважимо, що з набуттям чинності нового Закону України «Про прокуратуру» процедура прийняття на державну службу до прокуратури зазнала значних змін, що обумовлює актуальність обраної для розгляду в даному підрозділі дисертаційного дослідження проблематики.

Перш за все з'ясуємо сутність поняття державної служби, специфічним різновидом якої є служба в органах прокуратури. Вважаємо за потрібне зазначити, що в юридичній літературі не існує єдиного підходу щодо тлумачення поняття «державна служба». Так, авторський колектив підручника «Організація державної служби в Україні: теорія та практика» досить змістовно розкривають сутність поняття «державна служба» у кількох аспектах, зокрема: [182, с.15 - 16]:

- як галузь науки, яка вивчає закономірності розвитку, принципи, історію, законодавство інституту державної служби;

- як галузь права, яка юридично закріплює державно - службові відносини, в ході яких реалізуються посадові повноваження державних службовців і функції державних органів влади;

- як галузь українського законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері організації і функціонування держави;

- як професійну діяльність, яка для державного службовця є необхідністю виконувати свої посадові повноваження.

- як комплексну навчальну дисципліну, в рамках якої передбачено вивчення теоретичних, законодавчих, нормативно - правових засад організації, проходження та функціонування державної служби; управління державною службою та її ефективністю; державної служби як соціального інституту; загальних засад діяльності, правового статусу державних службовців; типів, видів, рівнів державної служби в Україні;

- як спеціальність вищої освіти, за якою ведеться підготовка фахівців адміністративного менеджменту [182, с.15 - 16].

У соціологічному аспекті, на думку А.В. Оболонського, державна служба представляє собою практичну реалізацію функцій держави, компетенції державних органів. У цьому сенсі важливим є виявлення міри ефективності державної служби, практики і проблем її функціонування [175, с.132-133; 95].

Досить цікавим є бачення В.Б. Авер'янова та Ю.П. Битяка, які визначають державну службу як «службу в державі»: службу в усіх без винятку державних органах; службу в державних установах та інших організаціях, яка не пов'язується з реалізацією повноважень державної влади (освіта, охорона здоров'я, культура тощо). Основним критерієм, що їх виділяють є наявність делегованих державно - владних повноважень [32].

На думку Г.В. Атаманчука, державну службу можна розглядати як практичну і професійну участь у здійсненні цілей і функцій держави через виконання обов'язків і повноважень на посаді, що визначена в конкретному державному органі. Причому ключовим словом тут є «виконання», що означає не просто роботу, яка вимірюється часом або кількістю підготовлених документів, а формування владно - управлінських взаємовідносин між державою та суспільством, державним органом та об'єктами, що ними управляються [20, с.263]. А.П. Альохін і Ю.М. Козлов зводять розуміння державної служби в широкому сенсі до виконання службовцями своїх обов'язків (роботи) в державних організаціях: в органах державної влади, на підприємствах, в установах, інших організаціях.

В.В. Копєйчиков зазначає, що державна служба - це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їхньому апараті та на яких покладено практичне виконання завдань і функцій держави. Ця категорія осіб є державними службовцями, має відповідні службові повноваження і одержує заробітну платню за рахунок державних коштів [202]. Державна служба, на думку вченого, має ряд особливостей: по - перше, вона становить властиву тільки їй сферу професійної діяльності. Всім своїм змістом, формами і методами ця діяльність спрямована на забезпечення виконання повноважень державних органів; по - друге, як зв'язуюча ланка між державою і громадянином, державна служба покликана захищати права й свободи громадян. Конституційне положення про те, що «людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», виступає визначальним стрижнем в діяльності державних службовців, незалежно від їх службового статусу. По - третє, державна служба як суспільна явище - своєрідна форма відображення суспільних зв'язків і відносин, показник ступеня гуманності, людяності, існуючих в суспільстві порядків [202].

На переконання М.М. Бурбики, державна служба - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують за це заробітну плату за рахунок державних коштів [41, с.78]. Автор зазначає, що основними ознаками державної служби є: 1) вона є різновидом державної, суспільно - корисної діяльності; 2) здійснюється на професійній основі особами, які займають посади в державних органах та їх апараті; 3) спрямована на практичне виконання завдань і функцій держави; 4) за виконану роботу особи одержують державну платню за рахунок державних коштів [41, с.78].

