§ 1. Касаційне оскарження

Перегляд судових актів у касаційному порядку, поряд із апеляційним переглядом, призначений для усунення судових помилок у вирішенні господарських справ.

Обов’язковою ознакою судового акта, що оскаржується в касаційному порядку, є набрання ним законної сили.

Право касаційного оскарження визначені ст. 107 ГПК, відповідно до якої сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій ст. 106 ГПК, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені три види судових актів:

• рішення місцевого господарського суду, які набрали законної сили;

• постанови апеляційного господарського суду;

• ухвали місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду.

На відміну від оскарження рішення в апеляційному порядку, крім сторін, третіх осіб, прокурора, оскаржити судове рішення в касаційному порядку мають право особи, яких не було залучено до участі у справі. Таким особам право на оскарження надається, якщо судом прийнято рішення чи постанову, що стосується їхніх прав і обов’язків та у разі, якщо їх не було залучено до участі у справі.

Особи, які мають право на касаційне оскарження подають касаційну скарга до Вищого господарського суду України, який є судом касаційної інстанції, через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову. За своїм процесуальним статусом Вищий господарський суд України є останньою інстанцією в системі спеціалізованих судів господарської юрисдикції та виконує функції касаційної інстанції.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

У разі подання касаційної інстанції після закінчення встановлених ст. 110 ГПК строків, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків. Водночас, у разі якщо суд знайде підстави для поновлення строку, така касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду. Форма і зміст касаційної скарги вказані в ст. 111 ГПК, відповідно до якої касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити:

1) найменування касаційної інстанції;

2) найменування апеляційного господарського суду, постанова якого оскаржується, номер справи та дату прийняття постанови;

3) найменування особи, що подає скаргу, та іншої сторони (сторін) у справі;

4) вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права;

5) перелік доданих до скарги документів.

Не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи. Касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником та до неї додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Особа та прокурор, які подали касаційну скаргу, зобов’язані надіслати іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні. Сторона у справі, отримавши касаційну скаргу, має право надіслати відзив на неї касаційній інстанції і особі, що подала скаргу. Проте, відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

В ухвалі про прийняття касаційної скарги зазначається час і місце розгляду скарги. Ухвала надсилається особам, що беруть участь у справі, а також особі, яка не була залучена до участі у справі і подала касаційну скаргу (ст. 107 ГПК).

У питанні касаційного оскарження слід виходити із постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу XII—1 Господарського процесуального кодексу України» №11 від 24 жовтня 2011 р., який надав такі роз’яснення.

Касаційна скарга подається до ВГСУ як суду касаційної інстанції тільки через апеляційний господарський суд (статті 108, 109 ГПК). Якщо касаційну скаргу помилково подано через місцевий господарський суд, в якому знаходяться матеріали справи, останній невідкладно надсилає цю скаргу разом з матеріалами справи до суду апеляційної інстанції для виконання вимог частини другої ст. 109 ГПК.

Згідно частини п’ятої ст. 85 ГПК рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Господарський суд апеляційної інстанції, прийнявши постанову за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, повинен повернути матеріали відповідної справи до місцевого господарського суду. Якщо зазначену постанову оскаржено в касаційному порядку, матеріали справи у разі необхідності видачі судом першої інстанції наказу на виконання судового рішення і в цьому випадку мають бути невідкладно повернуті до місцевого

господарського суду, який після видачі стягувачеві зазначеного наказу так само невідкладно надсилає їх до суду касаційної інстанції. При цьому видача місцевим господарським судом наказу до моменту повернення матеріалів справи з суду вищої інстанції не допускається, в тому числі й за наявності завіреної судом такої інстанції копії відповідного судового рішення.

Питання про прийняття або повернення касаційної скарги вирішується колегією суддів без виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами вирішення відповідного питання виноситься ухвала.

У разі оскарження декількома особами у встановленому ГПК порядку ухвали або постанови апеляційного господарського суду касаційною інстанцією приймаються до провадження всі скарги, які відповідають вимогам ГПК, та розглядаються в одному касаційному провадженні. За кожною з них виноситься ухвала про прийняття до провадження, а в разі одночасного надходження таких скарг вони можуть прийматися до провадження однією ухвалою.

У випадку коли до Вищого господарського суду України надходить касаційна скарга, що відповідає вимогам ГПК, на судове рішення, стосовно якого вже порушено касаційне провадження, то вона приймається до спільного розгляду з раніше поданою касаційною скаргою, про що виноситься ухвала.

