§ 3. Повноваження апеляційної інстанції

Повноваження апеляційної інстанції визначено статтею 103 ГПК, згідно якої, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 р. зазначено, що повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено ст. 103 ГПК, яка не передбачає можливості передачі справи, на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано апеляційній Інстанції лише у разі скасування ухвал, зазначених у частині сьомій ст. 106 ГПК.

Отже, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв’язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви тощо, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Водночас, норми ГПК передбачають підстави для скасування або зміни рішення. Згідно ст. 104 ГПК підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто господарським судом у незаконному складі колегії суддів;

2) справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

3) господарський суд прийняв рішення про права і обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

4) рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглядала справу;

6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 ГПК;

7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав установленими, пов’язані з порушеннями процесу доказування, які допущені місцевим господарським судом. Це означає, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим, оскільки згідно пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29 грудня 1976 р. «Про судове рішення» обґрунтованим визнається рішення, в якому відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені

обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд, згідно ст. 105 ГПК приймає постанову, в якій має бути зазначено:

1) найменування апеляційного господарського суду, який розглянув апеляційну скаргу, склад суду, номер справи і дата прийняття постанови;

2) найменування сторін і найменування особи, яка подала скаргу;

3) найменування місцевого господарського суду, рішення якого оскаржується, номер справи, дата прийняття рішення, прізвища судді (суддів);

4) стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду;

5) підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення;

6) доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу;

7) обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів;

8) у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції;

9) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги;

10) новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і надсилається сторонам у справі в триденний строк з дня її прийняття. Водночас, постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду (ст. 106 ГПК).

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у ГПК та Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Стаття 106 ГПК встановлює особливості апеляційного оскарження та апеляційного перегляду ухвал господарського суду першої інстанції. Водночас, слід звернути увагу, що частиною першою ст. 106 ГПК встановлено обмеження права на апеляційне оскарження ухвал місцевого господарського суду. Ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених ГПК та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». За змістом зазначеної норми ухвалу місцевого господарського суду може бути оскаржено до апеляційного господарського суду тоді, коли це прямо передбачено у відпо­відних статтях ГПК, що регулюють винесення ухвал.

В пункті 7 Інформаційного листа ВГСУ Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 01-06/606/2013 від 28 березня 2013 р.

♦ в апеляційному порядку - постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та Законом. До числа оскаржуваних належать й ухвали про відмову в прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство та про повернення заяви про порушення справи про банкрутство, а також ухвали, які стосуються процедури досудової санації, а саме про: повернення заяви про затвердження плану досудової санації; затвердження плану досудової санації; відмову в затвердженні плану досудової санації;

♦ у касаційному порядку - постанови та ухвали апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство; ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів (ухвали про затвердження реєстру вимог кредиторів); ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого; ухвали про перехід до наступної судової процедури; ухвали про затвердження плану санації; ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство; постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню, є вичерпним, і тому подання апеляційних або касаційних скарг на інші судові рішення, прийняті у справі про банкрутство, тягне за собою наслідки у вигляді відмови в прийнятті відповідної апеляційної або касаційної скарги.

У разі оскарження судових рішень, які опосередковують рух справи про банкрутство (ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, ухвали про введення процедури санації, ухвали про затвердження плану санації, постанови про визнання боржника банкрутом тощо), провадження у справі про банкрутство підлягає зупиненню згідно ст.

Якщо ж скасовуються інші судові рішення, то справа передається на розгляд (новий розгляд) до відповідного господарського суду в іншому складі суду лише у відповідній частині (наприклад, у частині розгляду грошових вимог кредитора, розгляду заяви про визнання правочину недійсним тощо). Після розгляду (нового розгляду) справи у відповідній частині іншим складом суду, дані матеріали приєднуються до основної справи для подальшого розгляду.

За наслідками скасування в апеляційному та касаційному порядку судових рішень суд апеляційної та касаційної інстанцій у своїй постанові має обов’язково зазначати, що справа (або справа у відповідній частині) передається на розгляд (новий розгляд) до відповідного господарського суду в іншому складі суду.

Зазначене не стосується ухвал, які пов’язані виключно з рухом справи та якими провадження у справі не закінчується (ухвали про передачу справи за підсудністю, про повернення або відмову в прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, про зупинення провадження у справі, про залишення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду тощо), оскільки у разі їх скасування справа може бути передана на розгляд судді, яким винесено відповідну ухвалу.

Оскарження наступних ухвал місцевого господарського суду передбачено такими нормами ГПК:

♦ про передачу справи за підсудністю (ст. 17);

♦ про вжиття запобіжних заходів, про відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів (43-1);

♦ про відмову у прийнятті позовної заяви (ст. 62);

♦ про повернення позовної заяви (ст. 63);

♦ про забезпечення позову (ст. 67);

♦ про зупинення провадження (ст. 79);

♦ про припинення провадження у справі (ст. 80);

♦ про залишення позову без розгляду (ст. 81);

♦ додаткова ухвала (ст. 88);

♦ окрема ухвала (ст. 90);

♦ про повернення заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами (ст. 113);

♦ ухвала за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін (ст. 114);

♦ ухвала за результатами розгляду заяви стягувана або боржника про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі, чи визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом (ст. 117);

♦ про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання (ст. 119);

♦ про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання (ст. 121);

♦ ухвала за результатами розгляду скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів (ст. 121-1).

Не підлягають апеляційному оскарженню ухвали:

♦ про розгляд справи у закритому засіданні, про відхилення клопотання з цього приводу (ст. 4);

♦ про відвід судді (ст. 20 );

♦ про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача (ст. 24);

♦ про заміну сторони її правонаступником (ст. 25);

♦ про виклик експерта до суду для надання мотивованого висновку щодо поставлених йому питань (ст. 31);

♦ про відвід судового експерта (ст. 31);

♦ про призначення і проведення судової експертизи (ст. 41);

♦ про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу;

♦ про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі;

♦ про порушення провадження у справі (ст. 64);

♦ про продовження строку вирішення спору (ст. 69 );

♦ про відкладення розгляду справи (ст. 77 );

♦ про прийняття чи відхилення зауважень на протокол (ст. 81-1);

♦ про роз’яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок (ст. 89 );

♦ про прийняття заяви прокурора про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (ст. 113-1);

♦ ухвала про розгляд заяви стягувача або боржника про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі, чи визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом (ст. 117 );

♦ ухвала про зупинення стягнення за наказом до розгляду заяви стягувача або боржника про виправлення помилки, допущеної при його оформленні або видачі, чи визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, та стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за наказом, а також про витребування наказу (ст. 117 );

♦ про час і місце розгляду заяви про відновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання (ст. 119); про видачу дубліката наказу (ст. 120 );

♦ про час і місце розгляду скарги на дії органів Державної виконавчої служби (ст. 121-2 );

♦ про повне або часткове припинення стягнення за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою (ст. 122).

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки

- Хто має право на апеляційне оскарження ?

- Як можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду ?

- Розкрийте порядок подання апеляційної скарги.

- Назвіть строки подання апеляційної скарги ?

- Які існують підстави повернення апеляційних скарг ?

- Порядок розгляду апеляційної скарги.

- Який встановлений строк розгляду апеляційної скарги ?

- В чому полягає особливість апеляційного оскарження та апеляційного перегляду ухвал господарського суду першої інстанції ?

- Розкрийте повноваження апеляційної інстанції.