Таким чином, підсумовуючи зазначені вище теоретичні підходи вчених, можемо говорити, що під службою в органах прокуратури слід розуміти професійну діяльність спеціально підготовлених осіб, спрямовану на забезпечення реалізації органами прокуратури своїх функціональних обов’язків, покладено на них нормами чинного законодавства України.

Так, у загальному розумінні під прийняттям на державну службу слід розуміти призначення особи на посаду в державному органі з виникненням службово - трудових відносин [95]. С.Г. Стеценко зазначає, що прийняття на службу - процес зарахування на державну службу за результатами конкурсного відбору [253, с.217]. Відтак під процедурою прийняття на службу в органи прокуратури слід розуміти встановлений чинним законодавством порядок дій, якому мають слідувати органи прокуратури та громадяи, що мають намір вступити на службу у дані органи, для того, щоб між першими та другими виникли службово - трудові відносини.

Відзначимо, що прийняття на службу до органів прокуратури відбувається в основному на основі конкурсу. Так, у загальному розумінні «конкурс» (лат. concursus) - змагання, яке дає змогу виявити найгідніших із його учасників або найкраще з того, що надіслане на огляд [171]. Є.В. Охотський наголошує, що конкурс - єдино можливий демократичний механізм відбору на державну службу без протекції та відповідного зовнішнього впливу, тобто той механізм, який забезпечує не тільки справедливе заміщення посади на державній службі, але й гарантує реалізацію права рівного доступу громадян до державної служби відповідно до їх здібностей, професійної підготовки, особистих прагнень людини [188, с. 217; 262]. В.П. Нагребельний, в свою чергу, підкреслює, що конкурс - це, насамперед, змагання, яке має на меті виявлення кращих з учасників (кандидатів, претендентів) [285, с. 264; 110]. О.Ю. Оболенський визначає конкурс як особливу процедуру підбору кадрів на вакантні посади державних службовців відповідно до рішення державної конкурсної комісії [174, с. 230].

В.Н. Смірнов, досліджуючи конкурсний відбір в праві, підкреслює, що «конкурс - це особливий, винятковий порядок підбору кадрів, що містить підвищені вимоги до осіб, які претендують на заміщення вакантної посад». Обґрунтовуючи дану думку, вчений порівнює конкурс із випробуванням [245, с. 45].

Таким чином, враховуючи специфіку діяльності органів прокуратури, а також обсяг і характер повноважень, якими наділені їх посадові особи, використання конкурсу вбачається найбільш вірною та доцільною формою добору кандидатів на посади в даних державних органах. Адже конкурс дозволяє виявити та залучити до роботи в прокуратурі найбільш гідних, як із професійної, так і з морально - етичної точки зору, осіб.

Слід відмітити, що для різних категорій працівників органів прокуратури застосовуються різні процедури прийняття на службу. Саме тому в ході нашого дослідженням нами буде визначено, як відбувається добір та призначення кандидатів на посади:

- прокурорів місцевої прокуратури;

- прокурорів на адміністративні посади;

- Генерального прокурора України.

Розглядаючи процедуру прийняття на державну службу прокурорів місцевої прокуратури окрему увагу слід приділити Кваліфікаційно - дисциплінарній комісії прокурорів, яка відіграє ключову роль у реалізації зазначеної процедури. Вказаний орган прокуратури є колегіальним органом, який відповідно до повноважень, передбачених цим Законом України «Про прокуратуру» від 2014 року, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади. Зазначений орган є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України [219]. Відзначимо, що порядок діяльності Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії визначається Положенням «Про порядок роботи Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів» від 28 квітня 2016 року [216]

Отже, метою діяльності Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії в рамках добору кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури виявлення найбільш гідних кандидатів для здійснення трудової діяльності на посаді прокурора місцевої прокуратури, шляхом з'ясування рівня їх: професійної підготовки, загальної та правової культури.

- публікація оголошень, про вакантні посади в органах прокуратури і початок відбору кадрів на зазначені посади;

- здійснення прийому заяв від кандидатів на посаду;

- проведення кваліфікаційних іспитів та перевірка їх результатів;

- створення рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційних іспитів;

- організація спеціальної перевірки кандидатів на посаду прокурора;

- зарахування до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит;

- затвердження навчальних планів для підготовки кадрів до органів місцевої прокуратури;

- проведення конкурсу на заміщення вакантної посади.