Касаційна інстанція не вправі повернути касаційну скаргу супровідним листом або в інший не передбачений законом спосіб. Повернення касаційної скарги здійснюється ВГСУ лише з підстав, зазначених у частині другій ст. 110 і в частині першій ст. 111-3 ГПК. У застосуванні пункту 3 частини першої названої норми ГПК господарському суду необхідно враховувати, що розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв’язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів.

Ухвала місцевого господарського суду може бути переглянута в касаційному порядку окремо від рішення за одночасної наявності двох умов:

♦ ця ухвала належить до числа зазначених у частині 1 ст. 106 ГПК;

♦ вона вже переглядалася в апеляційному порядку.

Оскільки ухвали місцевого господарського суду, які виносяться під час виконання судового рішення, неможливо оскаржити одночасно з оскарженням рішення господарського суду, такі ухвали, в тому числі й про відмову у вчиненні процесуальних дій, зазначених у пунктах 17, 18, 20 частини першої ст. 106 ГПК, можуть бути переглянуті в касаційному порядку.

Предметом касаційного розгляду можуть бути й окремо від судового рішення ухвали, винесені апеляційною інстанцією, якщо вони належать до числа зазначених у частині першій ст. 106 ГПК, або якщо можливість їх оскарження передбачена відповідними нормами ГПК чи Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (зокрема, про: відмову у прийнятті апеляційної скарги; повернення апеляційної скарги; залишення апеляційної скарги без розгляду; припинення апеляційного провадження; зупинення апеляційного провадження тощо).

У випадках подання касаційної скарги на ухвали, зазначені в пунктах 1, 5, 10 - 21 частини першої ст. 106 ГПК до суду касаційної інстанції передаються лише копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У формуванні копій матеріалів, необхідних для розгляду касаційної скарги, має дотримуватися порядок, зазначений в Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженій наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20 лютого 2013 р. За необхідності суд касаційної інстанції (з урахуванням вимог частини третьої ст. 106 і ст. 111-4 ГПК в їх системному взаємозв’язку) витребує з суду нижчої інстанції також копії інших матеріалів справи, а в разі потреби - й матеріали справи (в оригіналі), необхідні для розгляду касаційної скарги на ухвалу суду.

Якщо в касаційному порядку оскаржуються ухвали зі справ про банкрутство, в яких вирішується питання по суті і які фактично є рішеннями суду (про визнання або відмову у визнання вимог кредитора, про затвердження плану санації, про затвердження звіту ліквідатора боржника та припинення провадження у справі тощо), до суду касаційної інстанції надсилаються матеріали справи, а не їх копії.

У той же час подання касаційної скарги на ухвалу місцевого або апеляційного господарського суду не перешкоджає продовженню розгляду справи відповідним судом, за винятком випадку, коли касаційною інстанцією витребуються усі матеріали справи. В такому випадку суд нижчої інстанції, надіславши відповідні матеріали до ВГСУ, зупиняє провадження у справі до повернення цих матеріалів з суду касаційної інстанції.

Згідно ст. 111-3 ГПК касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо:

1) касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;

2) скаргу надіслано інакше, ніж через місцевий або апеляційний господарський суд, що прийняв рішення або постанову;

3) до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі;

4) до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі;

5) скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено;

6) у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права;

7) до надіслання ухвали про прийняття скарги до провадження від особи, що подала скаргу, надійшла заява про її відкликання.

Про повернення касаційної скарги виноситься ухвала. Після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.

При відмові у прийнятті касаційної скарги слід керуватися пунктом 5 та 6 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу XII -1 Господарського процесуального кодексу України» №11 від 24 жовтня 2011 р., надав такі роз’яснення.

Якщо касаційну скаргу подано: особою, яка не має права на її подання, або на процесуальний документ, який не приймався та відсутній в матеріалах справи, або; на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, які не переглядалися в апеляційному порядку, або на ухвалу суду першої чи апеляційної інстанції, яка не підлягає оскарженню (в тому числі якщо суд нижчої інстанції помилково не повернув скаржникові таку касаційну скаргу), або на рішення, постанову чи ухвалу, які вже переглядалися в касаційному порядку, або повторно після повернення первісної касаційної скарги на підставі пункту 5 частини першої ст. 111-3 ГПК, якщо клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги було відхилено, або - повторно після повернення первісної касаційної скарги на підставі пункту 7 частини першої ст. 111-3 ГПК, або повторно після повернення касаційної скарги на підставі частини другої ст. 110 ГПК у зв’язку з пропуском передбаченого цією нормою річного строку, то відповідні обставини виключають перегляд судових рішень у касаційному порядку.

