Суб’єкти представництва

Довіритель є суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин та має особистий юридичний інтерес у результаті розгляду справи, права та законні інтереси якої представляє інша особа в межах наданих нею повноважень.

Щодо кола осіб, які мають право здійснювати представницькі функції, то слід керуватись положеннями ст. 40 ЦПК. Так, представником може бути:

1) адвокат, правовий статус якого передбачено Законом України «Про адвокатуру»4;

2) особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва у суді, за винятком осіб, визначених у ст. 41 ЦПК України (особи, які діють у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок; судді, слідчі, прокурори, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники).

Сучасне цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сутність якого полягає в обов’язку сторони довести всі фактичні обставини справи у суді, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Тому вважаємо досить логічним та прогресивним те, що законодавець вказує на адвоката як па першу особу, яка може здійснювати представ-

ницькі функції у суді. Так, адвокат має надавати більш кваліфіковану правову допомогу особі, права та законні інтереси якої він представляє, оскільки для належного користування процесуальними правами потрібно не лише їх добре знати, але і вміти їх реалізовувати на практиці.

Представником може бути й інша особа, оскільки правову допомогу можуть надавати також юристи та навіть студенти і така практика вже має місце в судах. Її важко однозначно сприймати, оскільки для належного представництва інтересів особи потребується комплекс знань з усіх галузей права. Юридичні клініки, які створюються у вищих навчальних закладах, до останнього часу заповнюють прогалини у наданні безкоштовної правової допомоги, оскільки відповідний Закон «Про надання безкоштовної правової допомоги» поки що не прийнято. Але таку правову допомогу варто сприймати як виняток із загального правила, що повинен застосовуватися у нескладних справах, наприклад про розірвання шлюбу, стягнення аліментів тощо.

У передбачених законом випадках (ст. 35 ЦК) особа може набути повну цивільну дієздатність ще до настання вісімнадцятирічного віку, що дає їй можливість здійснювати представницькі функції у суді. У цьому випадку положення ст. 40 ЦПК не узгоджуються зі ст. 35 ЦК, де передбачено можливість набуття повної цивільної дієздатності5, інакше слід говорити про спеціальну процесуальну дієздатність представників.

3.