Слід зазначити, що на законодавчому рівні завдання, які покликана виконувати Кваліфікаційно - дисциплінарна комісія, як в рамках відбору кадрів до прокуратури, так і взагалі, не дістали закріплення. Саме тому, в Положенні «Про порядок роботи Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів» ми пропонуємо закріпити завдання зазначеного органу.

Для того, щоб особа була допущена до конкурсного відбору на посаду прокурора місцевої прокуратури, вона повинна відповідати певним вимогам. Так, прокурором місцевої прокуратури може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше двох років та володіє державною мовою. Не можуть бути призначені особи, які: не є громадянами України; не мають вищої юридичної освіти; не володіють державною мовою; визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; мають захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків прокурора; мають не зняту чи непогашену судимість або на яких накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією [219]. Отже, тільки у тому випадку, якщо особа відповідає визначеним в чинному законодавстві вимогам, що пред'являються до кандидатів на посади в органах прокуратури, вона має можливість приймати участь у конкурсі.

Розглядаючи порядок добору кандидатів та їх призначення на посаду прокурора місцевої прокуратури, слід зазначити, що з прийняттям нового

Закону «Про прокуратуру» [219], ця процедура була значно ускладнена і включає в себе цілих 13 етапів, які ми більш детально розглянемо нижче:

1) прийняття рішення Кваліфікаційно - дисциплінарною комісією прокурорів (далі - Кваліфікаційна комісія) про проведення відбору кандидатів на посаду прокурора. Початок прийому документів оголошується на веб - сайті Генеральної прокуратури України. Прийом документів здійснюється протягом 14 календарних днів та завершується в день, визначений як кінцевий строк їх подання [201]. Наведемо приклад такого оголошення, щодо проведення конкурсу на зайняття вакантних посад до прокуратури міста Жовті води. Так на офіційному сайті Генеральної прокуратури України містилось оголошення про проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття вакантних посад у місцевих прокуратурах з таким текстом: «Відповідно до наказу Генеральної прокуратури України «Про проведення тестування для зайняття вакантних посад у місцевих прокуратурах» від 05.09.2016 № 314 робочою групою з організації і проведення тестування та чотирирівневого відкритого конкурсу для зайняття посад у місцевих прокуратурах з 12.09.2016 розпочинається прийом документів від кандидатів на вакантні посади в місцевих прокуратурах. Перелік вакантних посад буде оприлюднено перед початком прийому документів (до 12.09.2016). Прийом документів здійснюватиметься у робочі дні з 12 вересня по 30 вересня 2016 року включно з 9°° до 18°° (у п’ятницю - до 16 - 45) за адресою: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81 - б, каб. 105. Телефон робочої групи: (044) 206 - 15 - 83» [187]. Крім того, зазначений текст об’яви було продубльовано і у місцевий газеті міста Жовті води. Таким чином, вказане вище дає можливість стверджувати, що кожна особа має однаковий рівень доступу до інформації щодо наявності вакантних посад в органах прокуратури, що в свою чергу забезпечує прозорість та відкритість у доборі кадрів до зазначеного органу державної влади.

2) подання особами, які виявили бажання стати прокурором, відповідних документів. Так, особи що працюють в органах прокуратури надають: заяву про участь у відкритому конкурсі на посаду керівника місцевої прокуратури, його першого заступника або заступника; анкету, автобіографію та фото; копію та оригінал паспорта громадянина України; копію та оригінал довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; копію та оригінал документа про вищу юридичну освіту з додатками; належним чином завірену копію трудової книжки; сертифікат про проходження профілактичного наркологічного обліку; медичну довідку про проходження обов’язкового попереднього та періодичного психіатричних оглядів; заяву про надання згоди щодо обробки персональних даних та проведення спеціальної перевірки [201]. Також слід зазначити, що особи, які раніше не працювали в органах прокуратури, додатково подають: медичну довідку про стан здоров’я за визначеною формою; копію та оригінал військового квитка для військовослужбовців або військовозобов’язаних; довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності); декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік. Оригінали паспорта, довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків повертаються заявнику [201]. Після завершення строків прийому документів, починається наступний етап конкурсного відбору на заміщення вакантної посади до місцевих прокуратур.

