§ 6. Судовий контроль за виконанням судових рішень

ЦПК України передбачає існування скаржного провадження у виконавчому провадженні. З одного боку, суд не має прямого стосунку до виконання рішень у примусовому порядку. Система органів примусового виконання структурно не входить до системи судових органів, водночас виконавче провадження є останньою стадією судового захисту прав, а тому суди наділено функцією контролю за виконанням судових рішень.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їхні права чи свободи. Тобто в порядку цивільного судочинства подається скарга лише щодо рішень, які були ухвалені в порядку цивільного судочинства.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, про що суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби або приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до нього.

ЦПК України містить строки звернення зі скаргою. Строки є процесуальними, а тому до них застосовуються правила щодо їх поновлення у разі поважності їх пропуску. Отже, скаргу можна подати до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Якщо суд установить, що особу, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнено з посади (вона не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були здійснені або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби чи приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.