Що таке тотожний позов? Наведіть приклади судової практики, пов'язані з тотожним позовом.

Тотожними визнаються позови, в яких співпадають сторони, предмет і підстава.

За одним і тим же позовом можливо лише один раз звернутися в суд за судовим захистом. Якщо заявник вважає рішення суду незаконним чи необґрунтованим, він може оскаржити рішення в установленому порядку, проте не має права пред'являти повторно такий же позов.

Тотожність по суб'єктному складу (сторін в позовному провадженні, заявників і заінтересованих осіб в наказному та окремому провадженні) може бути визначена виходячи з того, чи не пред'явлений позов повторно однією і тією ж особою до того ж відповідача; позови, які співпадають лише за предметом і підставою, але пред'явлені із змінним суб'єктним складом, не можуть вважатися тотожними. Тотожність зберігається і при правонаступництві, так як*правопопередника замінює правонаступник і всі процесуальні дії, здійснені правопопередником, для нього обов'язкові (ст. 37 ЩІК).

Зберігається тотожність, якщо сторони поміняються місцями, а предмет і підстава залишаться колишніми, а також у тому випадку, коли це пов'язано із протилежнимивимогами. Наприклад, позов про визнання угоди недійсною, яка раніше була визнана дійсною. Протеп. 2ч. 2 ст. 122 ЦПК вказує на особливість при відмові від позову: відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову.

Тотожність позову зберігається по суб'єктному складу і в разі пред'явлення позову прокурором чи іншими органами і особами, які за законом можуть захищати інших осіб, якщо вже є рішення за вимогою самого суб'єкта спірного правовідношення.

Тотожність предмета зберігається при зміні розміру позовних вимог, так як при цьому залишається незмінним предмет позову.

Заміна однієї альтернативної вимоги іншою також не може виключати тотожність предмета позову.

Не вважаються тотожними спори між тими самими сторонами, якщо змінились предмет або підстава позову. При цьому питання про тотожність треба вирішувати не лише за загальними ознаками предмета позову, але за його конкретним змістом. Так, якщо при поділі спільного майна подружжя у минулій справі не фігурували певні речі, то новий позов про їх поділ не є тотожним позовом. Не можна вважати тотожним підставою позову, якщо позивач, пред'являючи позов, приводить факти, які мають юридичне значення, які не аналізувалися і не відображені на дослідженні у раніше ухваленому рішенні.

Наведемо подібний приклад із судової практики.

У серпні 2002 р. К. звернулася до суду з позовом до ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат" (далі - ВАТ "ШЦК") про приватизацію житла, посилаючись на те, що відповідач відмовив їй у приватизації житла - квартири № 84 у будинку № 38 по Старокостянтинівському шосе у м. Шепетівка Хмельницької області, де вона проживає одна. Вважаючи таку відмову неправомірною, позивачкапросила зобов'язати ВАТ "ПІЦК" приватизувати вказану квартиру на своє ім'я.

Ухвалою судді Шепетівського міського суду Хмельницької області від ЗО. 10.2002 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21.01.2003 р., провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення суду.

Верховний Суд України, скасовуючи постановлені ухвали і направляючи справу на новий розгляд, у своїй ухвалі від 16.03.2005 р. зазначив наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання ВАТ "ПІЦК" та закриваючи провадження у справі на підставі статей 227 п.З та 228 ЦПК 1963 р., виходив з того, що рішенням цього ж суду від 2.04.1998 р. позивачці було відмолено у задоволенні її вимог щодо зобов'язання ВАТ "ПІЦК" провести приватизацію належної на підставі ордеру їй та членам її сім'ї квартири.

Проте місцевий суд не звернув увагу на те, що зазначене рішення було прийнято у зв'язку з невиконанням позивачкою К.

У серпні 2002 р. К. знову звернулась до суду у зв'язку з повторною відмовою відповідач провести приватизацію житла, оскільки всі необхідні для приватизації квартири дії позивачкою було виконано. Як убачається з матеріалів справи, інші члени сім'ї К. на момент повторного звернення до відповідача стосовно приватизації житла у відповідності до зазначеного закону, померли, про що свідчать долучені до матеріалів справи свідоцтва про смерть.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено передчасний висновок про те, що позивачка звернулася до суду з тих самих підстав, з приводу яких було ухвалено рішення місцевого суду від 2.04.1998 р., у зв'язку з чим закриття провадження у справі є помилковим.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи судом належним чином встановлено не було, тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню (Ухвала ВСУ від 16.03.2005 р. у справі № 6 6038кс03).