3) здійснення Кваліфікаційною комісією перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду прокурора. На даному етапі комісія здійснює перевірку даних, які були надані кандидатами на зазначену посаду, зокрема це стосується: наявності необхідної освіти (шляхом перевірки диплому кандидата), наявності відповідного досвіду роботи (шляхом перевірки трудової книжки) і т.д. Тобто на цьому етапі відбувається відбір кандидатів лише на основі перевірки документів, які подаються на розгляд до Кваліфікаційної комісії.

4) проходження особами, що відповідають встановленим вимогам до кандидата на посаду прокурора, кваліфікаційного іспиту. Кваліфікаційний іспит - це атестування особи, яка пройшла спеціальну підготовку і виявила бажання бути рекомендованою для призначення на посаду прокурора. Він полягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата на дану посаду, ступеня його готовності здійснювати відповідні обов’язки [260, с.128]. Відповідно до «Порядку проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників» на зазначеному етапі відбувається [201]:

- тестування на знання законодавчої бази (професійний тест). Основна його - визначення рівня знань чинного законодавства.

- тестування на загальні здібності. Дозволяє вивити здатності аналізувати, обробляти та інтерпретувати інформацію за короткий час, знаходити причинні зв’язки і робити правильні висновки. Перевірка загальних здібностей кандидата передбачає визначення рівня логічних, вербальних та математичних здібностей тощо.

- тестування особистісних характеристик (психологічний тест). Метою тестування особистісних характеристик (психологічного тесту) є виявлення рис, типів характеру, стилю поведінки кандидата, визначення його емоційного стану. Однак, відзначимо, що результати тестування особистісних характеристик кандидата (психологічний тест) не впливають на його рейтинг та мають рекомендаційний характер і враховуються при формуванні висновку про придатність для роботи на відповідній адміністративній посаді

- співбесіда з кандидатами на адміністративні посади у місцевих прокуратурах. Метою проведення співбесіди є оцінка професійних, морально - ділових і управлінсько - організаторських здібностей кандидата, необхідних для виконання службових обов’язків. На співбесіду запрошуються кандидати, які посіли перші п’ять місць у рейтинговому списку на кожну посаду.

Після проведення всіх етапів кваліфікаційного іспиту за її результатами Кваліфікаційно - дисциплінарна комісія прокурорів, визначає загальну

кількість балів, набраних кандидатами на посаду прокурора, а також створює рейтинг кандидатів на посаду прокурора відповідно до кількості балів, набраних ними за результатами складання кваліфікаційного іспиту. Після чого відбувається оприлюднення такого рейтингу.

5) оприлюднення Кваліфікаційною комісією на своєму офіційному сайті список кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит. Оприлюднення результатів має важливе значення з точки зору забезпечення прозорості прийому на відповідну посаду до органів прокуратуру. Також слід вказати, що на зазначеному етапі особа має право оскаржити результати у встановленому Законом порядку.

6) спеціальна перевірка кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит. Кваліфікаційно - дисциплінарна комісія прокурорів організовує спеціальну перевірку кандидатів на посаду прокурора, які успішно склали кваліфікаційний іспит. Спеціальна перевірка відбувається відповідно до «Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком» [200], а також відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» [219; 210]. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту подання кандидатом на посаду прокурора неправдивих відомостей або підроблених документів Кваліфікаційно - дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення про відмову в зарахуванні кандидата до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів [219].

7) визначення рейтингу кандидатів на посаду прокурора серед осіб, які успішно склали кваліфікаційний іспит і за якими проведена спеціальна перевірка, а також зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів.