У таких випадках Вищий господарський суд України відмовляє у прийнятті касаційної скарги і виносить з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 107, 111-13 ГПК.

У зв’язку з тим, що ГПК не встановлено строк для звернення до господарського суду з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання касаційної скарги, слід виходити із того, що таке клопотання може бути викладено у скарзі чи в окремій заяві і в останньому випадку має бути подано до винесення ухвали про повернення касаційної скарги.

Повернення касаційної скарги, поданої з порушенням строку без клопотання про його відновлення з посиланням на пункт 5 частини першої ст. 111-3 ГПК, не перешкоджає повторному поданню касаційної скарги з клопотанням про відновлення строку її подання.

Клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги розглядається колегією суддів без виклику осіб, які беруть участь у справі, одночасно з вирішенням питання про прийняття касаційної скарги до провадження. Згідно ст. 53 ГПК відновлення пропущеного процесуального строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску.

У разі задоволення клопотання про відновлення пропущеного строку про це зазначається в ухвалі про прийняття касаційної скарги до провадження. Про відмову у відновленні пропущеного строку зазначається в ухвалі про повернення касаційної скарги. Якщо касаційну скаргу подано прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним рішенням законної сили, то відповідний строк не може бути поновлено; у таких випадках повернення касаційної скарги здійснюється на підставі частини другої ст. 110 ГПК (а не пункту 5 частини першої ст. 111- 3 ГПК).

Треті особи користуються правами і несуть обов’язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов’язки і користується правами сторони (статті 26, 27, 29 ГПК). Тому якщо до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом (пункт 3 ч.1 ст. 111- ГПК).

За приписом пункту 4 частини першої статті 111 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої ст. 111-3 ГПК.

Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

У розгляді касаційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи господарським судом нижчої інстанції і яка вважала, що таким господарським судом вирішено питання про її права та обов’язки, касаційна інстанція, прийнявши касаційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягає поверненню з передбачених ГПК підстав), повинна з’ясувати наявність правового зв’язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи судовими рішення місцевого та апеляційного господарських судів не порушено та що питання про її права і обов’язки стосовно сторін у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувалися, то суд касаційної інстанції своєю ухвалою припиняє касаційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв’язку між скаржником і сторонами у справі, в зв’язку з чим відсутній суб’єкт касаційного оскарження.

У разі коли касаційну скаргу прийнято судом до провадження, а особа, яка подала таку скаргу, відмовилася від неї до винесення постанови касаційною інстанцією, суд касаційної інстанції згідно зі ст. 111-3 ГПК виносить ухвалу про прийняття відмови від скарги. Ця ухвала не може бути винесена за наявності обставин, зазначених у частині шостій ст. 22 ГПК.

Тобто, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У вирішенні питання про відкладення та зупинення розгляду справи слід мати на увазі, що згідно із ст. 111-5 ГПК касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні чи постанові господарського суду. Проте, касаційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пунктах 1 (у тому числі якщо буде встановлено, що особа, яка подала касаційну скаргу, не мала права на таке подання) і 6 частини першої ст. 80 ГПК.

Що стосується порядку засідання у суді касаційної інстанції, цей порядок визначається відповідно до вимог ст. 74 ГПК з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, передбачених ст. 111-7 ГПК. При цьому стислий зміст поданих (заявлених) учасниками судового процесу в суді касаційної інстанції заяв (клопотань) та результати їх розгляду (з наведенням відповідних мотивів) відображаються у судових рішеннях касаційної інстанції (в їх описових частинах).

Згідно із ст. 111-7 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. У справах про банкрутство з урахуванням особливостей здійснення провадження з таких справ (зокрема, тривалості процедури банкрутства, наявності великої кількості учасників провадження) зупинення останнього за касаційною скаргою в зв’язку з поданням заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не може мати місця.

Суд касаційної інстанції не зв’язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Питання про прийняття касаційної скарги до провадження або про повернення касаційної скарги суд вирішує не пізніше п’яти днів з дня її надходження.

Особа, що подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови касаційною інстанцією. Проте, касаційна інстанція має право не прийняти відмову від скарги з підстав, зазначених у частині шостій ст. 22 ГПК. Про прийняття відмови від скарги касаційна інстанція виносить ухвалу, якщо рішення або постанову господарського суду не оскаржено іншою стороною.

Строк розгляду касаційної скарги визначений ст. 111-8 ГПК, згідно якої касаційна скарга у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої ст. 107 ГПК, розглядається протягом одного місяця, а у випадках, передбачених пунктом другим частини першої ст. 107 ГПК, - протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження Вищим господарським судом України.