<<
>>

§ 9. Принцип обов'язковості рішень суду

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Обов'язковість рішень суду як засада судочинства конкретизується у процесуальному законодавстві і пов'язується з набранням рішеннями законної сили.

Стаття 14 ЦПК передбачає, що судові рішення, що на­брали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними до­говорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, — і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Виходячи з обов'язковості судового рішення, законодавчо перед­бачені процедури звернення рішень до виконання, якими завершуєть­ся судова справа. Так, відповідно до ст. 223 ЦПК рішення суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і ви­конуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Обов'язковість судових рішень, таким чином, є передумовою їх здійсненності, яка виявляється у примусовому характері рішень, мож­ливості їх примусового виконання. Відповідно до ст. 382 КК невико­нання судового рішення є самостійним складом злочину.

Судове рішення, яке набрало законної сили, крім обов'язковості та здійсненності, має й інші правові властивості: незмінність, неспрос­товність, виключність, преюдиціальність. Тому обов'язковість судових рішень є наслідком законної сили судових актів і передумовою їх ви­конавчої сили.

210

Ефективний судовий механізм захисту неможливий без процедур примусової реалізації рішень суду. Як вже зазначалося, при характе­ристиці структури цивільного судочинства та системи його проваджень ЄСПЛ вважає, що в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод виконання судового рішення має розгляда­тися як складова судового розгляду, оскільки невиконання рішення суду позбавляють положення п. 1 ст. 6 Конвенції будь-якого сенсу. Так, у справі Шмалько проти України Європейський суд наголосив, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконува­лося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби ст. 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд і водночас не пе­редбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити ст. 6 Конвенції як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судо­вого провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Нагадаємо також, що невиконання судових рішень кваліфікується ЄСПЛ не лише як порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції, але і як порушення інших конвенційних прав. У справі Войтенко проти України Суд ви­знав порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 та ст. 1 протоколу № 1 Конвенції. Він зазначив, що рішення українського суду залишалось невиконаним через відсутність бюджетних коштів та законодавчих заходів. Суд констатував, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років, крім порушення ст. 6, становить втручання у його право на мирне володіння майном у розумінні п.

1 ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції. Як наслідок заявникові було присудже­но 2 ООО євро на відшкодування немайнової шкоди та 33 євро на від­шкодування витрат.

Цивільне судочинство спрямоване на розгляд конкретних справ та реальний захист прав, свобод, законних інтересів та їх реальне понов­лення. Тому, як вже зазначалося, реальне виконання судових рішень — це органічна частина судового розгляду, цілісного цивільного процесу. Основою здійсненності судового рішення є його обов'язковість як конституційна вимога, якій мають відповідати акти правосуддя і які відбивають властивості судової влади як самостійної гілки державної влади.

Обов'язковість судових рішень, крім їх здійсненності, як принцип цивільного судочинства означає також неможливість заборон щодо виконання тих, що набрали законної сили, судових рішень на підставі законодавчих або адміністративних приписів.

Питання для самоконтролю

1. Яким є значення функціональних принципів цивільного судочинства?

2. У яких джерелах цивільного процесуального права закріп­лені функціональні принципи цивільного судочинства?

3. Охарактеризуйте сутність функціональних принципів ци­вільного судочинства, зважаючи на предмет їх правового регулювання.

4. Чи можна стверджувати про пріоритет того чи іншого функ­ціонального принципу цивільного судочинства?

<< | >>
Источник: В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.. Курс цивільного процесу: підручник / В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - X.,2011. - 1352 с.. 2011

Еще по теме § 9. Принцип обов'язковості рішень суду:

  1. 2.2. Функціональний розподіл обов’язків між суддями та іншими працівниками суду
  2. Обставини, визнані судом загальновідомими,
  3. З. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення
  4. Стаття 215. Зміст рішення суду
  5. § 9. Принцип обов'язковості рішень суду
  6. § 2. Розгляд справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
  7. § 1. Виконання судових рішень як частина цивільного процесу
  8. § 5. Арбітражні рішення. Виконання рішень
  9. Як правильно в рішеннях суду посилатися на норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і на рішення Європейського суду з прав людини? Як визначається їх автентичність? Приведіть конкретний приклад.
  10. Що означає принцип усності цивільного процесу, як він нормативно виражений? Як принцип усності співвідноситься з вимогою обов'язкової письмової форми закріплення процесуальних дій?
  11. Відповідно до ч. 2 ст. 311 ЦПК висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи. Що розуміється під такими висновками і мотивами?
  12. Чи може суд касаційної інстанції скасувати судове рішення суду першої чи апеляційної інстанцій з тих підстав, що при новому розгляді ці суди не виконали і не врахували тих висновків і мотивів, які для них є обов'язковими і були зазначені в ухвалі про скасування попереднього судового рішення?
  13. 10. Суд як обов’язковий суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин. Правове положення суду. Склад суду. Підстави для відводу судді. Порядок вирішення заяви про відвід судді.
  14. Місце третейського розгляду серед альтернативних способів вирішення цивільно-правових спорів та його співвідношення з цивільним процесуальним правом
  15. Поняття, види та класифікаційні ознаки рішень адміністративного суду
  16. Стан дослідження проблематики щодо рішень адміністративного суду у науковій доктрині
  17. Форма, зміст і вимоги до рішення адміністративного суду
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -