§ 3. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження
Встановлені законом правила виконання судових рішень властиві всьому виконавчому провадженню.
Відповідно до принципу диспозитивності державний виконавець починає виконавче провадження: за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках.
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, і цей документ відповідає вимогам, передбаченим законодавством.
Державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення — п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій, передбачених законом.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
За заявою стягувана з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника.
Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк.
Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
пропущення встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
неподання виконавчого документа, зазначеного у ст. З Закону «Про виконавче провадження» (далі — Закон);
наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження (ст. 26 Закону).
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у триденний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові. Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду у десятиденний строк з моменту її одержання.
За загальними правилами державний виконавець може приступити до примусового виконання лише після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання. При цьому слід враховувати, що виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру — у двомісячний строк (ст. 25 Закону). Продовження зазначеного строку можливе лише у випадках, передбачених законом (зупинення виконавчого провадження, звернення до суду з питань відстрочки, розстрочки виконання, змін способу і порядку виконання та ін.).
Якщо рішення підлягає негайному виконанню, то державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного дня після одержання виконавчого документа і в той же день проводить відповідні виконавчі дії.
Державний виконавець, розпочинаючи виконувати рішення, має впевнитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження та чи вчинені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі — документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються ддресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
За умови авансування стягувачем витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами.
За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам факсимільним зв'язком або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, направлені факсимільним зв'язком або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.
Державним виконавцем або іншою особою, уповноваженою державним виконавцем, документи виконавчого провадження можуть бути вручені особисто сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.
Належно оформлена відмова сторін виконавчого провадження від одержання документів виконавчого провадження не є перешкодою для проведення подальших виконавчих дій (ст. 27 Закону).
У разі добровільного повного або часткового виконання рішення боржником державний виконавець складає про це акт, який підписується стягувачем та боржником і є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення повністю або частково, державний виконавець невідкладно починає його примусове виконання в межах строку, передбаченого ст. 25 Закону.
Виконання може провадитися у робочі дні з шостої до двадцять другої години. Конкретний час здійснення виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.
Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання не- 968
можливе або у разі коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника.
Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу начальника відповідного органу державної виконавчої служби і лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров'ю громадян.Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні або у нічний час здійснюється на підставі постанови державного виконавця, затвердженої начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований.
Боржник та інші особи зобов'язані забезпечити державному виконавцю проникнення до житла або будь-якого іншого приміщення для здійснення виконавчих дій. Якщо зазначені особи порушують ці правила, виникає необхідність примусового проникнення до житла. На підставі ст. 376 ЦПК питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника — фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає це подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
У процесі виконання іноді виникають обставини, що перешкоджають здійсненню таких дій, викликають ускладнення виконання рішення або роблять його неможливим. Такі ускладнення можливі у формі відстрочки, розстрочки, зміни порядку і способу виконання рішення, відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, повернення виконавчих документів стягувачеві та закінчення виконавчого провадження.
Державний виконавець може відстрочити чи розстрочити виконання рішення тільки за ухвалою суду.
За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець за власного ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про зміну способу і порядку виконання.
Відстрочка та розстрочка виконання застосовуються на захист інтересів боржника. Зміна способу та порядку виконання можуть задоволь
няти і стягувана, особливо в тих випадках, коли реалізація юрисдикційного акта знаходиться під загрозою або виявляється неможливою.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, пов'язані з неможливістю виконання сторонами рішення у строк або встановленим судом способом.
Відстрочка — це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому судом визначено певний термін звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти передбачення судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, встановлені раніше. Зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання: майнової на грошову і, навпаки, грошової на майнову, тобто у двох випадках: за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
За відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем, суд може змінити спосіб виконання рішення і постановити про стягнення вартості цього майна. Але якщо виконується постановлене судом факультативне рішення, то для стягнення замість майна його вартості достатньо лише акта державного виконавця про неможливість стягнення майна в натурі, оскільки воля суду вже висловлена в його рішенні.
Суд має розглянути відповідну заяву в судовому засіданні в десятиденний строк.
При вирішенні питання про розстрочку, відстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання сторони не повідомляються про час і місце судового засідання, а викликаються. Це зумовлює можливість у випадку їх неявки застосувати загальні правила цивільного процесу, тобто норму ст. 169 ЦПК, яка передбачає наслідки неявки у судове засідання осіб, які беруть участь у справі. У випадку, коли сто- 970
рони не були присутні у судовому засіданні, копії ухвали суду надсилаються протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. З ст. 222 ЦПК).
За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до десяти днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до суду у триденний строк.
Зупинення виконавчого провадження — перерва у здійсненні виконавчої діяльності на невизначений строк, який настає за наявності обставин, точно зазначених у законі (статті 34,35 Закону). Закон передбачає обов'язкове та факультативне зупинення виконання залежно від обставин, що його зумовили.
Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:
смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони — юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;
визнання стягувача або боржника недієздатним; проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, у передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;
зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надано таке право;
подання до суду позову про виключення майна з акта опису і арешту;
порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника;
сплати боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому законодавством (утому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди), коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати;
внесення касаційної скарги прокурора на рішення суду; звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником;
надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;
наявності коштів боржника на депозитних, вкладних та інших подібних рахунках боржника, з яких боржник не вправі вимагати видачі чи списання коштів до спливу певного строку, в разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;
внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»;
призначення тимчасової державної допомоги відповідно до частини п'ятої статті 181 Сімейного кодексу України.
Факультативне (необов'язкове) зупинення допускається на прохання сторони або за ініціативою державного виконавця за наявності таких підстав:
звернення державного виконавця до суду або іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню;
прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань;
перебування боржника у тривалому службовому відрядженні; знаходження боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі;
прийняття скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі;
оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; знаходження боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають; призначення експертизи;
надання сторонам строку для запрошення перекладача.
Про зупинення виконавчого провадження державний виконавець виносить мотивовану постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у триденний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Упродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.
Поновлюється зупинене виконавче провадження за заявою стягувача або за ініціативою державного виконавця після усунення обставин, що стали підставою для зупинення виконавчого провадження.
Закінчення виконавчого провадження тягне за собою втрату права на його поновлення. Воно має місце у випадках:
визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;
смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи — сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;
закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення;
передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника-юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом;
фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;
повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;
направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому ч. З ст. 76 Закону;
якщо рішення фактично виконане, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.
Закінчення виконавчого провадження оформлюється мотивованою постановою державного виконавця. Ця постанова затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови надсилається у триденний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), якими видано виконавчий документ.
Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного органу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з дня її одержання.
У разі закінчення виконавчого провадження припиняється дія арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження підлягає поновленню, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження буде визнана судом незаконною. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову не пізніш як у триденний строк з дня винесення ухвали суду і в той же строк повідомляє стягувача і боржника, а також суд про відновлення виконавчого провадження.
Стаття 40 Закону регулює порядок і підстави повернення виконавчих документів стягувачеві без виконання або при частковому виконанні. Виконавчий лист повертається стягувачеві: за письмовою заявою стягувача;
якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що мають бути передані йому від боржника згідно з рішенням;
974
у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;
якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів немож- диво з'ясувати місцезнаходження боржника-юридичної особи, місце проживання боржника-фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у ч. 1 ст. 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника;
якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
При цьому слід враховувати, що права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання стягувач позбавляється тільки при поверненні йому виконавчого документа на підставі письмової заяви, у всіх же інших випадках таке повторне звернення є можливим.
Законодавство встановлює чотири види заходів примусового виконання:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням, наприклад, вчинення певних дій, не пов'язаних із передачею майна або коштів: ремонт чи переобладнання приміщень, передача дитини на виховання тощо.
Заходи примусового виконання визначаються згідно із законом судом у судовому рішенні. Вибір заходів залежить від змісту спірних правовідносин між сторонами та складу і суті фактичних обставин у справі.
Порядок застосування кожного заходу примусового виконання рішення має специфічні риси, які повинні враховуватися державним виконавцем у процесі виконавчого провадження.
Питання для самоконтролю
1. Що виступає підставами виконання судових рішень у виконавчому провадженні?
2. Які виконавчі документи піддягають виконанню державною виконавчою службою?
3. Які вимоги пред'являються законом до змісту виконавчого документа?
4. Що таке строки давності у виконавчому провадженні?
5. Протягом якого строку можуть бути пред'явлені до виконання виконавчі документи?
6. Назвіть підстави переривання строку давності.
7. Назвіть підстави для відкриття виконавчого провадження.
8. За якими правилами визначається місце виконання рішення?
9. Які заходи примусового виконання передбачено чинним законодавством?
10. Які є підстави для зупинення виконавчого провадження?
11. Які наслідки завершення виконавчого провадження передбачено законом?
Еще по теме § 3. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження:
- § 2. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
- Суб’єкти та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців
- § 2. Передумови права на звернення до суду та порядок його здійснення
- § 3. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження
- Загальні правила виконавчого провадження
- З А К О Н У К Р А Ї Н И Про виконавче провадження
- МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ НАКАЗ від 25 грудня 2008 року № 2274/5 Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби
- 2. Бернгатович К.В. Виконавче провадження як завершальна стадія судового процесу // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності - №4, 2010, - С.137-142.
- Калінін Р.С. Контрольні та наглядові процедури виконавчого провадження.
- Н.Я. Отчак. Порядок та умови здійснення виконавчого провадження // Митна справа№4(76)’2011, частина 2, - С. 330-335.
- Бородін І.Л. Дослідження процесу правового регулювання виконавчого провадження // Юридичний вісник, № 1(10)2009, - С. 27-30.