8) проходження кандидатом на посаду прокурора спеціальної підготовки в Національній академії прокуратури України. Зазначеному етапу, на нашу думку слід приділити особливу увагу. Кандидат на посаду прокурора проходить протягом одного року спеціальну підготовку у Національній академії прокуратури України з метою отримання знань та навичок практичної діяльності на посаді прокурора, складання процесуальних документів, вивчення правил прокурорської етики. Дана підготовка завершується складанням кандидатом на посаду прокурора іспиту у вигляді анонімного тестування та практичного завдання. У період проходження кандидатом на посаду прокурора спеціальної підготовки йому щомісячно виплачується стипендія не менше двох третин посадового окладу прокурора місцевої прокуратури. Навчальний план, порядок проходження кандидатами на посаду прокурора спеціальної підготовки та методика її оцінювання затверджуються Кваліфікаційно - дисциплінарною комісією прокурорів. За результатами проходження кандидатом на посаду прокурора спеціальної підготовки Національна академія прокуратури України приймає вмотивоване рішення про успішне чи неуспішне її проходження, копія якого вручається кандидату на посаду прокурора [219, ст.33]. Таким чином, проведення зазначеного етапу має важливе значення як для прокуратури, так і для особи, яка претендує на посаду у зазначеному органі державної влади. Для перших важливість даного етапу полягає у тому, що таким чином вона (прокуратура) має можливість підготувати висококваліфіковані кадри для служби в її органах. Адже ця підготовка носить не лише теоретичний, а й практичний характер, саме тому прокуратура з перших днів служби працівника зможе повністю використати його трудовий потенціал. Для других (кандидатів) значення спеціальної підготовки полягає ук тоу, що вона дозволяє отримати відповідні навички, а також практичне уявлення про роботу в органах прокуратури.

9) оголошення Кваліфікаційною комісією при відкритті вакантних посад прокурорів конкурсу на зайняття таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві та пройшли спеціальну підготовку;

10) проведення конкурсу на зайняття вакантних посад прокурорів на основі рейтингу кандидатів. Відповідно до статті 34 Закону України «Про

прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року [219], про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади прокурора (крім посади Генерального прокурора України) Кваліфікаційно - дисциплінарна комісія прокурорів розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб - сайті не пізніше ніж за 10 днів до проведення конкурсу. В оголошенні про проведення конкурсу зазначаються орган прокуратури, де є вакантна посада прокурора, кількість таких посад та строк, протягом якого кандидати можуть подати заяву про участь у конкурсі. Кандидат на посаду прокурора, який перебуває в резерві та успішно пройшов спеціальну підготовку, може подати до настання визначеної Кваліфікаційно - дисциплінарною комісією прокурорів дати письмову заяву із зазначенням прокуратури, в якій кандидат бажає зайняти вакантну посаду прокурора. Кваліфікаційно - дисциплінарна комісія прокурорів проводить конкурс на зайняття вакантних посад прокурора на підставі рейтингу кандидатів. У разі наявності в кандидатів однакової кількості балів перевага надається тому кандидату, який працював на тимчасово вакантній посаді прокурора або має більший стаж роботи в галузі права [219].

11) направлення Кваліфікаційною комісією уявлення керівнику місцевої прокуратури про призначення кандидата на посаду прокурора.

12) призначення особи на посаду прокурора. Призначення на державну посаду - це юридичний акт компетентного державного органу або посадової особи, який визначає момент офіційного дозволу на здійснення службовцем певних функцій, обов’язків і прав, які закріплені за посадою. Призначення проводиться органами державної влади і посадовими особами в межах їхньої компетенції з додержанням встановленого порядку заміщення посад тієї чи іншої категорії [164, с.101]. Керівник прокуратури за наслідками спеціальної перевірки, передбаченої антикорупційним законодавством, своїм наказом призначає кандидата на посаду прокурора не пізніше 30 днів з дня отримання подання Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів [219, ст.35].

13) прийняття особою присяги прокурора. Так деякі автори вважають, що присяга - це офіційна урочиста обіцянка додержуватись певних зобов'язань, зокрема, на підтвердження правдивості свідчень, вірності тій чи іншій справі, діяти відповідно до конституції тощо [207]. Інші переконані, що присяга - це клятва на вірність конституції та служінню народу, яку в обов'язковому порядку дає посадова особа, котра вступає на високу державну посаду [206; 205, с.103]. Текст Присяги підписується прокурором і зберігається в його особовій справі. Процедура складення Присяги визначається Генеральним прокурором України. Про складення Присяги вноситься запис у трудову книжку. Таким чином, після прийняття присяги особа набуваю статусу державного службовця.

Підсумовуючи все вказане вище можемо стверджувати, що процедура прийняття прокурора на службу до місцевої прокуратури є складною і досить тривалою в часі. Однак, незважаючи на це, такий підхід по - перше, сприяє комплектування органів прокуратури якісними кадрами, здатними з високим рівнем відповідальності, ефективності та результативності виконувати свої професійні обов'язки, а по - друге, значно зменшується ризик виникнення так званого «кумівства», а також корупційної складової під час призначення відповідних прокурорів на посаду. Від так, після набуття чинності Закону «Про прокуратуру» від 2014 року процедура прийняття на посаду до місцевих органів прокуратури стала більш прозорою.

