Відповідно до ст. 304 ЦПК в апеляційному суді справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою про апеляційне оскарження. Які саме загальні положення ЦПК апеляційний суд не застосовує?
Апеляційний суд при розгляді справи керується правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою ЦПК про апеляційне провадження.
Зазначені правила можуть застосовуватися в апеляційній інстанції з урахуванням конкретних обставин, оскільки при розгляді справи в апеляційній інстанції суд повторно розглядає справу, перевіряє законність і обґрунтованість рішення та в певних випадках, визначених частинами 3 і 4 ст. 303 ЦПК, може вийти за межі доводів апеляційної скарги або перевірити справу в повному обсязі (справи окремого провадження).У даному випадку апеляційний суд виконує свій публіч-но-правовий обов'язок по забезпеченню правильного застосування при розгляді справи положень Конституції України та інших норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній інстанції не застосовуються, зокрема, правила про пред'явлення зустрічного позову (ст. 123 ЦПК), про прийняття позову третьої особи із самостійними вимогами (ст. 125 ЦПК), про вступ у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 35 ЦПК), про об'єднання і роз'єднання позовів (ст. 126 ЦПК), про недопустимість розгляду справи у відсутності позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (ч. З ст. 169 ЦПК), так як згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Лише в суді першої інстанції справа може розглядатися за участю народних засідателів у випадках, передбачених законом (ч. 4 ст. 234 ЦПК). Не підлягає застосуванню в суді апеляційної інстанції інститут підсудності (глава 1 розділу III ЦПК), завдяки якому розмежовується компетенція між судами загальної юрисдикції усередині самої судової системи при розгляді справи по першійінстанції, не діють норми про передачу справи з одного суду до іншого (ст.
116 ЦПК).У суді апеляційної інстанції суттєво обмежені права осіб, які беруть участь у справі, щодо подання доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК нові докази приймаються апеляційним судом, якщо особа доведе, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в їх дослідженні або їх неподання було зумовлено поважними причинами.
Аналогічно обмежені права осіб, які беруть участь у справі, на заявлення клопотання про виклик свідків (ст. 136 ЦПК), витребування доказів (ст. 137 ЦПК), призначення експертизи (ст. 143 ЦПК), оскільки зазначене можливе лише в разі, якщо таке клопотання заявлялось в суді першої інстанції і неправомірно було відхилено, оскільки це пов'язано з дослідженням нових доказів.
Судові рішення суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, набирають законної сили по закінченню строку на апеляційне оскарження, а в разі оскарження - після розгляду справи апеляційним судом (ст. 223 ЦПК). Судові рішення апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення (ст. 319 ЦПК).