В контексті нашого дослідження слід звернути увагу на процедуру прийняття на службу прокурорів на адміністративні посади. Адміністративні посади - це посади державних службовців, тобто ті посади, статус яких передбачає коло повноважень щодо прийняття управлінських рішень, здійснення державно - управлінських функцій та іншої діяльності відповідно до статусу державного органу з обов’язковою політичною нейтральністю осіб, які обіймають ці посади [33, с.95; 221]. В органах прокуратури до адміністративних відносяться наступні посади: 1) Генерального прокурора України; 2) першого заступника Генерального прокурора України; 3) заступника Генерального прокурора України; 4) керівника підрозділу Генеральної прокуратури України; 5) заступника керівника підрозділу

Генеральної прокуратури України; 6) керівника регіональної прокуратури; 7) першого заступника керівника регіональної прокуратури; 8) заступника керівника регіональної прокуратури; 9) керівника підрозділу регіональної прокуратури; 10) заступника керівника підрозділу регіональної прокуратури; 11) керівника місцевої прокуратури; 12) першого заступника керівника місцевої прокуратури; 13) заступника керівника місцевої прокуратури;

14) керівника підрозділу місцевої прокуратури; 15) заступника керівника підрозділу місцевої прокуратури [219, ст.39].

Відповідно до закону України «Про прокуратуру» призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 2, 3, 6 - 8, 11, здійснюється Генеральним прокурором України за рекомендацією Ради прокурорів України. Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 4 та 5 частини, здійснюється Генеральним прокурором України. Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 9, 10, 12, 13, здійснюється керівником регіональної прокуратури. Призначення на адміністративну посаду, передбачену пунктами 12 та 13, здійснюється за поданням керівника місцевої прокуратури. Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 14 та 15 здійснюється керівником місцевої прокуратури [219, ст.39]. Таким чином, призначення на адміністративні посади в органи прокуратури відбувається за поданням вищестоящого керівника, це стосується всіх посад, окрім Генерального прокурора України.

Генеральний прокурор України призначається на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України. Президент України надсилає до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди на призначення кандидата на посаду Генерального прокурора України. Порядок надання згоди на призначення на посаду Президентом України Генерального прокурора України встановлюється Регламентом Верховної Ради України. Рішення Верховної Ради України про відмову у наданні згоди на призначення на посаду Генерального прокурора України є підставою для письмового подання Президента України про надання згоди на призначення іншого кандидата [219, ст.40]. На посаду Генерального прокурора України може бути призначений громадянин України, який: 1) має вищу освіту та стаж роботи в галузі права або досвід роботи у законодавчому та/або правоохоронному органі не менше п’яти років; 2) володіє державною мовою; 3) має високі морально - ділові, професійні якості та організаторські здібності [219].

Отже, після проходження кандидатом всіх процедур прийняття на державну службу України, та затвердження його на відповідну посаду виникають державно - службові відносини. В свою чергу під державно - службовими відносинами слід розуміти ті відносини (зв’язки), що складаються у державних службовців під час здійснення ними діяльності, передбаченої державними посадами держслужби, та спрямованої на забезпечення та виконання повноважень державних органів [241, с. 55]. Є.Ю. Бараш зазначає, що державно - службові відносини - це урегульовані нормами різних галузей права (конституційного, адміністративного, трудового, кримінального, кримінально - виконавчого, фінансового та ін.) індивідуалізовані суспільні відносини, що складаються між особами рядового і начальницького складу і державним органом з приводу вступу на службу, її проходження та припинення, а також відносини між особами рядового і начальницького складу і зовнішнім суб’єктом у процесі здійснення першими їх професійної діяльності як усередині державного органу, так і за його межами [27, с.54 - 55].

Таким чином, прийняття на державну службу до органів прокуратури є складною та відповідальною процедурою. Втім, така ситуація є цілком виправднаою, тому що органи прокуратури покликані виконувати цілу низку важливих завдань, та наділеними великої кількістю владних повноважень. Саме тому від того, яка людина (мається на увазі як її особисті, так і професійній якості) буде займати відповідні посади у вказаному органі державної влади, напряму залежить якість та ефективність здійснення органами прокуратури свого функціонального призначення.

2.2.